Фестиваль румунської драматургії – 2015
У Тімішоарі з 15 по 22 травня пройшов ХХ-ий Фестиваль румунської драматургії, організований Тімішоарським Національним театром ім. Міхая Емінеску.
România Internațional, 25.04.2015, 09:13
У Тімішоарі з 15 по 22 травня пройшов ХХ-ий Фестиваль румунської драматургії, організований Тімішоарським Національним театром ім. Міхая Емінеску. Єдиний захід такого роду в Румунії, Фестиваль румунської драматургії було створено як платформу театральних вистав за румунським текстом. Вже другий рік поспіль їхнім відбором займається театролог Оана Борш: ”Як і минулого року, моїм наміром було відобразити те, що означає сучасна румунська драматургія і що означають вистави, які переосмислюють класичний текст. Отже, мене не цікавить тематичний напрямок, і це є спробою охопити речі якомога комплексніше, це як тематичний, так і стилістичний пазл. Сподіваюсь, що ця мозаїка вистав означатиме й мозаїку напрямків, в якому рухаються драматурги чи режисери, і означатиме й задоволення різних смаків глядацької публіки.”
Висновки Оани Борш стосовно румунських драматургічних текстів є такими, що ”ми маємо не обов’язково течії, а індивідуальностей, драматургів, які торкаються різних зон”: ”Від тексту-документу, який має за спиною документування за певним випадком, а потім його розширення, до тексту-вигадки, метафор, зон, які торкаються людського як розвитку; отже, від соціального до інтимності душі, від комедії чи іронічного стилю до текстів, надзвичайно пов’язаних зі щоденністю. Що стосується режисерів, я помітила все сильнішу спрямованість до того типу підходу, специфічного більше кінорежисерам, які відчувають потребу зробити свій власний сценарій чи то за певною ідеєю, чи за певним текстом, стаючи певним чином повним творцем. Наші режисери воліють самим приготувати текс, який будуть ставити.”
Це й випадок Аліни Нелеги, артистичного директора Національного театру з Тиргу-Муреша — Компанія ”Лівіу Ребряну”, яка є одночасно драматургом і режисером. Як драматург, вона була запрошена на Фестиваль румунської драматургії-2015 із двома текстами: ”Амалія глибоко вдихає” та ”У транспортному русі”, написані з різницею в десятиліття. Монодрама ”Амалія глибоко вдихає” була представлена в сценічній версії Тудора Лукану з актрисою Анкою Хану з Клузького Національного театру. Аліна Нелега: ”Мені дуже сподобалося. Добру виставу відчутно із самого початку. Відчуваєш, коли входиш у простір, коли з’являється на сцені актор… Анка має на сцені особисту чарівність. Вона має особистість, це надзвичайна сценічна присутність. Вона дуже добре зрозуміла героя, дуже добре зрозуміла ситуацію. Я надзвичайно вражена, що люди іншого покоління, ніж я, і публіка іншого покоління, ніж публіка перших вистав, молода публіка сидить, слухає й зворушується від тексту.”
Написана спеціально для актриси Моніки Рістя, народжена на початку 60-их років п’єса реконструює реальності комуністичного періоду, маючи й автобіографічну сторону. Аліна Нелега: ”30 років мого життя пройшли під комунізмом. З іншого боку, в мене дуже багато спогадів про мою матір та її молодість, яка зафіксувала період проліткульту та комунізму. І я відчула потребу поговорити про всі ці речі. Я повинна була б розпочати в 1960 році, Моніка будучи одного віку зі мною. Але я подумала розпочати трішки раніше, з кінця війни, із поверненням Бессарабії. Я вирішила, що Амалія буде з Бессарабії, тому що подумала: яким може бути ще убогіше становище, аніж жінки — жінки з Молдови, яка втратила все. Я довела все до наших днів, тому що мені здалося, що це правдоподібний і достовірний інтервал часу, який проходить через дуже багато епох, дуже багато змін. І це мене цікавило, тому що в ті часи я займалася спогадами та історією.”
Другий текст Аліни Нелеги ”У транспортному русі” був представлений у власному сценічному баченні із актрисою Еленою Пуря з Національного театру м. Тиргу-Муреш, яка зіграла всіх семи героїв жіночого роду. Драматург та режисер Аліна Нелега: ”Я подумала, що цей світ густо населений жінками, і що, з кількісної точки зору, ця меншина перевищує більшість чоловіків. Звичайно ж, коли ми говоримо про меншість і більшість, ми маємо на увазі не числа, а силу. Меншина означає брак сили, а більшість стосується того, хто володіє владою. Я подумала про дуже багато речей, пов’язаних з долею жінок, з тим, як вони намагаються вижити, з видами робіт, які обирають, з тим, як дуже часто жертвують собою для своїх сімей чи намагаються замінити чи освоїтися із чоловічою силою, щоб могти висловитися, але не будучи свідомими того, що вони є жінками… І я трішки озирнулася довкола. Всі мої тексти починаються з огляду того, що діється довкола, і від констатації реальності. ”У транспортному русі” я намагалася уникати тез.”
Інша вистава, запрошена на Фестиваль румунської драматургії-2015 під назвою ”Спогади зі шкільної епохи” походить із незалежної зони, будучи поставлена Бухарестською асоціацією ”АДО” — Мистецтво для Прав Людини. Текст був написаний драматургом Міхаелою Мікайлов разом із акторами Катею Паскаріу та Александру Мікайловим: ”Я продумала її як виставу, яка адресуватиметься різному віку і яка трішки приведе нас в атмосферу школи й порине у карту згадування. Текст був написаний на основі спогадів — як моїх, так і акторів, з якими я працювала: Апекса Поточана, Каті Пакаріу, а також розмов, які я мала з Раду Апостолом, музикантом вистави, Жаком Нойманном… Ми подумали пройти через важливі моменти з нашого шкільного життя. Що означала школа для нас, як ми посилалися і як посилаємося сьогодні… Тому що процес пригадування завжди створює певний тип відстані — і емоційної, і рефлективної. У той же час, ми хотіли перенести людей, яким зараз 30-40 років, в залишки їхніх шкіл. Чи це конкретні школи, чи залишаються десь афективні школи чи стіни, на яких у певний момент ти писав… Для мене це вистава, яка веде тебе у твій світ, коли ти ще був маленький, вона змушує тебе знову відвідати себе в школі у різному віці.”
За словами Ади Лупу, директора Тімішоарського Національного театру, Фестиваль румунської драматургії доводить, що можна робити і зводити докупи вистави, які дивляться по-різному на суспільство, проте чесно: ”Гадаю, що в порівнянні з іншими заходами ми маємо відмінним, що намагаємося побачити й віднестися надзвичайно гуманно до всього, що стається. Гадаю, що це був дуже добрий фестиваль. Завершую фестиваль з надією, що з’являться факультети, університети для написання румунського тексту, що все більше й більше культура буде отримувати субсидії. Можливо, ті, хто нами керує, подумають про закон для заохочування творчості. Тому що народ без творчості не існує.”
