Символічні пам’ятники міста Джурджу

Два символічні памятники знаходяться у самому серці міста Джурджу - Вежа з годинником і руїни фортеці Мірча Старого.

Христина Манта, 18.01.2015, 01:22

Два символічні пам’ятники знаходяться у самому серці міста Джурджу, в якому домінує Вежа з годинником, використана як оглядова вежа в минулому і як виставковий зал зараз, і не далеко від цього місця, руїни Фортеці Мірча Старого, свідчення минулого.

Вежа з годинником, розташована на Площі Об’єдання у місті Джурджу, датується кінцем вісімнадцятого століття, часами турецької окупації. У той період, турки побудували камяну вежу заввишки 22 метри, щоб краще спостерігати з висоти навколишню територію, і мало хто знає, що у підвалі цієї вежі була побудована мережа підземних тунелів і арок з виходами в різних місцях міста, особливо до берегів Дунаю, тунелів, які збереглися до наших днів. Вежа використовувалася як пункт спостерігання й оборони, та як протипожежна вежа і тільки пізніше, коли турки покинули територію, будівля зазнала деяких змін і коли до неї було встановлено годинник. Унікальність і чарівність цього місця навколо Вежі з годинником полягали у тому що, вся вулично-дорожня мережа міста починала радіально з цього місця. Памятник знаходиться в центрі міста, він оточений великим парком, у формі тарілки, в якому ростуть тільки липи.

До речі, цей парк, що частково зберігся до сьогодення, називали і “тарілкою з липами”, а місто Джурджу став відомим в результаті цього архітектурного унікуму, під назвою “Місто-сонце”. Ця радіальна вулична мережа була зроблена архітектором Отто фон Моріцом в 1831 році. Потому було побудовано Церкву Святої Трійці і кілька красивих будинків. Оскільки у регіоні важко можна було знаходити будівельні матеріали, міські вулиці були вимощені каменем взятим зі стін фортеці господаря Мірчі Старого і Дунаю. До кінця минулого століття, Годинникова вежа почала нахилятися, подібно Пізанській вежі, і тому що вона ризикувала розвалитися, історики і міська влада вирішили підкріпити її стіни. Будівельні роботи розпочалися у 2005 році і завершилися у 2007. Тому що Годинникова вежа є історичною памяткою національного та загальнолюдського значення, вона представлена і на емблемі повіту.

У декількох сотнях метрів від Годинникової вежі, на березі Дунаю, знаходиться інший історичний пункт міста, сліди фортеці Мірчі Старого. Легенди повязують назву міста Джурджу з іменем трансільванського пастуха, який в долину Дунаю допоміг випустити з рук турецьких солдатів кілька груп людей, які мали потрапити до Османської імперії і стати рабами та слугами. Визволені люди оселилися в долині Дунаю, утворюючи населений пункт, який був названий іменем їх визволителя, Сан-Джорджо.

Інша легенда свідчить про те, що назва міста походить від острова Святого Георгія, на якому генуезькі торговці наважилися побудувати невеликий торговий пост, невеличку фортецю на острові. Здається, спочатку генуезькі торговці побудували тут банк і ринок з продажу шовку та оксамиту. Місто було названо Сан-Джорджо (St. George) іменем Генуезького покровителя. До речі покровителем міста Джурджу є Святий великомученик Георгій. Зовсім недавно, однак, були виявлені сліди стародавнього людського поселення в районі Джурджу, що датується мезолітом (10-7 тисячоліття до н.е.). Крім того, покровителем Джурджу є й нині Святий великомученик Георгій.

Історики кажуть, однак, що Джурджу вперше згадується побічно в “Codex Latinus Parisinus” в 1394 році, у часи правління Мірчі Старого, під назвою “Zorio”. Явним є те, що першу згадку про місто Джурджу в документі було зроблено 23 вересня 1403 року, в офіційному документі, Договорі виданому канцелярією Волощини між господарем Мірчею Старим та польським королем Владиславом Ягайлом. Завойований османами у 1420 році для контролю судноплавства на Дунаї, Джурджу був перетворений на оссманську територію протягом 400 років. Укріплена фортеця Джурджу відіграла важливу роль у битвах між румунами і турками за контроль над Дунаєм, під час плавління Міхая Хороброго, але й під час російсько-турецьких війн. У 1659 році, місто Джурджу був спалений, і в 1829 році стіни та укріплення сильно постраждали від бомбових ударів російської армії.