Озеро Св. Ана

Озеро Св. Ана є єдиним вулканічним озером в Румунії. Воно розташоване у гірському масиві Чомату, у повіті Харгіта, на висоті 950 м над рівнем моря, зліва від ріки Олт, недалеко від курорту Тушнад.

Христина Манта, 09.07.2017, 01:04

Озеро Св. Ана є єдиним вулканічним озером в Румунії. Воно розташоване у гірському масиві Чомату, у повіті Харгіта, на висоті 950 м над рівнем моря, зліва від ріки Олт, недалеко від курорту Тушнад. Попри його красу, визнану на європейському рівні, місцеві жителі розповідають про дивовижне явище, яке відбувається там: вони стверджують, що точно знають коли матимуть місце погодні зміни відповідно до проявів озера.

Отже туристам, які приїжджають сюди, щоб провести день на березі озера Св. Ана, метеорологічних прогнозів не потрібно. Вони можуть користуватися допомогою, яку надає їм вулканічна гора: ті дві тріщини, утворені і горі, які передбачають погоду. Місцеві жителі знають, що якщо еманації з тріщин щипають носа, то це ознака того, що падатиме дощ, а якщо немає, то наступний день буде сонячним і дуже підхідним для піших прогулянок. Явище це має наукове пояснення. У горі ще відбувається пост-вулканічна активність, чутлива до будь-яких змін атмосферного тиску. Коли атмосферний тиск знижується, гази, такі як діоксид вуглецю і сірка, піднімаються на поверхню і заповнюють тріщини різким запахом, ознака того, що приходить дощ.

Озеро з формою майже ідеального кола має площу 22 га, в глибина його складає близько 7 метрів. Озеро не має джерела, рівень води походить від дощів та снігу, яку топиться у весняний період. Озеро відокремлене від торф’яного болота тільки вузьким гребенем. Флора і фауна озера бідні, бо вміст солі є дуже низьким. Вік озера ще не був визначений точно, деякі дослідники оцінили, що останнє виверження відбулося 32.000 років тому. Дослідження показали, що історія озера Св. Ана почалася близько 9.800-8.800 років тому, зі стадії торф’яного болота та неглибокого озера.

Послідував згодом період безперервного накопичення дощової води і підвищення рівня води до максимум 12 метрів, до 700 років тому, коли озеро мало сильний оліготрофний характер. У наші дні, відповідно до вимірів проведених в 2005 році, максимальна глибина озера становить 6,4 м. Відповідно до тих же вимірювань, максимальна товщина осадів становить близько 4 м. Озеро наповнюється виключно від опадів, рівень мінералізації води будучи з цих причин вкрай низьким. Взимку озеро покривається товстим шаром льоду до 1 м. Рівень води не піднімається, і, хоча ніколи і не спадає. Чистота води дуже близька до дистильованої води. Вона має тільки 0,0029 мл мінералів.

Окрім місця відпочинку, куди люди приходять, щоб скупатися і дихати свіжим повітрям, озеро це є місцем паломництва. Люди приходили сюди, щоб помолитися в дерев’яній каплиці біля озера, що датується ще з XII століття. У 1564 році тут була зведена кам’яна каплиця, через її популярність уздовж сімнадцятого і вісімнадцятого століть сюди прибували 30.000-40.000 паломників, які проводили тут кілька днів. Кажуть, що озеро Св. Ана допомагає молодим людям знайти собі пару. Інша легенда свідчить про те, що жінкам, котрі не можуть мати дітей, хоча і дуже бажають цього, паломництво до озера допомагає їм збути цю мрію.

Звідки походить назва озера? В легенді розповідається про те що двоє молодих людей повинні були вступити в шлюб. Дівчина, на ім’я Ана, яка повинна була стати дружиною, не хотіла цього, тому що батьки змусили її вийти заміж за багатого хлопця, який був досить грубим у поведінці. У шлюбну ніч, наречена втекла і кинулася в озеро, її бездиханне тіло не будучи знайдено до сьогодення. Через це озеро носить ім’я тієї дівчини. Щороку, у день Св. Ани, озеро освячується митрополитом.

Інша легенда розповідає про те, що колись в цих місцях жили два тирани, які були братами. Один володів фортецею на горі Пучосул, а інший, фортецю, розташовану на місці нинішнього озера. Брат, який володів піком Пучосул мав прекрасну бричку, виграну в азартних іграх, що викликало заздрість його брата, який поставив парі, що на наступний день він матиме красивішу бричку. Аби виграти парі, тиран наказав запрягти до його брички вісім найкрасивіших дівчат. Тому що його бричка було дуже важкою, дівчата не могли зрушити її з місця, що дуже розлютило тирана, який почав бити їх батогом. Одна з дівчат, на ім’я Ана, прокляла підлого тирана. Прокляття в мить сповнилося: почалася страшна буря, із блискавками й громами, землетрусом, і фортеця разом з її тираном були спалені вогнем. Замість неї з’явилося тихе блакитне озеро, яке тутешні мешканці назвали озером Св. Анни.