Актор Левенте Молнар на церемонії вручення премії “Оскар”

На цей час вже багато людей знають, що угорська повнометражна стрічка Син Саула є тією, яка отримала цього року премію Оскар в категорії Найкращий фільм іноземною мовою, окрім 43 інших нагород і 37 номінацій.

România Internațional, 19.03.2016, 10:09

На цей
час вже багато людей знають, що угорська повнометражна стрічка Син
Саула є тією, яка отримала цього року премію Оскар в категорії
Найкращий фільм іноземною мовою, окрім 43 інших нагород і 37
номінацій. Вже деякий час фільм наділений особливою увагою з боку румунської
преси, в якому зіграв і Левенте Молнар у ролі Авраама Варшавского, найкращого
друга головного героя Саула Ауслендера.

Народився
Левенте Молнар 10 березня 1976 року в м. Бая-Маре і є актором в Угорському
державному театрі міста Клуж-Напока з 2002 року. До Оскара стрічка Син
Саула вже отримала Золотий глобус за найкращий іноземний фільм в Каннах. Після
такого великого успіху Левенте Молнар намагається не впиватися славою: Всі
зміни, які відбулися в моєму житті, пов’язані з друзями, із оточуючими мене
людьми. Вони пов’язані з моєю роботою. Це моменти, які вже відбулися… Канни,
Золотий глобус …і тепер Оскар… це важливі
моменти. Я не бачу причини, чому б вони повинні мене змінити. Ці моменти є
причинами швидкоплинної радості. Вони не впали з неба, і в найбільшій мірі в
цьому винен не я, а режисер. Це робота в команді, в якій я також
брав участь. Я не можу заперечити, що це не дає мені енергії та не допомагає
проходити легше через деякі моменти … але й ці відчуття пройдуть, і те, що
тримає мене це робота. Зі всім тим, що відбувається з нами зараз, зі всім цим
гарним безумством, із реакціями людей на нашу роботу, існує й день після, в
якому є нормальність, повсякденність, де є людина. Бо не з безперервного свята
складається життя.

Левенте
Молнар пов’язаний зі світом кіно ще зі студентського періоду. Більш того, і
зараз він працює час від часу над студентськими короткометражними стрічками,
тому що йому подобається зустрічатися з новими людьми. Ще з самого початку він
розділив свою кар’єру між театром і фільмом: Мені подобається і театр і фільм. Кожен з них дає мені щось інше. Театр
дає акторові можливість занурення в оптимальних умовах, у першу чергу в самого
себе, а потім зацікавленість по відношенню до колег, співпрацю, вміння
працювати разом зі своїми колегами,
цікавість по відношенню до викликів, представлених режисером, важку лабораторну роботу … це
специфічне театру. Ти можеш пізнати себе трішки краще. У фільмі ти більш самотній,
в певний момент навіть під час підготовки. Не завжди є можливість дуже
інтенсивних репетицій, поглиблення, як це відбувається в театрі. Фільм вимагає
від тебе набагато більшої дози довіри, адаптивності, ефективності … Один з
них є лікарнею, інший – машиною швидкої допомоги, а операція має пройти на тому
ж рівні. Швидка допомога знаходиться в русі, і в серпантині …

Як
штатний актор Угорського державного театру з Клуж-Напоки, Левенте Молнар мав
щастя працювати з багатьма режисерами, які поклали свій відбиток на його
кар’єру, але одна із зустрічей є особливою: Людина,
яка допомогала мені з тих пір і дотепер, та завдяки якій у мене є щось
спільного з театром є Сільвіу Пуркерете, з яким я мав честь працювати. Я зіграв
разом з ним у постановах Своячиниця Пантагрюеля та «Джанні Скіккі» або «Віктор чи діти при
владі». Він є людиною, поруч із якою я
відчуваю себе вільним, мені подобається робити театр, він провокує мене думати
вільно, я відчуваю, що можу помилятися в безпеці.

Професійне життя Левенте Молнара не означає лише бути
актором в театрі й кіно: Здається, що я маю й організаторську жилку, і це
веде мене до Міжнародного кінофестивалю Трансільванія. У мене є кілька
невеликих проектів, які я реалізовую в рамках фестивалю. Це два душевні
проекти. Одним з них є Менештур під відкритим небом. Коли я
переїхав в однокімнатну службову квартиру в приміщенні театру, який знаходиться
в кварталі Менештур під лісом, у Клужі, я побачив той зелений простір позаду
будівлі. І цей простір був винен у тому, що я вирішив залишитися
там. А гарні люди як Тудор Джюрджю та Оана Джюрджю, погодилися прийняти цей виклик і
вже кілька років ми проектуємо фільми в Менештур, під відкритим небом. І люди
приходять. З моїм колегою з театру Ароном Дімені ми колись про щось мріяли, і
наша ідея була прийнятою. Вона називається 10 для фільму.
Сподіваюсь, що ми принесли новий досвід, нові зустрічі, що люди збагатили себе.
Ми дуже багато працюємо над тим, щоб дати цей шанс.

Програма 10 для фільму пропонує собі
просувати нові фігури в румунському фільмі. 10 найталановитіших акторів театру
щорічно представлені на Міжнародному кінофестивалю Трансільванія, професіоналам
з кіноіндустрії та публіці. Окрім цих двох проектів, включених до Міжнародного
кінофестивалю Трансільванія, в рамках цього ж фестивалю Левенте Молнар робить і
синхронний переклад, коли це необхідно. Крім цього, він займається й продукцією
Міжнародного театрального фестивалю Інтерференції, організованого
Клузьким Угорським державним театром. Він також є продюсером фільмів,
співпрацюючи, зокрема, з режисером Адріаном Сітару в фільмі Фіксажі
та режисером Раду Міхеіляну в художньому фільмі «Історія кохання», чиї права показу були
продані нещодавно на Берлінському кінофестивалі
багатьом дистриб’юторам по всього світу.