Про культуру, в Століття Великого Об’єднання
Оголошено в 2010 році, Днем Національної культури, 15 січня, день народження поета Міхая Емінеску, відзначається цими днями румунами разом із 100-річчям Великого Об'єднання.
Corina Cristea, 19.01.2018, 01:37
Оголошено в 2010 році, Днем Національної культури, 15 січня, день народження поета Міхая Емінеску, відзначається цими днями румунами разом із 100-річчям Великого Об’єднання. Повсюди в країні та за кордоном відбуваються заходи, але це також момент, коли обговорюються проблеми з якими стикається культура в Румунії.
Запрошений на Радіо Румунія Алін Чупале, професор Бухарестського університету, пояснив, чому потрібен День Національної культури: «Потрібний день, коли ми повинні згадати про національну культуру, не забути, що ми румуни, але я думаю, що, поза моментом як таким, більш важливим є те, що ми робимо для румунської культури сьогодні. Тому що, насправді, усвідомлюємо ми це чи ні, є у нас заслуга чи ні, ми вступили в новий етап нашої історії, етап якого ми називаємо постнаціональним, через інтеграцію Румунії в Європейський Союз. Однак це не означає, що ми повинні забути, хто ми. Європейський Союз не хоче, щоб ми були громадяни з нізвідки. Хоче, щоб ми були там румунами, але це залежить від нас, наскільки ми можемо усвідомлювати, що ми румуни, а не лише європейці. Якою мірою ми можемо зробити щось конкретне, щоб зберегти нашу національну ідентичність, в умовах, коли ми живемо в епоху глобалізації, ми живемо в епоху, коли переселення є відкритим, цінності потрапляють в Румунію з усього світу, а не тільки продукти харчування. І я гадаю, перш за все, це наша проблема.
Румунська культура – дуже, дуже делікатна система. Це система, якій, всупереч вдалим і менше вдалим культурним політикам, вдається пристосуватись, вважає професор Чупале, адже у нас цінна румунська культура, дуже важлива, присутня і за кордоном, яка не має зв’язку з культурною політикою в Румунії, справжня румунська культура, яка не субсидується урядом, незалежно від того, хто при владі. Процес глобалізації зростає, і ми не можемо уникнути цього, але кожна країна має культуру, історію та цивілізацію, від якої вона не повинна відмовитись.
Традиції треба зберігати і просувати бо, якщо ми їх втратимо, ми відмовляємось від нашої національної ідентичності, сказав академік Єуджен Сіміон, який хотів би більшої причетності політиків: Я не помітив жодної партії, яка б сказала – Панове, культура – це найважливіший елемент національної ідентичності. Що ми робимо з нею? Ми повинні мати політику нашої культури. Робімо проект країни, як кажуть. Румунська культура – це завдання румунів, перш за все відповідальних за цю країну, політиків. На жаль, вони ігнорують це.
Національна культурна ідентичність не буде маргіналізованою разом з продовженням європейської інтеграції Румунії, – сказав глава держави Клаус Йоганніс, – в повідомленні з нагоди Дня національної культури, однак він застеріг: Третина румунів не читає навіть одну книгу упродовж року. Наша країна залишилася без кінотеатрів, а румунська мова є жертвою політичного дискурсу. З нагоди сторіччя об’єднання Румунія також повинна запропонувати велике об’єднання навколо своєї культури. Великі двосторонні культурні проекти, які позначують 2018 та 2019 роки, а також головування в ЄС, є хорошими можливостями піти цим шляхом. Це непросте завдання, але практичне втілення в життя продемонструвало б здатність Румунії додати культурну цінність до європейського проекту».
Румунська академія відзначила Національний день культури симпозіумом під назвою «Румунська культура – Сторіччя Великого Об’єднання», і представництва Румунського інституту культури за кордоном провели численні культурні заходи, в тому числі декламування поезії, концерти, виставки, театральні вистави, літературні заходи, покази фільмів та конференції. Події цих днів присвячені як Дню національної культури, так і початку низки проектів, які відзначають сторіччя Великого Об’єднання – історичний процес унаслідок якого всі історичні провінції з переважно румунським населенням об’єдналися в 1918 році в національну державу, Румунія.
Попередніми етапами були возз’єднання в 1859 році Молдови з Волощиною та здобуття незалежності в війні 1877-1878 рр., на тлі румунського національного відродження в дев’ятнадцятому столітті. Об’єднання Бессарабії, Буковини і, нарешті, Трансільванії з Королівством Румунії призвело до створення Великої Румунії, що було, по суті, метою вступу Румунії у Першу світову війну на стороні Антанти.
