Урок з вірменської історії
Ризикуючи навіть сильно зіпсувати дипломатичні відносини з Туреччиною, Папа Франциск використав, в ході релігійної відправи в базиліці Святого Петра в Римі, поняття «геноцид» коли згадав про фізичне знищення вірменів сто років тому.
Corina Cristea, 01.05.2015, 01:12
Ризикуючи навіть сильно зіпсувати дипломатичні відносини з Туреччиною, Папа Франциск використав, в ході релігійної відправи в базиліці Святого Петра в Римі, поняття «геноцид» коли згадав про фізичне знищення вірменів сто років тому. У минулому столітті, наша людська родина пережила три масових і безпрецедентних трагедій. Перша, яка у ширшому розумінні вважається першим геноцидом ХХ століття, вдарила по вірменському народі” заявив Верховний Понтифік, пославшись на документ, підписаний 2000 року Папою Іоанном Павлом II і Патріархом Вірменії.
”Дві інші трагедії були скоєні нацизмом і сталінізмом, додав Папа. Єреван стверджує, що 1,5 мільйона вірмен – тобто майже половина населення Вірменії того періоду, і які були зараз канонізовані вірменською церквою – були вбиті в період між 1915 і 1917 роками, наприкінці Османської імперії. Туреччина заперечує, однак, категорично що Османська імперія організувала систематичне знищення вірменського населення під час Першої світової війни і виступає проти використання терміну «геноцид», використаного Вірменією, численними істориками і більш ніж 20 іншими країнами, включно Францією, Італією і Росією.
Анкара різко відреагувала на заяву Папи і стверджує, що тоді відбулася громадянська війна, яка забрала життя між 300.000 і 500.000 вірменів і стільки ж турків. Уряд в Анкарі звинуватив, з іншого боку, деяких членів Європейського парламенту у «культурному і релігійному фанатизмі, схваливши резолюцію про вшанування пам’яті вбитих та масово депортованих вірменів в останні роки Османської імперії, а турецька дипломатія оцінила, що законодавчий орган ЄС знову намагається переписати історію.
Це стосується резолюції, прийнятій з нагоди відзначення сторіччя від подій першої світової війни, резолюції, що звертається із закликом до Туреччини, держави-наступниці Османської імперії, примиритися зі своїм минулим і визнати масове вбивство вірменів як геноцид. Професор Костянтин Хліхор має пояснення для ставлення Туреччини: У міжнародному праві, ці драматичні події створили імідж для держав, які займалися цим типом політики, а саме знищенням народу, етнічної групи. Це вкрай негативний імідж, особливо, якщо ми говоримо про те, що відбулося в середині минулого століття, під час Другої світової війни, про злочини скоєні Гітлерівською Німеччиною проти євреїв та Сталіном проти власного населення.
На думку Костянтина Хліхора, історія повинна бути містком, що сприяє стабільності і співпраці між народами, в ніякому разі дестабілізуючим фактором, який спонукав би до ненависті і конфронтації. Коли ми говоримо про драму вірменів, повинні взяти до уваги два аспекти, каже Костянтин Хліхор: Одним з них є історичний аспект і нам потрібно знати правду про трагедію вірмен під час Першої світової війни. Другий аспект, який викликав суперечку між різними державами, – це політичний і стосується визначення цих подій. Турки не погоджуються з ідеєю геноциду, стверджуючи, що це поняття міжнародного права з’явилося порівняно пізно, після Другої світової війни, і стосується інших історичних подій, ніж тих, що сталися на початку XX століття. Але незалежно від того як ми розглядаємо це питання, ясно одне: у Південному Кавказі, вірменський народ, який був частиною імперії в занепаді в рівнянні сил в міжнародних відносинах та у суспільстві, яке зазнало фіаско у процесі модернізації та переходу до нової стадії свого розвитку – йдется по суспільство Османської імперії, відбулися такі речі, які сьогодні колективна пам’ять не повинна забути. З іншого боку, історіографічний диспут, який є звичайним з погляду історичної правди, не повинен набути політичного значення, тому що історія не повинна віддалити народи, історична правда не повинна закликати людські громади до ворожого ставлення. Історія має бути містком зв’язку, щоб отримати більше стабільності, довіри і співпраці.
Це лише проблема іміджу або тут йдеться й про можливі компенсації? Знову професор Костянтин Хліхор: Питання відшкодувань для сімей тих, хто постраждав в результаті драматичних подій, що почалися в місті Ван і вірменських біженців у пустелі Сирії не пов’язані з історією, а з міжнародним правом. Для цього, Вірменія або хтось інший, повинні почати судовий процес, подібно тому що відбувався після Другої світової війни проти нацистського режиму, і тоді ми можемо говорити і про відшкодування.
У Бухаресті, колишній міністр закордонних справ Тітус Корлецян, зараз почесний радник прем’єр-міністра, нагадав, що Румунія заохочує діалог між Туреччиною і Вірменією з цього дуже делікатного питання. У ті трагічні моменти сторічної давності, тогочасні гуманітарні організації, дипломати, лікарі а також пересічні люди допомогли вірменам у вигнанні, Румунія фігурує серед країн, які відкрили свої ворота для десятків тисяч вірменських біженців і надала їм притулку.
