Печера Болі
Менш ніж за шість кілометрів від Петрошань розташована Печера Болі (укр. Печера хвороби). Історики стверджують, що вона була заселена ще в епоху неоліту.
Христина Манта, 03.07.2016, 01:39
На національній дорозі № 66, безпосередньо перед входом у місто Петрошань, є два цікаві пункти туристичного призначення: Печера Болі та руїни дакійської фортеці Беніца. Менш ніж за шість кілометрів від Петрошань розташована Печера Болі (укр. Печера хвороби). Історики стверджують, що вона була заселена ще в епоху неоліту і бронзовій добі. У печері були виявлені два види кажанів, які приголомшують туристів своїм грайливим польотом по Залу кажанів.
Упродовж історії вона стала притулком для торговців, військ, гайдамак, а також партизан, які виступали проти комуністичного режиму. Відомо також що, що ця печера офіційно згадується в віденських літописах на початку 1400-х років. Чому її так цінують? Просто тому, що це одна з небагатьох печер, яка доступна туристам по всій її довжині 460 м через природні явища. Розташована вона на висоті 700 м, точніше в масиві Шуряну, в горах Паринг. Вхід здійснюється через 10-метровий портал. Основна галерея є великого розміру і опускається 3 м. Коли ви прочитаєте назву печери навряд чи подумаєте про те, що у найбільшому залі печери організуються концерти через відмінну акустику. Крім того, внутрішнє освітлення створює неповторну атмосферу через спецефекти.
Вражаючою є назва печери. Чимало спелеологів стверджують, що назва пов’язана із ім’ям сім’ї Болія, яка у XV ст. заволоділа цими землями. З іншого боку, місцеві жителі кажуть, що існує легенда пов’язана з горами Паринг, від яких походить назва печери. Легенда свідчить про те, що колись жив король, на королівство якого відьма послала страшні хвороби. Щоб врятувати королівство, король вирішив відправити більше сміливих юнаків у пошуках відьми, щоб убити її і розсіяти прокляття. На жаль, жодному з них не вдалося зазнати успіху. За наполяганням свого меншого сина, якого звали Паринг, король відправив його у пошуки відьми, хоча він вже не мав ніякої надії на успіх. По дорозі, Паринг почув крики про допомогу, наближившись він побачив впавшу у яму дівчинку. Не вагаючись, сміливий юнак скочив на допомогу дівчині, не знаючи, що вона є молодшою сестрою відьми. Паринг розповів її біду, яка спіткала його королівство. Молода дівчина пообіцяла йому допомогти. Разом вони заманили відьму у печеру і закрили великим каменем вхід до печери. Тоді відьма пообіцяла, що якщо вони випустять її, то вона зруйнує чари. Як пообіцяла, так і зробила. Паринг звільнив її, а люди виздоровилися. З тих пір у пам’ять про відьму, що послала хворобу на королівство, печера була названа Печерою Хвороби. Як нагороду, король подарував своєму молодшому сину найкрасивішу частину свого королівства, залишивши його заснувати власне королівство.
Але легенди передаються з покоління в покоління і притягують магнітом. Таким чином, люди похилого віку розповідають, що у горі в якій вода вирила печеру знаходиться прихований від римлян скарб даків, однак цей скарб захищений жорстоким прокляттям. Місце це ніхто не знає, однак місцеві жителі кажуть що ті, хто упродовж часу зважилися найти вози з дакійським золотом, не повернулися додому.
Інша легенда розповідає про те як один сміливий хлопець, який жив у долині ріки Арс, пішов шукати скарб. Хотів знайти стільки золота, щоб купити собі двох волів. Примари, які захищають скарб, майже не вбили його. Супроводжував його один його друг. Нарешті він знайшов це місце, де був захований цей скарб. Хлопець залишив свого друга там, щоб знати, куди звернутися, і пішов додому за допомогу. Коли повернувся, не знайшов більше свого друга, і місце скарбу змінилося. Тільки за тиждень вернувся він додому, хворий, спраглий і голодний.
Ані гора, на якій побудована дакійська фортеця Беніца, неподалік печери, не уникла історії про дакійский скарб. Місцеві жителі кажуть, що в деяких ночах, чарівні вогні запалюються на пагорбах, в тих місцях, де було поховане прокляте золото, захищене примарами. І теж вони розповідають про таємні ходи печери, про стіни, які відчиняються, і про те як поза підземні галереї були приховані скарби даків. Цілі покоління були проковтнуті печерою після того, як вони увійшли через таємні ходи.
