Румунія на Роттердамському кінофестивалі
Румунські фільми «Коли в Бухаресті настає вечір, або Метаболізм», «Бухаресте, де ти?» і «Тінь хмари» були відібрані до конкурсу на Роттердамському кінофестивалі, що пройшов з 22 січня по 2 лютого 2014 року.
Corina Sabău, 08.02.2014, 01:54
Фільми «Коли в Бухаресті настає вечір, або Метаболізм», режисера Корнелія Порумбою, «Бухаресте, де ти?» Влада Петрі, а також короткометражна стрічка «Тінь хмари» Раду Жуде — стали трьома румунськими кінопродукціями, що були відібрані до конкурсу на Роттердамському міжнародному кінофестивалі, котрий пройшов з 22 січня по 2 лютого 2014 року.
Менш відомий в порівнянні з іншими двома кінорежисерами Влад Петрі закінчив Бухарестський Національний університет театрального та кіномистецтва. Він займається створенням документальних фільмів та фотографією. Влад зібрав документальну базу про соціальний рух у Бухаресті 2012-2013 років, публікуючи регулярно в онлайн-просторі фільми та фотографії з місця подій. Його зайняття засновується на дослідженні реалій та соціальних перетворень, до яких він причетний.
«Найбільше мене цікавить “площа” як громадський простір для дебатів, пропозицій, протестів. Мене цікавить, як утворюється цей простір, як він перетворюється, якими є його соціальні наслідки. Мене захоплюють люди, які там збираються, їхні позиції, те, як озвучується їх месідж. Я вирішив частіше виходити на “площу” і розповсюджувати зняті там фільми виключно в онлайн-просторі, намагаючись йти в ногу з динамікою подій», – каже режисер.
З цього інтересу до «площі як громадського простору для дебатів» народилася й ідея створення документальної стрічка «Бухаресте, де ти?», відібрана до Роттердамського міжнародного кінофестивалю. Влад Петрі: «Я працював над фільмом 2 роки і дуже радий, що він потрапив до конкурсу, тому що це один з найважливіших кінофестивалів Європи, і зараз ми чекаємо реакції тамтешньої публіки. Фільм представляє події в Бухаресті 2012 року. В цілому ми мали майже 60 годин зйомок, з яких були змушені багато урізати, тож кінцевий варіант фільму має годину і двадцять хвилин. Але за цю годину й двадцять хвилин ми намагалися представити структуровану й змістовну історію того, що сталося на вулицях міста. Ми намагалися зробити із знятого на вулиці матеріалу певну історію, ми хотіли повести глядача в певному напрямку.»
Короткометражна стрічка режисера Раду Жуде «Тінь хмари» («Shadow of a cloud») розповідає історію священика, в ролі якого зіграв театральний режисер Александру Дабіжа. В один літній спекотний день священика кличуть помолитися біля ліжка вмираючої людини. «В цьому фільмі можна знайти багато сенсів. Можливо, найважливіший сенс висловлений в уривку молитви, яку читає головний герой: «Моє негідне життя пройшло, немов сон, немов тінь хмари», – пояснює режисер Раду Жуде назву свого фільму, який був відібраний минулого року до конкурсної програми «Двотижневик режисерів» (Quinzaine де Réalisateurs) Каннського фестивалю.
Режисер Раду Жуде: «У мені є щось, що підштовхує мене бачити речі таким чином. Чехов пояснив це краще. Один із героїв «Дяді Вані» сказав так: «Багато часу я думав, що доля людини — бути трагічною, і врешті-решт я відкрив для себе, що її доля — бути сміхотворною». І є щось смішне в тому, як люди зводять усе до себе і до своїх проблем, що не виключає існування суму чи страждання. Що стосується мене, то це той підхід, який мене цікавить. А саме те, що сум, нещастя, драма перемішуються настільки, що перестаєш ототожнювати їх зі смішним.»
«Я прагну якомога чистішого кінематографа. Відкриваю еволюцію чи інволюцію в собі: коли я почав робити перші фільми, у мене було велике бажання бути стилістично послідовним. Я хотів мати свого роду послідовність у способі зйомок. Поступово мені почало здаватися, що цей вид послідовності веде до свого роду блокування енергій, які можуть відкрити фільм до інших напрямків, а з іншого боку — поставити наголос там, де він не має чого шукати», – розповів Раду Жуде про свій досвід кінематографіста.
Останній фільм режисера Корнеліу Порумбою розділив глядачів на два табори, як і його попередній фільм «Поліцейський, прикметник». Зокрема на тих, хто вірить, що історія в її класичному сенсі є обовязковою для фільму, і тих, хто виступає за менш розповідаюче кіно. Критик Тудор Каранфіл одразу ж після перегляду фільму сказав, що нова повнометражна стрічка режисера Корнеліу Порумбою «Коли в Бухаресті настає вечір, або Метаболізм» є «викликом», «найбільш захоплюючим експериментальним фільмом румунського кінематографа».
Історія фільму звучить так: Паул (Богдан Думітраке) є режисером і працює над новим фільмом. Перед зйомками сцени в оголеному вигляді від проводить ряд бесід з Аліною (Діаною Авремуц) – актрисою, з якою має любовні стосунки, з продюсером (Міхаєлою Сирбу), зі своїм колегою (Александром Пападополом) та лікарем, який аналізує його ендоскопію. Фільм складається зі всього 17 кадрів, переважна більшість яких — стаціонарні.
У інтервю Конреліу Порумбою зізнається, що він хотів розповісти про народження фільму та вимушені обмеження. Корнеліу Порумбою: «Мене цікавлять відносини між героями та самою історією. Ця ідея прийшла мені 3 роки тому, коли був запропонований новий закон про кінематографію, згідно з яким Національний центр кінематографії проводив відбір кінострічок за режисерським монтажем. Це пробудило в мені деякі спогади з факультету, з моменту, коли я взявся за кіно, завжди живучи у школі з певним видом обмеження. І я пригадав собі, що й там я йшов з режисерським монтажем, який робив сам удома, хронометруючи кадри фільму. І з цих спогадів розпочався цей фільм. Звичайно, фільм містить і запитання щодо того, як я почав займатися кінематографією.»
Роттердамський кінофестиваль є найважливішим фестивалем Бенілюксу і збирає щороку понад 3.000 журналістів та фахівців кінематографічної галузі. Одним з головних завдань фестивалю є просування найталановитіших молодих режисерів.