Монастир Хурезь

Cьогоднішнє туристичне призначення розташоване на півдні Румунії, а у 2008 році отримало назву виняткове європейське призначення.

Христина Манта, 12.04.2015, 01:55

Великдень румуни проводять вдома. Дехто повертається додому із заробіток, хтось з іншого місця, де перебував упродовж всього періоду після Різдва. Це свято не для друзів, а скоріше свято, яке зустрічають у сімейному колі. Румуни зустрічають це свято у новому одязі, зі святим світлом, з радістю та надією. Вони не завжди ходять до церкви, можливо, що й не дотримуються регулярно посту, але у Воскресну ніч проти неділі навіть і вони не забувають піти на великоднє богослужіння.

Cьогоднішнє туристичне призначення розташоване на півдні Румунії, а у 2008 році отримало назву виняткове європейське призначення. У місті Хорезу, розташованому біля підніжжя Карпат, природа, традиції, духовність і сучасність взаємодіють між собою. Розвинута інфраструктура міста і його околиць забезпечує легкий доступ до багатьох точок туристичного інтересу регіону. Місто Хорезу розташоване в центральній частині Вилчанського повіту. Перша документальна згадка про цей населений пункт датується 1487 роком. Нинішня назва походить від назви “Чухурез”, тобто птахи подібної на сову, яка населяє навколишні ліси. У цьому селі господар Костянтин Бринковяну побудував монастир між 1690 – 1693 роками, який являє собою синтез мистецтва та майстерності румунського народу до того часу.

Обезголовлений за наказом турецького султана 300 років тому, 16 серпня, разом з чотирма своїми синами, за відмову перейти до ісламу, Костянтин Бринковяну був залучений до лику святих Румунською Православною Церквою. Довге мирне панування протягом 25 років у Волощині дозволило йому збудувати багато церков, палаців і розвинути так званий “бринковянський стиль”. Першою церквою у цьому стилі був монастир Хурезь (Хорезу). Про умови зведення монастиря розповість монахиня Екатерина Олтяну: “Бринковяну панував дуже тривалий період, мирний період, тому що, як і будь-який добрий християнин він був, також, і хорошим дипломатом. Користуючись тривалим періодом миру, він зміг зайнятися безліччю проблем Волощини: економічними, культурними і релігійними. Після вступу на престол, у нього був тільки один бій у Зернештях, на території тогочасної Трансільванії. Після цього, він збудував перший свій монастир – Хурезь. За чотири роки до вступу на престол, він купив маєток Хухурезілор, де не було нічого побудовано. Був на томі місці ліс, в якому водилися сови”.

Для зведення монастиря, Бринковяну звернувся до талановитих майстрів: художників, мулярів, каменотесів, теслярів. Їх імена та портрети видніються ще на стінах церкви. Весь монастир, до речі, є безліччю більших чи менших будівель, кожна зі своїм власним значенням та художньою цінністю. Монахиня Екатерина Олтяну розповідає про кожну з них: “Ми входимо через головні ворота і піднімаємося вгору по алеї, оточеної горіхами. У другій частині знаходиться фонтан, один з настоятелів монастиря збудував інший корпус будівель в середині монастиря, у південній частині. В середині знаходиться церква. Але крім цих корпусів, у кожній з кардинальних точок знаходиться по одному скиту. Як і всі стародавні монастирі, монастир Хурезь має лазарет, заснований тут дружиною Костянтина Бринковяну. Оскільки у ті часи не було лікарень, хворих ченців або чернець ізолювали в лазареті монастиря.”

Але, звичайно, відвідувачів приваблює, в основному, монастирська церкви: “Перед входом у церкву знаходиться веранда, яка в церкві Хурезь, була розширена, подібно пронаосу. Вона спирається на 10 колонах і має дуже красивий настінний живопис. Той же тип притвору можна побачити і в інших місцях: в монастирі Козія, наприклад. Свідчення бринковянського стилю можна знайти і в інших монастирях, розташованих в долині ріки Олт, такі як Дінтр-ун Лемн, Бістріца та Сурпателе, остання збудована дружиною Бринковяну, пані Марією. Зовнішня архітектура церкви Хурезь містить чимало елементів, властивих архітектурі церкви з Куртя де Арджеш, як наприклад дві вежі, одна побудована на нефі, а друга на притворі. І теж як у церкві Куртя де Арджеш, церква монастиря Хурезь має квітковий кам’яний пояс, який ділить фасад церкви на дві частини.”

Інший приваблюючий елемент – іконостас церкви, вирізьблений з деревини липи і позолочений. Йому майже 10 метрів. З моменту заснування і до 1872 року, монастир був чоловічим монастирем, а зараз він жіночий монастир. До наших днів він залишився найбільший ансамблем середньовічної архітектури, що зберігся у Волощині і був занесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Легенда свідчить, що, побоюючись вторгнення турків, майстри побудували монастир тільки в нічний час, коли літають сови (звідси і назва монастиря, сова = huhurez). В 1993 році монастир був занесений ЮНЕСКО в список Світової спадщини. Місцеві гіди забезпечують, ще при вході в монастир, інформацію на чотирьох міжнародних мовах: німецькій, французькій, англійській та італійській. Для тих, хто віддає перевагу нетрадиційному альтернативному улаштуванню, неподалік монастиря Хорезу були збудовані кемпінги, серед чудового лугу, якого пересікає гірська річка, з холодною водою, яка є настільки прозорою, що можна побачити як пливе по поверхні форель. Тут можна проживати безкоштовно. Місце було улаштовано спеціально для туристів, які приїжджають сюди на особистих автомобілях. Щороку сюди приїжджають більш ніж 60.000 туристів, а найбільше паломництво відбувається під час Великодніх свят. У 2005 році в одній з келій монастиря протягом 3 днів проживав навіть принц Чарльз Великобританії.

Населений пункт Хорезу розташований на перехресті комерційних шляхів. Воно стало сприятливим місцем для проведення ярмарків, де люди могли обмінюватися між собою різними товарами. Пастухи продавали сир і шерсть, купували зерно і різні харчові продукти. Гончарі продавали керамічну посудину і купували харчові продукти. Ярмарок румунських керамічних виробів в Хорезу організується з 1971 року. Хурезький півень є символом низовини Хорезу і символізує пробудження до життя румунського селянина. В регіоні радимо вам відвідати і село Оларь. Хорезька кераміка є найкрасивішою в Румунії. Їі шукають всі іноземці, які приїжджають з Франції, Німеччини, США. Майстерність модельовання в глині передається традиційно від батька до сина. Кераміка стала справжнім брендом цього регіону, який залучає багато відвідувачів щороку. Ви будете вражені з якою точністю майстри гончарі прикрашають керамічну посудину за допомогою коровячого рогу або гусячого пера. А горезька кераміка — це спеціальна комбінація з білої та жовтої глини. І якщо хоча б на один день ви залишитесь в Хорезу, то зможете своїми руками змоделювати керамічний предмет.

Для тих, хто зупиняється на декілька хвилин чи годин в монастирі, тиша та спокій, що відчуваєш у святому місці, є нагодою перезарядити свої батарейки.