Бухарестська дельта, новий фільм Єви Перволовіч
Нещодавно в румунський прокат вийшов новий документальний фільм режисерки Єви Перволовіч «Бухарестська дельта», що є розповіддю про сумну історію столичного району Векерешть.
Corina Sabău, 19.11.2022, 06:28
Нещодавно в румунський прокат вийшов новий
фільм режисерки Єви Перволовіч, яка зараз проживає у Франції. Документальний
фільм «Бухарестська дельта» розповідає історію однієї території, голосом актрис
Сандрін Боннер та Ади Кондеєску. Прем’єра документального фільму «Бухарестська дельта» відбулася в Румунії на Міжнародному кінофестивалі Трансільванія, у місті Клуж-Напока. Наприкінці вересня фільм вийшов у румунський прокат, а навесні наступного року відбудеться його прем’єра у Франції.
На початку 18 століття на відповідній
території був побудований один з найкрасивіших монастирів у Східній Європі,
монастир Векерешть, який після приходу до влади комуністів був перетворений на
в’язницю. Незважаючи на численні протести тогочасних діячів
культури, за наказом комуністичного лідера Ніколая Чаушеску у 1986 році будівлю
було знесено. Кільком реставраторам вдалося врятувати фрески та ікони, які
прикрашали монастир. Власники землі та будинків, розташованих на цій території
були експропрійовані, комуністичний режим розпочав масштабні гідротехнічні
роботи, які так і не були доведені до кінця. Після падіння комунізму у результаті досліджень
про існування вражаючої кількості видів птахів, в тому числі рідкісних, а також
тривалої фотодокументації, у 2012 році команда спеціалістів із заповідних
територій взялася за створення природного парку. У даний час природний парк Векерешть
є однією з визначних туристичних пам’яток Румунії завдяки екосистемі, яка
сформувалася та розвинулася дуже близько до центру столиці.
Режисерка Єва Перволовіч розповіла про цей
дуже особистий мемуаристський підхід, породжений звичайним гобеленом, отриманим
від місткині Лєни Константе, засудженої до 12 років ув’язнення у 1954 році.
Єва Перволовіч. «Усе почалося з цього гобелена
Лєни Константе, яка у 60-х роках відбула покарання у Векерешть та інших
в’язницях Румунії. Цей гобелен був для мене як поклик із минулого, він викликав
у мене потребу більше читати про історію цих жінок, які були ув’язнені, та
задокументувати їхню історію. Гобелен також викликав у мене цікавість і так я
натрапила на книгу Лєни Константе «Мовчазна втеча» і завдяки цій книзі я дізналася,
що у Векерешть були ув’язнені й інші жінки, а деякі з них писали французькою
мовою та опублікували свої спогади у Франції. Ми повинні зрозуміти, що ці
книги були написані до 1989 року, а французька мова була безпечнішою для такого
роду свідчень, небезпечних для того, хто їх написав. Я згадаю Адріану
Космовіч, яка написала «Au Commencement etait la fin» (1951 р.), книгу, видану зараз
видавництвом «Humanitas» під назвою «На початку був кінець. Червона диктатура у
Бухаресті.» Незважаючи на те, що книга була написана румунською мовою, вона
вперше з’явилася в Парижі в перекладі Моніки Ловінеску, з якою Адріана Космовіч
була добре знайомою. Адріані Космовіч вдалося утекти з в’язниці у 60-х роках, а
потім дістатися до Франції. Це сталося під час репресивного режиму Георгія
Георгіу-Дежа, ще до приходу до влади Чаушеску. У Франції тоді також було непросто,
тому що не тільки французи, а й більшість західноєвропейців мали хорошу думку
про комунізм і вважали фашистами тих, хто мав іншу думку. Тим важливішою була
допомога Моніки Ловінеску, відомої продюсерки Радіо Свобода, яка підтримала Лєну
Константе в ті роки в Парижі. Окрім книжок Лєни Константе та Адріани Космовіч,
у документальному фільмі я також використала цитати з роману Le cachot des
Marionnettes
– quinze ans de prison. Roumanie 1949-1964/ Підземелля Маріонеток – п’ятнадцять років ув’язнення.
Румунія 1949-1964 рр.»
«Нема де сховатися, коли тебе переслідує історія», – каже оповідачка
документального фільму «Бухарестська дельта» і це речення може стати найкращим гаслом
фільму. Досліджуючи цю тему, Єва Перволовіч вирішила наголосити на спогадах
в’язнів. «Зрештою, таким чином інформація стала доступною для широкого загалу і
фільм зосереджений на свідченнях жінок, хоча у в’язниці Векерешть також було
крило, у якому були ув’язнені чоловіки. Я вирішила зняти фільм на основі
спогадів ув’язнених жінок і тому, що мені здається, що їхній голос навіть зараз
недостатньо чутний. Ми досить багато говоримо про героїв війни чи героїв
антикомуністичної боротьби і майже нічого не говоримо про жінок, які також дуже
постраждали, часто безпричинно. Декого з них ув’язнили лише за те, що вони
опинилися у неправильному місці в неправильний час, як у випадку з Лєною
Константе, яка навіть не була політично заангажована. Я вважала за важливе
зберегти ці свідчення жінок, які постраждали і вижили, тому що це свідчення
дуже сильних жінок, борчинь, які зуміли встояти у дуже важкі та несправедливі часи
і врешті-решт зробити щось яскраве. Таким є й випадок Лєни Константе, про яку стало відомо
завдяки її письмовим свідченням, а також завдяки створеним нею гобеленам. Тому
у фільмі також є щось оптимістичне та позитивне, говорячи про силу виживання
цих жінок, я б сказала, що це також урок про те, як ми можемо подолати дуже
важкі моменти в житті, зумівши використати цей досвід.»
Єва Перволовіч також є режисеркою фільму «Маруся», її дебютної кінострічки, яка вийшла в прокат у 2013 році і була удостоєна багатьох міжнародних нагород.