2013 – чорний рік для свободи преси
Свобода преси зазнала в 2013 році найчорнішого року за останнє десятиліття, особливо в Єгипті, Туреччині та Україні, але й і в США, з точки зору питань національної безпеки.
Corina Cristea, 11.07.2014, 10:52
Свобода преси зазнала в 2013 році найчорнішого року за останнє десятиліття, особливо в Єгипті, Туреччині та Україні, але й і в США, з точки зору питань національної безпеки. У доповіді неурядової організації Freedom House, недавно оприлюдненій, відмічається, що 44% світового населення проживає в регіонах, де преса не є вільною, і 42% в регіонах де засоби масової інформації лише частково вільні. “Ми бачимо загальний занепад свободи преси, з урядами і приватними чинниками, які нападають на журналістів або обмежують їх доступ до подій, або цензурують зміст та звільнюють журналістів з роботи з політичних мотивів”, – застерігає Freedom House.
З документу також випливає, що значна частина засобів масової інформації до цих пір використовується їх власниками як зброя для досягнення політичних і економічних переваг. Найкраща ситуація з точки зору свободи преси знаходиться в Нідерландах, Норвегії та Швеції, в той час як минулого року в списку Freedom House останні місця займає Туркменістан, Узбекистан і Північна Корея. Серед країн чия преса не є вільною числиться Китай, а серед країн з частково вільною пресою є Індія, обидві країни налічують понад однієї третини світового населення. Ані в Росії преса не є вільною, а в США преса зазнала занепаду порівняно з доповіддю Freedom House від 2012 року, через обмеження надання інформації журналістам.
Сімдесят один журналіст був вбитий, більше 800 заарештовано і більше 2000 зазнали нападу в минулому році в світі – привернули увагу міжнародні інститути з нагоди Всесвітнього дня свободи преси. Представники Європейської комісії, орган, який оголосив цього року чотири спеціальні проекти для підтримки рейтингу свободи преси обговорили складений “Freedom House” список, і відповідно до прес-секретаря єврокомісара з цифрового порядку денного Райана Хіта: “Ми пишаємося тим, що Європа має одні з найбільш вільних країн у світі, коли мова йде про свободу преси і неодноразово я говорив, що ми будемо робити все від нас залежне, щоб підтримати свободу преси. Але нас турбує, коли незалежні організації встановлюють, що деякі європейські країни ще не мають стандарти, які ми всі хочемо бачити. Європейський Союз має обмежені повноваження, коли мова йде про це питання, тому що це не тільки питання закону, але й питання “культури і професіоналізму журналістської спільноти.”
У Румунії — країна, яку Freedom House розмістила всередині таблиці, в категорії країн з частково вільною пресою, Active Watch опублікувала також доповідь про свободу преси FreeEx. Президент організації Мірча Тома розповідає про найбільш серйозні проблем, з якими стикаються ЗМІ в Румунії: “Власники ЗМІ накладають свій власний політичний та економічний порядок денний мас-медіа, які вони контролюють. Це інформація, яка маніпулює, і викликає у нас певну поведінку на користь невеликих груп. Найбільш важливий спосіб реагувати на небезпеку маніпуляції є перевірка кількох засобів масової інформації з різних медіа-груп. На лавці маємо кілька інформацій, які не збігаються, і тоді варто запитати, якщо правда там або ще слід розшукувати її.”
FreeEx також вважає, що “засоби масової інформації в Румунії продовжують бути політизованими і страждають від потужних бізнес-інтересів, які послаблюють рівновіддаленість і свободу преси. Новим елементом представленим в доповіді про свободу преси є той факт, що минулого року футбольні клуби та їх керівні структури закликали до сприятливого висвітлення у ЗМІ. Також інша проблема, що стоїть перед ЗМІ є той факт, що деякі ЗМІ та люди, що мають зв’язок з пресою закликають своїх колег не піддавати їх критиці загрожуючи їм судовими процесами. Більш того, деякі ЗМІ зловживають правом на свободу слова, щоб залякати інших людей, соціальні і політичні групи, але й юстицію.
Координатор проекту FreeEx Резван Мартін, розповідає про пресу в Румунії, в даний час: “ЗМІ дуже розділені, не в змозі взяти на себе цінності і професійні стандарти, не в змозі боротися за свої права, і таким чином, втрачають довіру людей. Статус журналіста по відношенню до роботодавців дуже вразливий, і це робить, щоб його професійні права, особливо право на свободу слова, були дуже вразливими, дуже залежними від впливу та інтересів роботодавців.”
У своєму посланні з нагоди Всесвітнього дня свободи преси, Організація Обєднаних Націй повідомила, що журналісти мають працювати без тиску і залякування, в безпечному середовищі.