Підсумки ХХІІІ-го Міжнародного театрального фестивалю в Сібіу

Будуючи довіру! - під таким гаслом пройшов ХХІІІ-й Міжнародний театральний фестиваль в місті Сібіу...

România Internațional, 02.07.2016, 08:08

Будуючи
довіру! – під таким гаслом пройшов ХХІІІ-й Міжнародний театральний фестиваль в місті Сібіу… Довіру, без якої цей фестиваль не сягнув би
таких розмірів – 472 заходи і відомі постаті румунського та світового
театрального мистецтва. Усі вистави, які відбулися в театрах або на
вулиці чи в інших нетрадиційних місцях, а також концерти, кінопокази, конференції, презентації книг, всі ці особистості, яких
майже можна було торкнутися і з якими була можливість поговорити, всі партнерства та дружні стосунки, які виникли за десять
днів фестивалю, означають величезне досягнення для всіх, хто побував у цей період в Сібіу, для громади і для
румунської культури загалом.

Організатор
заходу – Національний театр ім. Раду Станки, взяв участь у
фестивалі з трьома виставами у розділі Спадщина:
Фауст, Лулу і Метаморфози, всі поставлені режисером Сільвіу Пуркерете. Він представив прем’єри
сезону, про які ми вже розповідали, і прийшов із новою виставою, яка є другою частиною трилогії
Наскільки далекі ми від печер з яких вийшли.
Це спільна продукція Сібіуського національного театру та Університету ім. Лучіана Благи. Вистава #неповнолітній Богдана Джорджеску торкається, як і перша
частина трилогії – Антисоціал, проблем виховання. Режисер Богдан Джорджеску: На мій погляд, дуже важливо, щоб ці вистави спровокували
дискусії, змусили нас запитатися і спробувати відповісти, що означає виховання, яким є наше виховання, де зупиняються одні речі й звідки починаються інші… Якщо у
випадку Антисоціала обговорення були між батьками, вчителями й учнями,
то у випадку #неповнолітній обговорення стають більш особистими і мають місце між батьками
й дитиною. Уся історія зосереджується на цьому укоріненому румунському менталітеті – Я тебе породив, я тебе і вб’ю!. І той факт,
що до цих пір в Румунії, в 2016 році, фізичне насильство по відношенню до дітей
допускається і вважається незначною проблемою, навіть методом
виховання і корекції поведінки, є неприпустимим.

Як це було з виставою
Антисоціал, яка супроводжувалася обговоренням порушеної
теми з публікою, і вистава #неповнолітній
продовжилася дискусією з присутньою
аудиторією. Як і Антисоціал, вона
буде представлена в рамках національного турне. Богдан Джорджеску: На цей раз ми запросили й психолога, тому що деякі порушені теми є надто делікатними. Я відчував свого роду
напруження в розмовах з публікою після прем’єри в рамках фестивалю. Відчувається, що переважна
більшість причетна безпосереднім чином і/або вдавалася до насильство, або була його жертвою в якийсь
момент. І тоді я гадаю, що потрібно більше делікатності у веденні дискусії, тому що в протилежному випадку
ризикуєш викликати деякі почуття, якими потрібно управляти з професіоналізмом.

У 2013
році в рамках Міжнародного театрального фестивалю в Сібіу з’явився новий
проект: Алея зірок. Натхненна з голлівудської Алеї слави, вона створена
як постійне місце святкування і визнання внеску різних особистостей в розвиток міста Сібіу. Такі
імена як Клаус Марія Брандауер, Ніл Лабут, Тім Роббінс – який отримав зірку в цьому році – є друзями фестивалю
та сібіуського театру. Після Джорджа Бану, Сільвіу Пуркерете й Джіджі Кечуляну настала черга й Віктору Ребенчуку мати
зірку на сібіуській
Алеї зірок у Парку фортеці. Актор був дуже зворушений оплесками, які, здавалось, не припиняються. Віктор
Ребенчук: Я не вважаю себе знаменитістю, а актором, відомим за свою
роботу. Цей висновок я можу зробити з того, що я знаходжуся тут, в Сібіу, йду
по вулиці і часто трапляється так, що люди зупиняють
мене по вулиці і кажуть: Дозвольте висловити свою
вдячність і повагу, пане Ребенчук!. Це те, що мене найбільше
схвильовує. Мені дуже приємно, що моя робота не проходить
непоміченою.Окрім інших румунів, які знаходяться на Алеї зірок – Сільвіу Пуркерете, Джордже Бану й Джіджі Кечуляну, яких я
знаю, – із Сільвіу Пуркерете я працював
над багатьма виставами, з Джорджем Бану ми друзі, ми знайомі вже давно, із Джіджі Кечуляну також,
інші є легендарними героями театру. Усіх я поважаю, а двоє з них є великими режисерами, вистави яких я бачив – це Кристоф
Марталер і Томас Остермайєр. Я думав, коли говорив Євген Миронов про те, наскільки
він є щасливим, – і я йому вірю, бо він працював з найбільшими режисерами в цьому світі. У мене не буде такої
можливості, але мені пощастило працювати з найбільшими режисерами Румунії:
Лівіу Чулеєм, Лучіаном Пінтіліє, Раду Пенчулеску, Сільвіу Пуркерете, Юрієм Кордонським, Андреєм Шербаном, яких згадував, і Тімом Роббінсом… Вони
були моїми університетами.

Професор
театральних наук в Новій Сорбонні, що в Парижі,
триразовий лауреат французької премії За кращу театральну книгу Джордже Бану вже давно є другом сібіуського фестивалю. Йому
завдячується присутність у Сібіу видатних осіб, які вплинули на історію сучасного європейського театру. А книга
видавництва Неміра Театральні розмови. Міжнародний театральний фестиваль у Сібіу, презентація якої
відбулася на цьогорічному фестивалі, дає нам уявлення про простір для зустрічей та обмін
ідеями, який представляє собою фестиваль, і показує дещо з театрального
мислення таких театральних митців як Петер Штайн, Важді Муавад, Сільвіу Пуркерете чи Драгош
Бухаджар. Джордже Бану: Ця книга була створена після розмови з Константіном Кіріяком, який сказав, що у записах, зроблених в Сібіу, зібраний справжній капітал театрального мислення. І тоді я подумав, що було б цікаво
подивитися, що сказали такі люди як Петер Штайн чи Крістіан Лупа тут, в Сібіу, а не в цілому. Я
поговорив лише з творцями, творчість яких вважається істотною для європейської
сцени. Я був у положенні того, хто знав усіх заздалегідь. Ця попередність є важливою в мірі того,
коли існує певна взаємна довіра. Ти знаєш, з ким говориш. Я дуже зацікавлений
тим, що кажуть люди, і люди відчувають інтерес, який я маю по відношенню до
того, що кажуть вони. Тому я думаю, що обговорення були дуже плідними. Ця книга виникла завдяки ідеї,
що театральні діячі говорять краще, ніж пишуть.

І на
завершення своїми враженнями поділився Джордже Бану. Хочу
привітати організаторів фестивалю за
вистави на Великій площі міста, які є абсолютно несподіваними, яких я не бачив на Заході. У цьому є й дуже глибока й доцільна стратегія Константіна Кіріяка, про якого
режисер Еудженіо Барба казав, що він об’єднує екологічну територію театру в тому сенсі, що ми бачимо вистави, які
не мають великої артистичної якості, але мають високу анімаційну якість та
створюють чисті й досконалі форми, як японський театр Но, хоча цей
суперечливий конгломерат є специфічним позиції, яку прийняв Константін Кіріяк, що дозволяє
йому, в той же час, звертатися до сібіуської публіки.