Місто Тімішоара

Місто Тімішоара часто називали Європою в мініатюрі, з огляду на те, що тут протягом сотень років жили румуни, німці, угорці, українці, хорвати, словаки й болгари.

Христина Манта, 29.04.2018, 02:15

Розташоване у західній Румунії на річці Бега, місто Тімішоара завжди було столицею історичного краю Банат. Будучи протягом історії частиною Османської імперії, імперії Габсбургів і Австро-Угорської монархії, Банат приєднався до Румунії 1918 року. Однак, особливо культурні впливи Габсбурзького періоду є найочевиднішими в Тімішоарі. Вони гармонійно поєднюються з румунськими, що були додані після 1918 року. Серед символів міста, де підпалилася іскра антикомуністичної революції 1989 року, фігурує і Бароковий палац, теперішній Музей мистецтва міста Тімішоара. Він відомий в Тімішоарі, також, під назвою Палац старої префектури, розташований на Площі об’єднання, колишній центральній площі міста Тімішоара.

Місто Тімішоара часто називали Європою в мініатюрі, з огляду на те, що тут протягом сотень років жили румуни, німці, угорці, українці, хорвати, словаки й болгари. Різноманітність і культура перетворили Тімішоару на ідеальне туристичне призначення для любителів культури. У Тімішоарі розташований найбільший в Румунії ансамбль пам’яток архітектури. З 15 тисяч будівель в місті, 13 тисяч були оголошені історичними пам’ятниками. Це також єдине місто в Європі, де працюють три театри трьома різними мовами: румунською, угорською та німецькою. Є також оперний театр, філармонія, молодіжний і ляльковий театри. Перша документальна згадка про місто Тімішоара датується 1266 роком під назвою Castrus Timisiensis, коли король Угорщини Карл Роберт Анжуйський звів тут фортецю.

На картах часу місто фігурує ще з 1339 року, а в XIV – XVI століттях це місто вважалось бастіоном анти-османської боротьби. У середньовіччі Тімішоара зазнає максимального розвитку. Після 1718 року розпочинається колонізація німецького населення в Банаті. У XIX ст. Тімішоара стає важливим промисловим центром. Місто користується новими завоюваннями науки тієї епохи. Таким чином, в 1854 році введено телеграф, в 1856 році залізницю. 12 листопада 1884 року Тімішоара стало першим в Європі містом з електричним освітленням вулиць, а в 1899 році кінні трамваї були замінені на електричні, а в 1881-му році в місто було введено телефон.

Місто успадкувало величезне число історичних пам’яток, понад 14.000 старих будівель в п’яти районах: Йозефін, Елізабетін, Фабрік, Мехала та Фрайдорф. Насправді весь комплекс будівель в центрі міста, а також ті з районів Йозефін і Фабрік вважаються історичними пам’ятками. Це є результатом тривалої традиції сучасного міського планування, початого ще у XVIІІ столітті, разом з прибуттям австрійців. Центр міста, розташований в старій Фортеці, був перебудований, з прямими вулицями і площами, а будівлі на перехрестях повинні були мати додаткові архітектурні елементи. Переважав бароковий стиль із віденським впливом, який і дав Тімішоарі назву Маленький Відень. В кінці ХІХ століття, міська структура міста зазнала комплексної модернізації. Колишні військові бастіони і приміщення були зруйновані і замінені бульварами і новими районами. У 1904 році, Мерія міста заснувала посаду головного архітектора і призначила на цей пост молодого архітектора Ласло Секеї. Він мав вирішальний внесок у розбудові центральної зони і у введенні стилів Арт Нуво і Сесешон. Свідченнями про це є палаци на Площі Перемоги чи будинок Брюк на площі Унірі. Теж завдяки цьому архітектору окреслилася і промислова архітектура.

Однак мало хто знає, що найстаріша функціональна електростанція в Європі, побудована в 1910 році, в кінці минулого року увійшла до туристичної мережі Тімішоари – Європейської культурної столиці 2021 року. Більше про це розповість Еміл Шерпе, генеральний директор компанії КОЛТЕРМ: Як відомо, Тімішоара є містом прем’єр. Так, в 1909 році почалося будівництво першої електростанції в країні. Це була гідроелектростанція, яка забезпечувала електроенергію для більшої частини міста. В даний час функціонують дві з трьох турбін, встановлених на той час інженером Ласло Секеї, і вся її архітектура є оригінальною. Устаткування працюють, наше товариство Колтерм забезпечує технічне обслуговування електростанції. Тут ми можемо побачити шматок з історії Тімішоари. З плином часу ми помітили, що багато мешканців міста не знали про існування цієї електростанції, тому ми вирішили включити її до туристичної мережі з оглядом на те що Тімішоара буде Європейською культурною столицею у 2021 році.

З грудня 2017 року, ЕС відкрита для публіки щонеділі з 10.00 до 16.00. Архітектурний комплекс Турбіни вважається фахівцями найціннішим прикладом промислової архітектури 1900-х років Wiener Secession, у Тімішоарі, що носить підпис колишнього головного архітектора міста Тімішоара Ласло Секеї. Розповідає Еміл Шерпе, генеральний директор КОЛТЕРМ: Там можна побачити обладнання, встановлене в 1909 році, дві турбіни ще працюють і нині. Можна побачити електроприводи того часу, дерев’яний міст, побудований теж у тому періоді, маяки, вся історія на своєму місці. Коротко кажучи, відвідувачі мають можливість відвідати технічний музей, побудований в архітектурному стилі того часу, тобто 1900 років.

Башта, подібна до середньовічного донжона, має на фасаді герб міста. Над шлюзами-регуляторами води електростанції є дерев’яний мостик з прикрасами. Інтер’єр прикрашений мозаїкою, яка також була використана на інших промислових будівлях, за проектами архітектора Секеї, а саме – на станції очищення стічних вод (1912 р.) та водному заводі міста (1914 р.), що також були відкриті для публіки. Крім того, підготовляючи місто до 2021 року, коли воно матиме статус Європейської культурної столиці, культурні діячі міста Тімішоара вже розробили тематичні туристичні маршрути, під час яких відвідувачі будуть захоплені, дізнавшись, про минуле цього населеного пункту. Наприклад, мало хто знає, що в Піаристській церкві, яка також має монастир, імператриця Марія Терезія взяла участь у богослужінні, а в 1809 році, коли Наполеон увійшов до Відня, Корона Святої Імперії була привезена з Відня і прихована в підвалі цієї церкви.