Документальний фільм «Профу’» Алекса Бренді

Документальний фільм режисера Алекса Бренді розповідає історію вчителя математики з Бістріци, який залишає звичайну систему освіти та відкриває приватну школу у власній квартирі.

Warning: Trying to access array offset on null in /home/web/rri.ro/public/wp-content/themes/rri/template-parts/content.php on line 98
Corina Sabău, 21.11.2020, 08:36

Після виходу на початку жовтня в румунських кінотеатрах, документальний фільм «Профу’» (Вчитель) режисера Алекса Бренді, один з найбільш нагороджуваних румунських документальних фільмів за останні роки, має також прем’єру в автомобільних кінотеатрах.

Документальний фільм режисера Алекса Бренді розповідає історію вчителя математики з Бістріци, який залишає звичайну систему освіти та відкриває приватну школу у власній квартирі. Його найбільша мрія – мати школу, яка не дотримується традиційної системи освіти, місце, звільнене від традиційних застарілих методів навчання. «Профу’» (Вчитель) отримав нагороду за найкращий документальний фільм у Центральній та Східній Європі в розділі «Between the Seas» на Міжнародному фестивалю документального кіно в Їглаві (Чехії) 2019 року та нагороду за найкращий фільм на кінофестивалі Astra 2019 року в Румунії. Запланована на травень, прем’єра документального фільму була відкладена через пандемію COVID-19.

Однак, перед румунською прем’єрою, фільм «Profu’» мав окремі публічні покази у Чеському центрі в Нью-Йорку на третьому випуску Їглавського Міжнародного фестивалю документальних фільмів та на Міжнародному кінофестивалі Astra у місті Сібіу. Ті, хто були присутні на показі фільмів у кінотеатрах, мали змогу познайомитись з Доріном Йоніце, харизматичним професором, головним персонажем документального фільму «Профу’ на Q&A – сесіях запитань та відповідей. Алекс Брендя розповів нам, як було на прем’єрі фільму в Бістріці, в рідному місті Вчителя: «Було приємно, бо, принаймні в Клужі та Бістріці, ми грали, так би мовити, на власному полі. У кінотеатрі в Бістріці спочатку було оголошено про два покази, але опісля вони були доповнені. Наприклад, одного дня мав бути один показ фільму, і нарешті їх було три, після чого ті, хто керує кінотеатрами, на прохання публіки вирішили запропонувати ще три дні показу. Це мене дуже приємно вразило, адже фільм був показаний в обох кінотеатрах міста Бістріца, і багато людей мали можливість дивитись. Мене також дуже порадувало те, що багато вчителів зажадали побачити фільм зі своїми учнями. Здається, що цей документальний фільм став популярним як завдяки головному персонажу, так й сюжету. В даний час багато говориться про освіту, про те як працює система освіти в Румунії, є багато незадоволення з боку батьків стосовно недоліків цієї системи. Багато батьків прийшли до мене після показу фільму, невдоволені навчальним процесом в Румунії. Ці люди, хотіли б щоб було більше вчителів, таких як Дорін Йоніце. Відгуки були дуже добрі. Я також зустрів викладачів, які після фільму розповіли мені про свої інноваційні або оригінальні освітні проєкти та про те як їм не вдається втілити їх в практику через бюрократію чи відсутність інтересу. Вчителька географії бажала створити віртуальну платформу, на якій вона б пояснювала учням форми рельєфу за допомогою 3D-графіки, на мою думку, це дуже добра ідея. В Клужі я познайомився з викладачем, який сказав мені, що за допомогою документального фільму, я зумів якось запропонувати альтернативу нинішній освітній системі, Він був радий побачити цей фільм, який йому дуже сподобався та надихнув його. Цим фільмом я хотів насамперед привернути увагу на недоліки системи освіти та спробувати надихнути вчителів слідувати своїй мрії та зажадати щось добре зробити для дітей.»

З багатим досвідом роботи в якості режисера, Алекс Брендя вважає, що документальний жанр надає йому більше свободи, ніж художній фільм: «У певній мірі документальний фільм вимагає цієї свободи, бо для нього не пишеться сценарій, і тому не відомо, який кадр, яке світло буде далі. Це мене також інтригує, бо я маю знаходити рішення і швидко реагувати в таких ситуаціях. Так чи інакше, документальний фільм вимагає трохи більше зусиль під час зйомок, але в порівнянні з художнім фільмом не вимагає такої багатої підготовки. У випадку художнього фільму всі зусилля для пошуку найкращого кадру і найкращого світла, робляться напередодні, і зйомки якимось чином проходять на підставі зробленого домашнього завдання. У випадку документального фільму треба бути набагато вільнішим, щоб могти знаходити рішення на місці.»

Ось як вмотивував журі Їглавського Міжнародного фестивалю документальних фільмів нагородження стрічки «Profu’» премією «за найкращий документальний фільм у Центральній та Східній Європі» у розділі «Between the Seas»: «Це важливий фільм, який потрібно подивитися. Вчитель математики працює на межі невдалої системи освіти, він стає ментором групи учнів. Завдяки його відданості освіті ці молоді люди отримують найважливіший урок у житті, а саме: треба «трагічно закохатись у те, що ти робиш». Для висвітлення нетрадиційної освіти, уяви та пристрасті, нагорода «Between the Seas» дістається документальному фільму «Profu’».