Освіта – єдина розв’язка для інтеграції циганів

Міністр праці Маріана Кимпяну відмітила, що освіта є основною розвязкою для інтеграції циганів та поліпшення якості їхнього життя

Corina Cristea, 03.05.2013, 13:47

90 відсотків європейських циган живуть за межами бідності та є жертвами різних форм дискримінації, зокрема діти та люди похилого віку. Багато з них вдалися до жебракування, щоб вижити, кажуть вони. 50% респондентів циганських родин стверджують, що страждають від голоду щонайменше 1-2 дні на рік, в той час як 15% стверджують, що постійно голодують. Статистики показують, що в деяких країнах до 30% циганських сімей живуть з наданої соціальної допомоги і до 24% наданої допомоги для дітей. У Румунії, цигани є другою за чисельністю етнічною громадою, після угорської. Йде мова про близько 500 тисяч осіб, за офіційними результатами перепису. Але їх набагато більше, відповідно до загального сприйняття. У Бухаресті, етнічні питання обговорювалися нещодавно на конференції, на якій румунський міністр праці Маріана Кимпяну відмітила, що освіта є основною розв’язкою для інтеграції циганів та поліпшення якості їхнього життя, тому що забагато часу минуло без очевидного прогресу — додала Маріана Кимпяну: ”Якщо упродовж цих 20 років ми мали орієнтуватися зокрема на виховування дітей, тоді сьогодні у нас було б покоління дітей з великими шансами інтегруватися у будь-якій країні Європи, з великими шансами зайняти добре оплачені місця праці, що могло забезпечити їм кращий життєвий рівень, що могло допомогти їхнім дітям користуватися наданими пільгами сучасним суспільством.”

Сприйняття життя циганами дуже просте. Відповідаючи на опитування громадської думки, вони такої думки, що “для того, щоб здобути успіху у житті, людині необхідне здоров’я, щастя та амбітність.” Соціальна допомога займає четверте місце за важливістю. Дев’ятеро з десять циганів є жертвами дискримінації різних форм, а це не лише у Румунії, а й у всьому Європейському Союзі — згідно даним Європейської комісії. Були зареєстровані й добрі зміни, стверджує Джелу Думініке, голова Агентства з питань європейського розвитку, але вони відбуваються дуже повільно: ”20 років тому, було 0,1% осіб з вищою освітою, які походили з рядів циганської меншини. На даний момент їхнє число становить 1,2%. Було відмічено також покращення доступу до системи охорони здоров’я.“

Джелу Думініке сприймає цю ситуацію з іншої перспективи. Він вважає, що не треба більше говорити про циган як про соціальну проблему, а як про своєчасність, яку Румунія має у перспективі демографічної еволюції у наступних роках: ”У 2050 році Румунія матиме, згідно Євростату, майже 16 мільйонів жителів, з яких кількість циганів становитиме 1-1,3 мільйони людей. Але, найчисленніша циганська меншина буде представлена віком від 16 до 45 років, що означає активне населення. Іншими словами, моєму поколінню, якому тепер 35 років, вони платитимуть пенсії, доступ до системи охорони здоров’я тощо. “

Потреба інтеграції циган є основним викликом для всієї Європи. Профільні установи, десятки неурядових організацій та різні програми займаються цим питанням, включно у Румунії та Болгарії, де проживає велика кількість циган. Міністр з питань праці Маріана Кимпяну визнає роль національних політик щодо соціальної інтеграції циган, але вимагає також участі європейських установ у пошуку ефективних рішень на європейському рівні: ”Європейський Союз повинен визнати, що ця проблема є проблемою Євросоюзу, як і проблемою кожної держави-члена ЄС. І лише разом, шляхом співпраці та пошуку кращих рішень, зможемо допомогти цим людям, щоб їх не вважали другорядними громадянами суспільства. Дарма даємо певну суму грошей окремій людині, щоб покинула якесь місце та, щоб повернулася на батьківщину, оскільки після певного часу вона знову повернеться до тієї країни.”

Цю ідею підтримав у Бухаресті комісар ЄС з питань зайнятості, соціальних справ та інтеграції Ласло Андор. Згідно йому, інтеграція циган не повинна стосуватися окремої місцевості, регіону або країни. Якщо інтеграція осіб циганського походження зазнає поразки у Європейському Союзі, тоді втрачає все європейське суспільство. Для того щоб насправді робити різницю між повсякденним життям циган, зокрема тих, хто живе у малозабезпечених регіонах, необхідно спільних зусиль та втручання на довгій строк на європейському, національному та регіональному рівнях.