Малому театру – 50
Напередодні зимових свят Бухарестський Малий театр мав власне свято – 20 грудня відбувся гала-вечір Малий театр.50, яким було відзначено 50 років його існування – час, на протязі якого Малий театр увійшов у історію.
România Internațional, 27.12.2014, 09:58
Напередодні зимових свят Бухарестський Малий театр мав власне свято — 20 грудня відбувся гала-вечір ”Малий театр.50”, яким було відзначено 50 років його існування — час, на протязі якого Малий театр увійшов у історію.
Розташований по вулиці Константіна Мілле, колишня Селіндар, Малий театр знаходиться в будівлі, якій цього року сповнилося 100 років. Тому що в 1914 році, коли була зведена споруда, тут було засновано театр ім. Марії Філотті зі статусом приватної компанії. Після Другої світової війни театр стає державною установою і носить почергово назви Студія кіноактора Константіна Ноттари, Театр для молоді й дітей, після чого в 1964 р. він отримав нинішню названу та увійшов до родини малих театрів Європи.
Вулиця Селіндар залишається символом в історії Бухареста, тому трупа Малого театру вирішила розпочати святковий вечір з показу відео-світлових проекцій, які поєднали заголовки газет, виданих колись тут, метою яких було відродити вулицю, яка зараз є майже примарною.
Розповідає директор театру й актор Міхай Дінвале: «Особливо ми, представники старшого покоління, більш зрілі, дуже добре знаємо, що означали ці вулиці для Бухареста та історії цієї країни. Друкарня, де між двома світовими війнами видавалися найважливіші газетні видання. Всі важливі заголовки, включно «Всесвіт»… Вулиця була інформативним, політичним, соціальним та культурним центром, місцем дебатів та сенсацій як для Бухареста, так і для всієї країни. Звідси походили спеціальні вечірні видання, які повинні були розворушити всіх. Тут було шість кінематографів. Кожні дві години люди переповнювали цю вулицю і весь цей потік виливався до вулиць Брезояну чи Каля Вікторієй. І всі ці люди мали про що поговорити… Вулиця була настільки живою, наскільки це було можливим! Біля нас було Технічне видавництво. Напроти був Національний інститут аерокосмічних досліджень на чолі з Елі Сарафолі. А тепер, коли спускаєшся по вулиці від Будинку офіцерів до нас, можна побачити, що вона вся в руїнах, що насправді ми прогулюємося серед примар. І… ще існує Малий театр! На цій вулиці залишився лише Малий театр — 97 божевільних співробітників, які намагаються продемонструвати мешканцям Бухареста, що десь мерехтить і надалі вогник культури, мрії, історії. А інші божевільні — тому що мені іноді боязно повертати на цю вулицю, бачачи її порожньою і в руїнах — дедалі приходять на наші вистави, тому що ми маємо що сказати.»
Потім урочистий гала-вечір продовжився показом документального фільму в приміщені театру, знятого телеканалом TVR із архівними кадрами з приблизно 250 заголовків вистав, поставлених на сцені Малого театру впродовж півстоліття. Й оскільки не в змозі назвати усі ці вистави, ми запитали Міхая Дінвале, на даний момент найстаршого працівника театру, в якому він працює з 1972 року, що має обов’язково залишитися в памяті публіки за 50 років діяльності Малого театру: «Той факт, що ці люди пережили важку, складну епоху, але зуміли згуртуватися, мати сили, бажання розповідати справжні історії про людей, про їхнє життя, їхню душу… У цьому театрі було інтенсивне життя. Це унікальний досвід! Цей театр завдяки амбітності й силі Раду Пенчулеску став за декілька років одним з найважливіших театрів того часу, з особливими акторськими особистостями, з режисерами — починаючи від Кріна Теодореску та Раду Пенчулеску, сценографа Адріана Леонеску, блискавичною на той час, і ця блискавичність протримала його до наших днів. Отже, дуже багата історія… І не забудьмо найбільший уривок, який мав в історії Малого театру директорство Діну Серару, через яке не можна пройти, тому що то було десятиліття з абсолютно приголомшливими виставами: з божевільною сміливістю, надзвичайною драматичною силою, особливою естетикою, якими займалися такі режисери Кетеліна Бузояну, Сільвіу Пуркерете та Крістіан Хаджі-Чуля, які поставили вистави, що безперечно залишаться в історії румунського театрального руху. За 25 років, відколи ми намагаємося не втратити цей театр, відновити метод вираження, намагатися з допомогою молодих поколінь зберегти це місце культури в свідомості румунського глядача, Малий театр завжди визначався сучасністю. Він завжди вводив нові тексти. І ми намагаємося зробити те саме: бути в постійному зв’язку з тим, що діється в світі, перекладати цінні тексти… Ми будемо продовжувати цю традицію і намагатися й далі піднімати її цінність тим, що відбувається зараз у суспільстві.»
У 2015 році Малий театр розпочне новий проект. Актор і директор Міхай Дінвале розповідає: «Малий театр має ще один зал — Дуже малий театр. Там ми маємо дуже щедрий простір на першому поверсі, який хочемо перетворити на книгарню молодого актора-дебютанта, а в іншому просторі проводити щомісяця зустрічі під керівництвом Данієла Крісті Енаке, де буде представлено молодих письменників — свого роду ніша, проте для літературного руху та культурного руху Румунії, гадаю, це буде мати велике значення.»
