Національний парк Буїла Винтураріца

Найменший за розміром національний парк в Румунії, всього 4186 га, розташований в північній частині Вилчанського повіту, південніше гір Кепецині є Національний парк Буїла Винтураріца.

România Internațional, 31.01.2014, 11:13

Найменший за розміром національний парк в Румунії, всього 4186 га, розташований в північній частині Вилчанського повіту, південніше гір Кепецині є Національний парк Буїла Винтураріца. Гори Кепецині складаютьcя з кристалічних пород, довжиною близько 14 км, а на півдні здіймаються стрімкі вапнякові скелі й теж тут знаходяться вершини Буїла (1849 м.) та Винтураріца Маре (1885 м). Протягом часу, річки Бістріца, Костешть, Кея та Оленешть вирили у горах надзвичайні ущелини і утворили водоспади. Ущелина Бістріци є найвідомішим сектором, тому що вона дуже вузька. Довжина ущелини становить 1000 м. Лісова перевальна дорога в ущелині із півдня на північ замінила стару залізницю та створює чудовий пейзаж.

На крутих схилях розташовані входи до понад 20 печер, окремі з них будучи оголошеними охоронюваними територіями, як наприклад Печера Григорія Десятимістя. Парк Буїла Винтураріца, який в майбутньому стане частиною Європейської мережі “Природа 2000”, був створений 10 років тому. Директор парку Космін Ботез пояснив, якими були аргументи, що призвели до створення цієї охоронюваної території: “Упродовж часу, люди помітили особливості формування рослинності та фауни, що призвело до оголошення лісового Резервату тиси ягідної в Ущелині Кея у 60-их роках, а потім Заповідника “Гора Стогу”, теж у тому ж періоді, печери Арнеутів, печери Святого Григорія Десятимістя чи Печери Кажанів. Тут проживає чисельна популяція козиці звичайної, рисей, вовків, ведмедів, диких кіз, не кажучи вже про кабанів, глухарів та інших елементів фауни. Що стосується флори, тобто рослинного покриву, тут ростуть гвоздики, білий плющ, а ще вище тис ягідний, який є охоронюваним видом природи, сосна гірська, яка росте на висоті понад 1.600 метрів або ялівець звичайний. У парку Буїла Винтураріца маємо 17 визнаних і захищених оселищ. Водяться тут і шість видів кажанів, великий і малий орли.”

Основними ініціаторами заснування Національного парку Буїла Винтураріца були члени неурядової організації “Асоціація Когайон”, які розробили кілька проектів з розвитку інфраструктури, улаштування кемпінгів, відновлення пішохідних туристичних маршрутів але й екологічної освіти. Космін Ботез: “Було розроблено дуже багато проектів, найбільший – на суму 100 тис. євро у 2008 році. В рамках заходів екологічної освіти ми проводили, раз у два місяці, зустрічі з місцевими громадами, почергово, у тих двох головних долинах Національного парку, тобто на курорті Беїле Оленешть для Долини річки Кея та Оленешть, та у селі Костешть для інших двох сіл Коcтешть та Бербетешть. На заходах з екологічної освіти ми запросили всіх вирішальних і зацікавлених чинників у цьому питанні, щоб поінформувати їх про хід проектів, а також про конкретні проблеми специфічні природо-охоронюваним територіям, про законодавство у галузі та про зміни до нього. Ми з нетерпінням чекаємо на продовження проектів POSMEDIU 2014-2021. Ми хочемо, так само, реалізувати інший проект, можливо за фінансової підтримки організації “Life Plus” у співпраці з неурядовою організацією “Batlife”, сферою діяльності, якої є захист кажанів.”

Парк Буїла Винтураріца має більше 500 гектарів незайманих лісів, які є найціннішими з точки зору біорізноманіття: столітні дерева поряд з саджанцями дуже багатьох видів, галявини переповнені рідкісними видами квітів, рідкісні види тварин. Куди не глянь, тебе захоплюють приголомшливі березові, букові та ялинові ліси​​, яких перетинають води, які створили собі невеликі водоспади, гострі вапнякові гребти, круті скелі, квіткові пагорби і кошари. В диких лісах цього парку росте знаменитий Бурачник горний (Еритрихиум маленький), унікальний у регіоні Вилча, та лілія лісова (Lilium martagon), захищена рідкісна квітка. Знаходимо тут і багато видів орхідей, не менше 28 з тих 50, скільки ростуть в Румунії. Орхідеї є найбільш погрожена група рослин у всьому світі. Вище простягується Царство альпійських луків та гірських порід. Тут ростуть, з весни до осені, найбільш рідкісні і крихкі гірські квіти. Купальниця європейська (Trollius europaeus) подібна на жовту троянду, у вологих і тінистих місцях росте дягель лікарський (Angelica archangelica), зеленувато-біла квітка, а також гірська гвоздика, що росте по обидвох боках гірських стежок. На альпійських луках росте дріада восьмипелюсткова (Dryas octopetala) із великими білими квітами, а також росте білий плющ (Daphne blagayana) з ванільним ароматом. Символом цих вапнякових хребтів є едельвейс (Leontopodium alpinum), що охороняється законом з 1931 року і який, як вказує сама її назва є дійсно “королевою” гірських квітів. На недоступних всіх скелях водиться козиця звичайна (Rupicapra Rupicapra), яка є символом цих піків і перебуває під загрозою зникнення.

Протягом довгого часу, ця гора спокою приховувала релігійні споруди, відомі лише кільком паломникам, свідченням є скити та монастирі розташовані на периферії парку та легенди про їх заснування.