Художній критик Віктор Ієронім Стойкіце
Сформований у Бухаресті, де й досягнув професійної зрілості, ставши потім відомим у Франції й Німеччині, Віктор Ієронім Стойкіце є зараз керівником кафедри історії мистецтва в Швейцарському університеті Фрібурга.
Christine Leșcu, 05.09.2015, 09:46
Сформований у Бухаресті, де й досягнув професійної зрілості, ставши потім відомим у Франції й Німеччині, Віктор Ієронім Стойкіце є зараз керівником кафедри історії мистецтва в Швейцарському університеті Фрібурга. Потрапив туди після шляху, який повів його з Бухареста до Парижа, Мюнхена та Гарвардського університету, і повсюди він блищав своїми навичками герменевта, інтерпретатора творів мистецтва, у тому числі й кінематографічних творів.
Віктор Ієронім Стойкіце був асистентом кафедри історії та теорії мистецтва в Академії витончених мистецтв у Бухаресті (1973-1981) і в Інституті історії мистецтв Мюнхенського університету (1984-1990). Він був професором, запрошеним до різних університетів, у тому числі й до Сорбонни (1987), Геттінгену (1989-1990), Франкфурту (1990), Гарварду (2005-2007) та Коллежу де Франс (2008). Із 2012 року є членом італійської Національної академії, а з 2014 року – членом Європейської академії. Все минулого року був штатним працівником Річної кафедри Музею Лувр і був удостоєний звання Кавалера Ордену Мистецтва й літератури Французької Республіки.
Бухарестське Видавництво Хуманітас присвятило йому авторську серію, у якій з’явилися дотепер збірки Ефект Шерлока Холмса, Встановлення картини, Коротка історія тіні, Ефект Пігмаліона. Від Овідіу до Хічкока та інші. Його остання книга називається Як насолоджуватися картиною та інші дослідження історії мистецтва, опублікована теж у видавництві Хуманітас. Нещодавно надрукована збірка є колекцією 12 досліджень, опублікованих та проголошених в різних обставинах, які стосуються різних проблем. Вони охоплюють досить великий проміжок часу від XIV до XX століття. Перша версія цієї збірки вже з’явилася іспанською, а румунська завдячується Анці Оровяну та Руксандрі Деметреску, які в їхню чергу є викладачами університету мистецтв у Бухаресті.
І перше читання цієї збірки досліджень, написаних Віктором Ієронімом Стойкіцею, зробить зараз Анка Оровяну. Послухаймо: Я б хотіла сказати про цю збірку два типи речей. Спочатку я маю на увазі природу текстів, включених у збірку. Є велика точність, велика увага й ретельність в аналізі творів мистецтва, якими він займається, не випускаючи з уваги більш широкого кута. А потім є й іконографічне багатство, різноманітність образів, до яких він звертається, щоб провести демонстрації. Все це разом характеризує певний тип письма, академічне письмо. Проте одразу ж хочу додати, що в той же час у тому, як пише Віктор, існує велика обережність, щоб строгість академічної літератури не стала нездоланним бар’єром для нефахівців. Існує велика доброзичливість по відношенню до читачів та бажання повести їх запропонованою автором дорогою до дослідження певної проблеми.
Зображення, проаналізовані Віктором Ієронім Стойкіцею у збірці Як насолоджуватися картиною, належать великим майстрам минулого як Тіціан та Караваггіо, а також емблематичним постатям поп-культури, таким як Енді Уорхол. І всі коментарі художнього критика пронизані основною для Віктора Ієрома Стойкіце темою – багатосенсорності, як дізнаємося від Анки Оровяну: Йдеться про ситуації, коли картина викликає й породжує сенсорні враження з інших зон, аніж зір, але робить це засобами, які їй притаманні і не покидаючи своєї території. Як це відбувається – це парі текстів із цієї збірки. У першому тексті зі змісту відчуття, які маються на увазі, – це смак і особливо запах. У інших йдеться про інше відчуття, яке конкурує із зором. Йдеться про слух, рушаючи від якого, створюються художні твори, особливо музичні. У дослідженні, присвяченому Караваггіо, є посилання на це чуття. Проблематика такого роду пронизує всю збірку.
Хто ж може бути зацікавленим цією проблематикою? Руксандра Деметреску дає відповідь: Ми можемо запитувати себе, до кого звертається ця книга. Звичайно ж, перша відповідь – це маленький світ наших істориків мистецтва. З іншого боку, адресація набагато більша. Віктор Стойкіце має голос нетрадиційного історика мистецтв. Чому? Тому що він відноситься до світу авангарду цієї дисципліни, до світу великих. Йдеться про критиків, які піднімають проблему глибокого сенсу зображення, яке не тільки ілюструє певну тему, а й розповідає щось про світ, в якому живемо, чи світи, в яких були створені ці зображення. Отже, автор запрошує до читання й огляду, повторного читання фундаментальних текстів, таких як романи Еміля Золя. Особливо це запрошення вдивитися в деталі, подивитися з лупою. Це посилення подробиці зроблене автором ще в передмові книги. Коротко кажучи, гадаю, що кожен читач добрих текстів може знайти прочитати для себе дещо цікаве у цій збірці.
Присутній на презентації своєї книги збірці Як насолоджуватися картиною, Віктор Ієронім Стойкіце з надією висловився про сприйняття своєї книги: Я не кажу нічого нового, коли нагадую, що дорога кожного творця складається із підйомів зі зльотів, з ентузіазму та розчарувань. Зльоти й падіння неминучі навіть у пізньому віці. Той факт, що мене наводять на думку, що моя дорога вартувала бути пройденою і вартує й надалі, є благотворною. Дійсно, кожна книга, окрім результату старань автора та її колективу, є й результатом читача, того, як книга була прочитана. У нашому випадку все ще цікавіше, тому що як Руксандра, так і Анка є співробітницями цієї книги через її переклад, але вони мали можливість відокремитися й судити об’єктивно. Мене вразив дуже тонкий спосіб, яким вони прочитали цю книгу, даючи їй життя. Сподіваюсь, що й інші читачі будуть настільки ж сприйнятливими по відношенню до змісту цієї книги.
Збірка Як насолоджуватися картиною є десятим заголовком авторської серії Віктора Ієроніма Стойкіце, яку присвятило йому видавництво Хуманітас.