Етнічні громади у візуальному мистецтві – фокус Румунія

У період з 20 серпня по 4 жовтня, Асоціація PostModernism Museum виставила в Брюсселі дослідницький проект Етнічні громади у візуальній культурі - фокус Румунія.

Corina Sabău, 15.10.2016, 01:15

У період з 20 серпня по 4 жовтня, Асоціація PostModernism Museum виставила в Брюсселі дослідницький проект Етнічні громади у візуальній культурі – фокус Румунія. Ініціатива постала на тлі того, що в даний момент у Румунії проживають 18 етнічних громад, які представлені у Парламенті, а також на тлі європейських дискусій пов’язаних з інтеграцією хвилі іммігрантів. Проект висвітлює 100-ту річницю від створення Великої Румунії – що святкуватиметься 1 грудня 2018 року – і розглядає поняття етнічної ідентичності, культурного розмаїття і національної приналежності.

Космін Несуй, куратор проекту: Наш інтерес як дослідників не було виявити нові етикетки, але знайти багатокультурний чинник і надзвичайно важливий внесок до молодої нації. Нашим інтересом було виявити яким чином цей внесок був вирішальним у важливі моменти створення румунської ідентичності. Іншим фактором нашого інтересу було побачити, які саме меншини перетнули територію Румунії за останні сто років, і котрі з них є транснаціональними меншинами, тобто належать Європі і не обов’язково належать нам. Наприклад, цигани і євреї … Було цікаво побачити і етнічні громади сусідства, тобто ті, які були створені внаслідок скорочення або розширення території Румунії. Тобто, у свій час, чисельні сусідні громади з сусідніх країн залишилися в нашій країні. Тут ми мали на увазі угорців, німців в Добруджі, саксонців у Банаті, дуже цікаві етнічні громади з дуже цікавим внеском з точки зору візуальної культури.

Виставка здійснена в результаті досліджень і організована в Брюсселі структурована на представлені у румунській візуальній культурі старих історичних етнічних громад, таких як євреї, греки, липовани, українці, угорці, турки, татари, цигани і так би мовити нові громади, що з’явилися після Революції 1989 року – китайці, англійці, французи, індійці, ліванці. Космін Несуй: Були виставлені оригінальні твори живопису, графіки, скульптури та фотографії, але в той же час, виставка була побудована на серії інфографіки. Тобто ми спробували зібрати разом всю нашу працю візуальним способом, тобто перемістити у 14 серіях інфографіки кожну підтему – екзотика, дискримінація, автономія, вигнання, колонізація. Йдеться про зображення та тексти, накладені у такий спосіб, щоб відвідувачі могли легко зрозуміти певну проблему, простежену упродовж 100 років.

Старі етнічні громади, історичні, були дуже цікаво представлені в румунському живописі такими художниками як Йосиф Ісер, Ніколає Тоніца, Октав Бенчіле, Ніколає Грігореску, але вони з’являються і на фотографіях та поштових листівках тих часів. Коли мова йде про нові меншини, після 1990 року, ситуація інша. Космін Несуй: Ці меншини відзеркалюються особливо в візуальній культурі, у кіно. Досить цікаво спостерігати за нову хвилю румунського кіно, з темами, що надходять від етнічних меншин. Про китайську громаду був знятий фільм Рік Дракона (документальний фільм, режисери Адіна Попеску та Юліан Мануел Гервас), про етнічну громаду саксів були зняті кілька фільмів режисером Раду Габря – Червоні рукавички, Обезголовлений півень. Є певні фільми, художні, документальні або доку-фікшн, як наприклад кінострічка Александра Нанау, Тото і його сестри, в якій йде мова про столичну циганську сім’ю. У Бухаресті відбулися навіть кілька виставок на тему дискримінації. Так само були зведені цікаві пам’ятники після моменту визнання Голокосту румунською владою. Їх зведено у Клужі та Бухаресті. Першими візуальними сигналами, які позначили процес визнання Голокосту на території Румунії, були плити розміщені на залізничних станціях, звідки рушили ті поїзди смерті.

Проект «Етнічні громади у візуальній культурі – фокус Румунія має також безперервний науково-дослідний компонент. Коментарі та свідчення відвідувачів будуть інтегровані в майбутніх виставках та в каталозі виставки. З Брюсселя, виставка перемістилася в Бухарест, де її можна відвідати в період з 9 жовтня по 3 листопада в Музеї міста Бухарест. Звідси вона рушить до Брашова, Клужу, Крайови, і в наступному році, дістанеться країн Бенілюксу.