Деградація ландшафту

Одним з найцікавіших і несподіваних місць Бухареста є, безсумнівно, Природний парк Векерешть або дельта Векерешть.

Ion Puican, 06.11.2021, 06:40

Одним з найцікавіших і несподіваних місць
Бухареста є, безсумнівно, Природний парк Векерешть або дельта Векерешть, як
його ще називають. Це антропне озеро, розташоване в районі Векерешть, в
південно-західній частині румунської столиці. Це штучне водосховище, площею
майже 200 га, було спроєктовано за часів комунізму, до 1989 року, як частина
комплексної забудови річки Димбовіца, що протікає столицею і мала бути частиною
гідрологічної системи захисту Бухареста від повені. Під час будівництва була
знесена й одна з найкрасивіших церковних пам’яток столиці – монастир Векерешть.

Початковий проєкт залишився незавершеним, а після падіння комуністичного режиму
у 1989 році озеро залишилося одним із великих незавершених проєктів. У наступні
роки територія була відвойована природою, утворивши справжню дельту – з
різноманітною флорою та фауною (птахи, водні тварини, змії, а також лисиці,
кролики, видри та інші). Дельта Векерешть стала стабільною екосистемою, місцем
проживання деяких охоронюваних видів. З 2015 року вона була оголошена Природним
парком Векерешть, природоохоронною територією, першим у Румунії міським природним
парком.

На території природного парку Векерешть у жовтні
відбулася цікава ініціатива, націлена на
художнє та концептуальне зближення міської людини з природою – проєкт «Деградація
ландшафту», завдяки якому залитий бетоном Бухарест дихає мистецтвом. Про
організацію цього заходу та про його концептуалізацію розповіла кураторка та
керівниця проєкту Ґабрієла Матеєску: «Проведений у природному міському
середовищі дельти Векерешть, проєкт під назвою «Деградація ландшафту» являє
собою міждисциплінарну, мистецьку співпрацю і водночас дослідження,
матеріалізоване в перформативних виступах, роботах ленд-арту та інсталяціях,
специфічних для місця проведення. Захід був організований Асоціацією «Nucleul
0000» та співфінансований мерією через ARCUB в рамках проєкту «Бухарест
відкрите місто 2021». Бухарест – це залите бетоном місто. Але серед бетонних
плит, природа вимагає своїх прав і займає своє місце. На місці колишнього
комуністичного проєкту «Водозабірне озеро Векерешть», давно занедбаного, упродовж
останніх 30 років утворилося водно-болотне угіддя, що відвоювало власну
територію, без будь-якої допомоги з боку людини, навіть посеред найбільшої в
Румунії міської агломерації. Ця територія стала дельтою в справжньому значенні
цього слова, незалежною екосистемою в центрі столиці. Парк Векерешть є ідеальним
місцем для роздумів про стан природи та наслідки втручання людини.»

Стиснувши цілий всесвіт у мікроальвеолу, митці з
різних дисциплін спробували передати пост- і трансгуманістичні теорії мовою
сучасного мистецтва. Ґабрієла Матеєску розповіла про учасників та реалізацію проєкту
«Деградація ландшафту». «24 жовтня публіку запросили на прогулянку парком та на ознайомлення просто неба з
роботами Роберти Курке, Меліни Йонеску, Ґабрієли Матеєску, Андреї Медар, Кікі
Мігуце, Марини Опрі. «Загубленими в пейзажі» були також слухачі
перформанс-майстер-красу «microRave – спроби стати пейзажем», проведеного Андреєю
Давід, Марією Барончею, під музику від Chlorys. За тиждень до заходу ми
запросили молодих мешканців Бухареста, яких цікавить мистецтво прийти до дельти
на майстер-клас танцювального перформансу, скориставшись останніми сонячними
днями осені. Щоб допомогти відвідувачам у цій подорожі, ми склали карту з
GPS-координатами робіт, розміщену на входах до дельти. Було проведено три
екскурсії, під час яких громадськість разом з організаторами та художниками
пройшла мистецьким маршрутом. Інсталяції були зібрані наступного дня, щоб
поважати незмінний простір території.»

Мистецька концепція передбачала гібридний простір,
який ожив як від метушні повсякденного міського життя, так і від шуму дельти
посеред мегаполісу. Цей простір було повернуто до життя, тимчасово, щоб виступити
за свою власну справу – відповідно культурну функцію – найбільш підходяще місце
для медитації, можливість відновити зв’язок з природою, для медитації про
шкідливий вплив людських проєктів на природу. Наприкінці Ґабрієла Матеєску розповіла
про публіку та її реакції на міський ландшафт природи дельти Векерешть: «Крім характерної
для мистецьких подій аудиторії до нас долучилися люди, які прийшли погуляти у теплу
сонячну неділю, котрі таким чином, мали можливість познайомитися з випадковими
витворами мистецтва. А якщо говорити про їхню реакцію, то спочатку вони були
здивовані, а потім зацікавлені. Урешті-решт їхній інтерес був задоволений
поясненнями артистів і нашої команди.»