Четвертий Міжнародний фестиваль танцювального кіно в Бухаресті
Уже четвертий рік поспіль, і з великим інтересом з боку аудиторії, на початку вересня в румунській столиці пройшов Бухарестський Міжнародний фестиваль танцювального кіно.
România Internațional, 15.09.2018, 01:53
Уже четвертий рік поспіль, і з великим інтересом з боку аудиторії, на початку вересня в румунській столиці пройшов Бухарестський Міжнародний фестиваль танцювального кіно. Унікальна подія в Румунії, яку випускає Асоціація TangajDance, Фестиваль це не лише покази фільмів, а також концерти, семінари, виставки.
Щороку фестиваль проходить на основі певної теми. Цього року тема була (RE)TRACING. Хореограф Сімона Дяконеску, художній керівник фестивалю розповідає: Ми знаходимося в рік Сторіччя Великого Об’єднання, і ми подумали про те, що означає це сторіччя для нас. Для мене і команди, з якою я працюю, це дуже важливий розвиток протягом останніх 100 років. І ми намагалися ставитися до нього з точки зору людей, які пережили цю історію, тому що вони – це ті покоління, які пройшли цей процес, і спосіб у який вони встояли, наполегливість, з якою вони намагалися жити і сповнити свої бажання заслуговують уваги … І навіть якщо фестиваль має цю історичну тему, це багато в чому стосується того, як люди бачили історію, як їх сприйняття змінили її. Як вони бачать цю історію через призму теперішнього, але також зазираючи у майбутнє.
У перший день фестивалю, організатори запропонували, в контексті Сторіччя, показати добірку румунських архівних фільмів, а програма розроблена в партнерстві з Бухарестським Національним центром танцю, в приміщенні, якого відбулася показ. Коріна Чімпоєру, художній консультант Бухарестського національного центру танцю – Науково-дослідний відділ розповідає: «Танцювальний фільм не має офіційну або неофіційну історії, у сенсі постійних тематичних підходів, або в сенсі створення кінематографічного жанру. Це швидше за все ретроспективне бачення про історію румунського танцю, крок, який Бухарестський національний центр танцю розпочав вже протягом декількох років в рамках серії проектів, частиною яких є і ця співпраця з Національним кіноархівом, після чого ми визначили ці початкові кроки танцю у різних кіножанрах, від німого кіно до репортажів про танці, кінохроніки під час 50-х років, художні документальні фільми, зроблені в студії імені Александру Сахія … ».
Бухарестський Міжнародний фестиваль танцювального кіно також показав фільми, що не брали участь у конкурсах. Серед них румунський фікційний повнометражний фільм Моє життя повторено на одній нозі, режисер Богдан Мустаце, хореографія Юлія Вайс. За словами режисера іний 3D-експериментальний фільм, який отримав Золотого ведмедя за кращий короткометражний фільм Гарний день для пляжу, у 2008 році на Берлінському кінофестивалі: Я почав з деяких дуже технічних речей, які стосуються фільму та режисури … Я почав з цього бажання працювати з акторами без розповіді та психології персонажу і без соціальної значимості, і я хотів побачити, які інструменти я можу мати, щоб поговорити з ними про знання людської психології чи життя … Тоді я почав працювати…
Сценарій фільму, який також написав Богдан Мустаце, це аналіз взаємозв’язку між пам’яттю і ідентичністю однієї особи: «Зв’язок було побудовано на цитатах з фільмів, а також з п’єс, а фільми і п’єси я вибрав з пам’яті. Я був зацікавлений в тому, як визначають ідентичність особи всі ці спогади – багато помилкових спогадів, багато спогадів, побудованих, щоб визначити себе певним чином … Оці фільми не є з певної галузі. Дуже легко впізнати «Хіросіму», «Минулого року в Марієнбаде», але й такі фільми, як «Армагеддон» або «Перед сходом сонця». У фільмі «Перед сходом сонця», наприклад, мене зацікавило оте почуття, коли зустрічаєш когось, якого не знаєш, і тоді ти можеш перевизначитись, можеш сказати йому що-небудь про себе. Це чарівність зустрічі з ким-небудь, кого не знав. Будь-яке незадоволення щодо тебе може змінитись, бо ти розповідаєш і вибираєш лише те, що ти хочеш сказати. Починаєш створювати нові спогади … І це бажання та спогади дають нам нову ідентичність.»
Починаючи з 2016 року, Бухарестський Міжнародний фестиваль танцювального кіно сфокусував значну частину ресурсів фестивалю на створення ринку танцювальних фільмів в Румунії, заохочуючи режисерів знімати такі фільми. Таким чином з’явився відділ Національний конкурс. Через два роки кількість заяв на цей конкурс потроїлась. Кращий румунський фільм з 10 короткометражних фільмів, відібраний для участі в цьогорічному конкурсі називається «STATES UPROOTED», режисер і хореограф Йона Туркан. Це фільм про відчуження, втрачення ідентичності, обряди перехідного періоду та різні сприйняття: Румунія та США. Зйомки відбуваються під час подорожі режисера у період з 2012 по 2017 роки. Іоана Туркан розповідає, що п’ятирічні зйокми не були спеціально зроблені для цього короткометражного фільму: Я працюю так. Я створила собі аудіовізуальний архів, який я постійно оновлюю від різних подорожей. Я почала робити це особливо, коли я вирушила до США у 2012 році. Я три місяці перебувала в США, решту в Румунії. Потім все змінилося. Більше часу я перебувала в США. І я помітила деякі соціальні відмінності, менталітету, підходу, ідентичності та уявлення. Все це мене непокоїло. Я не знала, як дивитись сама на себе. Я почала снімати фільм, який можна було б показати не тільки в кінотеатрах, і який виражає моє бажання робити експерименти з навколишнім середовищем. Він містить танцювальні уривки, бойові інсценізації, різноманітні вистави відео … Це досить експериментально, міждисциплінарно, я б сказала.
Переможцем міжнародного конкурсу став короткометражний фільм NIGHT DANCING, копродукція Румунія / Великобританія, режисер Барні Коклісс, хореографія Луїза Таното, Джейкоб Інграм-Додд та Джейсон Торп.
