Дакійські печі в Сату Маре
Підкорений в 106 році римським імператором Траяном і ставши потім протягом 165 років, Римською провінцією Дакія, регіон цей охоплював центральну частину сучасної Румунії в середині Карпатської дуги, простягаючись на півдні та південному-заході аж до Дунаю
Христина Манта, 26.11.2017, 01:42
Підкорений в 106 році римським імператором Траяном і ставши потім протягом 165 років, Римською провінцією Дакія, регіон цей охоплював центральну частину сучасної Румунії в середині Карпатської дуги, простягаючись на півдні та південному-заході аж до Дунаю. Багато з територій, населених тоді даками залишалися вільними, але, під культурним та економічним впливом Римської імперії.
Одна з цих територій населених вільними даками знаходиться на півночі сучасної Румунії, а саме в Сатумарському повіті. Археологічні знахідки доводять інтенсивні торговельні зв’язки між вільними даками і римським правлінням. Такими є дакійські печі для виготовлення керамічних виробів, що були виявлені в н.п. Медієшу Ауріт. На даний момент, ці археологічні знахідки вважають найбільшим центром керамічного виробництва по всій Європі, у римській добі. Перші археологічні розкопки були проведені тут в період між 1965 і 1967 роками, коли було виявлено 10 печей. У 2000 роках дослідження було відновлено, і від тоді, практично щороку, число виявлених печей збільшилося, досягнувши майже 260. У них спалювали даки особливо велику керамічну посудину, понад одного метра висоти, з діаметром, що іноді перевищував 200 см. Виявлені предмети, а також печі, датуються II-III століттями н.е. і являються, практично, ровесницями римської провінції.
Археолог Роберт Гінделе, відповідальний археологічних розкопок з Медієшу Ауріт, розповість про інші особливості району, де було виявлено гончарні печі: Це місце є унікальним, тому що це було майже промисловим селищем, що зосереджувалося на виробництві керамічних виробів. В інших місцях, ці райони печей були розміщені поблизу населених пунктів. У цьому випадку, мешканці проживали у зоні печей, а їхнім способом життя було виробництво керамічних предметів. Це місце розташоване на відстані 100 км від римського міста Пороліссум (нині село Моїград у повіті Селаж). Тому ми не виключаємо, щоб цей гончарний центр частково забезпечував і римську армію. Ми виявили кілька римських військових предметів, що вказували на присутність римської армії в цьому районі. Зовсім недавно, в останні роки, всього в трьох кілометрах від печей, ми виявили центр залізної руди. В принципі, на всій цій території проводилася інтенсивна промислова діяльність.
Під час кожних археологічних розкопок було виявлено десятки тисяч шматочків керамічних посудин. Деякі з них вважаються фахівцями – «етнічними показниками». Якими є, отже, стилістичні елементи, за допомогою яких археологи відрізняли дакійську кераміку від німецької, наприклад, дізнаємося теж від Роберта Гінделе: Можна сказати, що ця територія була заселена і посудину виробляли вільні даки. Дуже цікавим є те, що в цьому районі було виявлено також німецькі археологічні розкопки. Але в Медієшу Ауріт було знайдено тільки дакійські артефакти. Це дакійська кераміка, архаїчна, моделювали її вручну. Вона є специфічною і ми знаємо її віддавна за допомогою типових моделей третього століття: чашка даків, горщик з періоду королів Децебала та Буребісти, тобто до римської окупації. Ці традиційні архаїчні форми використовувалися до четвертого століття н.е.
Частина керамічних фрагментів, виявлених в Медієшу Ауріт, у повіті Сату-Маре, експонуються в різних музеях країни. Крім того, певна частина археологічних розкопок відкрита для туристів, які можуть бачити на місцях відомі дакійські гончарні печі і можуть побачити як працюють там археологи.
