Монастир Стеля

Розташований приблизно в 80 кілометрах від столиці Румунії, повітовий центр повіту Димбовіца, Тирговіште, фігурує на туристичних картах Румунії через його історичні залишки.

Христина Манта, 18.03.2018, 06:40

Розташований приблизно в 80 кілометрах від столиці Румунії, повітовий центр повіту Димбовіца, Тирговіште, фігурує на туристичних картах Румунії через його історичні залишки. Зазначимо, що в середньовіччі, Тирговіште протягом майже трьох сторіч було столицею Волощини. У 1396 р., коли князь Волощини Мірча Старий переніс столицю з Куртя де Арджеш, Тирговіште було зафіксовано вже в подорожніх нотатках німецького мандрівника Йоганнеса Шільтбергера. Незабаром після того як стало господарською резиденцією, місто Тирговіште виглядає як значне поселення Центральної Європи, про що свідчить його позначення на всіх картах Середньовіччя, численні описи в текстах епохи, старовинні гравюри та, особливо, зазначення зроблені в документах, що зберігаються у великих бібліотеках та музеях світу. Однією із визначних релігійних пам’яток міста є монастир Стеля, побудований у 1645 році князем Василем Лупу. Про нього розповім я сьогодні.

Монастир Стеля належить до цінних культурно-історичних та художніх скарбів міста Тирговіште. Архітектурний ансамбль монастиря Стеля являє собою територію з глибокими наслідками у міському розвитку середньовічного міста, з будівлями зведеними протягом багатьох століть, остання з яких є витвором господаря Василя Лупу в 1645 році. На відстані 150 метрів південніше Господарського двору і в 200 метрах північніше Митрополії, архітектурний комплекс Стеля складається із церкви, зведеної у XIV столітті, іншої церкви зведеної у ХУ ст., вежі-дзвіниці, яка розташована в південній частині монастиря; руїн будівлі, що датується кінцем XV століття, монастиря, побудованого у другій половині XVІ століття купцем Стеля, про що було згадано в документі від 1582 року, в якому господар Міхня Турціт зробив пожертвування монастирю, а потім в документах від 1614, 1617 і 1623 років, церкви XVII століття, збудованої Василем Лупу, господарем Молдови.

Отже, в середині XVII століття, князь Молдови побудував, між 1636-1637 і 1644-1645 рр., на місці старої та меншого розміру церкви зведеної купцем Стеля, нову церкву, що збереглася донині, келії та оборонні стіни. Вісім років по тому, у листопаді 1653 року, до монастиря прибув Антіохійський патріарх Макарій. Його супровідник Пауль Алепський в своїх подорожніх нотатках порівняв Тирговіште із Алепом або Дамаском, а серед багатьох його церков і монастирів, найкрасивішою він вважав Церкву Василя Лупу. Той же Павло Алепський, відвідавши ще раз Волощину, був свідком подій лютого 1658 р., коли турецькі та татарські війська зруйнували місто, після того як перемогли князя Костянтина Вода Шербана. Стосуючись цього монастиря, Павло Алепський також написав: Монастир Стеля протистоїть потужній облозі, будучи окупований козаками та їхніми жінками, які воювали з турками та татарами. Церква, що була переповнена запасами народу, була підпалена; вона повністю згоріла, і разом з нею, згорів іконостас такої рідкісної краси.

Від тоді монастир залишився у занедбаному стані. Є свідчення, що нагадують про грецьку школу, яка функціонувала з кінця XVIII сторіччя в келіях монастиря Стеля і яка протривала до 1840 року. Тут, серед інших, навчалися поети Грігоре Александреску та Васіле Кирлова, письменник І.Х. Редулеску. У 1832 році, відвідуючи монастир Стеля, генерал Павло Кисельов відзначив бідність церкви. У XIX столітті церква стала мирською церквою, а ті інші будівлі монастиря отримали інші призначення. Серед культових об’єктів храму збереглися до наших днів Бринковянські стільці, один з яких містить герб Волощини (обидва вони зберігаються в колекціях Національного музею історії Румунії), золотистий срібний диск, подарований пані Станкою в 1599-1600 роках, і золота чаша, подарована Василем Лупу. Теж з часів Василя Лупу збереглася кам’яна хрестильниця у пронаосі церкви. З 1763-1764 рр. датується дерев’яний триптих, за походженням з монастиря Стеля, що зберігається в колекціях Патріархії. Надзвичайно численними є надгробні плити, найдавніші з 1609 року. З 1971 по 2002 рр. відбулися реставраційні роботи у башті-дзвіниці з XVI ст. та в абатстві.

Церква є еталонним пам’ятником мистецтва Волощини XVII століття. Побудована майстрами князя Василя Лупу як репліка знаменитої ясської церкви Трьох Ієрархів, церква Стеля перевищила з огляду на розмір, пам’ятники, побудовані в Тирговіште. З простим, елегантним виглядом, церква є моделлю блискучого поєднання молдовських та волоських декоративних елементів і форм. Із баштами на нефі та пронаосі, із закритим притвором, церква має цегельний фасад, що підтримується сімома масивними контрфорсами, а також має навкруг типовий молдовський архітектурний кам’яний пояс. У церкву можна увійти через три невеликі двері, головними дверми на західній стороні церкви і двома боковими дверми. Прямокутний притвор відносно вузький і дуже високий, пронаос просторий і монументальний, квадратної форми, освітлений чотирма вікнами. У південній стіні, міститься, за традицією, гробниця батька князя Василя Лупу. Наос є найпросторішою частиною церкви. З півночі та півдня відкриваються дві апсиди, кожна з яких освітлена трьома вікнами. Вівтар відокремлений від решти церкви поліхромним дерев’яним іконостасом.

У музеї монастиря виставлені предмети великої духовної, історичної та художньої цінності, здійснені XVII – XX ст. З-поміж них дерев’яні хрести, Євангелії, молитовники, священні чаші, свічники, кадильниці, срібні диски, богослужбовий одяг, численні ікони, що належать румунській спадщині і також старі релігійні книги та господарські грамоти видані князями Волощини у різних історичних періодах.