Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сьогодні про майбутнє » Перспектива румунської видобувної промисловості

Перспектива румунської видобувної промисловості

Зелений пакт для Європи або Європейський зелений курс, представлений у грудні 2019 року є стратегією поступового перетворення Європи до 2050 року в перший кліматично нейтральний континент планети з точки зору викидів парникових газів.

Corina Cristea, 12.03.2021, 12:03

Як досягнути цієї мети? Шляхом численних
заходів, починаючи від інвестицій в економічні технології та підтримки
промислового сектору, до використання менш забруднюючих транспортних засобі,
від підвищення енергоефективності будівель до співпраці з міжнародними
партнерами для покращення екологічних стандартів у світі.

А також шляхом декарбонізації
енергетичного сектору. Однак впровадження цього завдання створить серйозні наслідки
в Румунії, країні з давніми традиціями видобутку корисних копалин, яка все ще
забезпечує значну частину своїх енергетичних потреб за допомогою вугільних
електростанцій.

На сьогодні Румунія використовує
вугілля на теплоелектростанціях, які підпорядковуються двом
енергопідприємствам на півдні країни – Олтенія та Гунедоара. Якщо до 1989 року в видобувному
секторі Румунії працювало близько 100
000 людей, на приблизно 450 шахтах, то за останні три десятиліття ситуація в
цій галузі кардинально змінилася. Більшість шахт були закриті, в тому числі найдавніша
вугільна шахта в Румунії, відкрита у 1859 році в Петрілі. За офіційними даними,
станом на 2017 рік кількість тих, хто працював у гірничодобувній галузі, становила
приблизно 3000 працівників. А з того часу було закрито ще кілька шахт. Низька вартість
видобутого вугілля та високі виробничі витрати, зумовлені застарілою
технологією, відсутність інвестицій для підвищення ефективності, зростання
витрат для досягнення екологічних стандартів та низький внутрішній попит на
вугілля є основними причинами закриття шахт. Невдовзі офіційний Бухарест
повинен представити план повної відмови від використання вугілля для
виробництва енергії, оскільки цей ресурс не має майбутнього, – сказав перший віце-президент
Європейської комісії Франс Тіммерманс. Румунія має в розпорядженні європейські
фонди, – додав Франс Тіммерманс, – а якщо кошти на справедливий перехід будуть
використовуватися розумно, для звільнених працівників будуть створені робочі
місця.

Експерт у гірничодобувній галузі,
колишній генеральний директор енергетичного комплексу Гунедоара Міхай Мелцер в
інтерв’ю нашій радіостанції розповів про перспективу цієї галузі у Румунії. «За
нормальних обставин, коли невиправдано стрімко ростуть витрати, а видобуток
вугілля стає нерентабельним, ніхто не продовжує видобуток вугілля лише заради
справи. Зазвичай робиться переорієнтація на інші енергетичні сегменти, які
можуть принести менші витрати, більші доходи та процвітаюче життя. В долині річки
Жіу видобування вугілля надзвичайно складне, оскільки неможливо використовувати
передові технології. Природа не була такою щедрою як, наприклад, з Польщею, у
гірничодобувній галузі. Ні! У нас речі дещо складніші. А ті, хто працює у цій галузі, це дуже добре обізнані у цих питаннях
люди. Продовження видобувної діяльності означатиме колосальні суми, закопані в
землю, які насправді є не виправданими.»

Ці кошти можна витрачати на нові
джерела енергії, що забезпечуватимуть стійке майбутнє. На сьогодні можна точно сказати, – вважає Міхай Мелцер,
колишній радник у Міністерстві енергетики, – що енергетичний комплекс Хунедоара
доживає свої дні. «Це організм, який перебуває у комі і підтримується субсидіями,
державною допомогою, румунським урядом, відповідно румунськими платниками
податків. Та, наскільки я розумію, Міністерство енергетики хоче створити два
нових держпідприємства: майбутній енергетичний комплекс Долини річки Жіу, який
включатиме чотири гірничі шахти та теплоелектростанція Парошень, з одного боку,
та теплоелектростанцію Мінтія. На превеликий жаль хочу
сказати, що з першого дня роботи вони будуть збитковими, а румунська держава
буде зобов’язана субсидіювати їх безпосередньо або приховано, оскільки самостійно
вони не зможуть продовжувати свою діяльність. І я переконаний, що так і станеться!
Я буду радий, якщо це робитиметься паралельно з програмами урізноманітнення діяльності
цих підприємств.»

З іншого боку, Міхай Мелцер привертає
увагу на соціальні наслідки. За його словами, цілком природно, коли певна галузь
занепадає, стискається з обмеженнями, на
її місце має бути поставлено щось інше, оскільки ми говоримо про людей, про
їхнє життя, кожний місцевий житель має право на чесне і процвітаюче життя.
Серед проєктів, розроблених для підтримки цих працівників у цих галузях, які
потребують перепрофілювання, є створення в Петрошанах Renew Acad – професійно-навчального
закладу щодо відновлюваних джерел енергії та розподілу електроенергії.
Впровадження цього важливого проєкту у регіоні дозволить жителям долини річки Жіу
вибрати іншу кар’єру. Інший проєкт був зосереджений на водні, паливі
майбутнього, – зазначив Міхай Мелцер: «Ще один дуже важливий проєкт, який
зупинився на певному етапі, розробляється разом з Інститутом кріогеніки у Римнику Вилча. Йдеться про водневий вузол,
побудований навколо ТЕС Парошень. Долина річки Жіу має дуже важливу енергетичну
інфраструктуру: ТЕС Парошень, трансформаційні підстанції, високовольтні лінії.
На мою думку, все це має бути використано, слід уникнути їх втрати.»