125-ту річницю з дня народження О.П.Довженка відсвяткували у Клужі
На факультеті іноземних мов Клузького Університету імені Бабеша-Бойоя викладачі та студенти відділу української мови та літератури при кафедри слов'янських мов за фінансової підтримки Союзу українців Румунії організували та провели 7 грудня останній...
România Internațional, 24.12.2019, 02:28
На факультеті
іноземних мов Клузького Університету імені Бабеша-Бойоя викладачі та студенти
відділу української мови та літератури при кафедри слов’янських мов за
фінансової підтримки Союзу українців Румунії організували та провели 7 грудня останній у цьому році захід.
Його було присвячено геніальному українському режисерові радянського
періоду, визнаному класику світового кіноматографу – Олександрові Петровичу
Довженку (1894-1956).Його вважають талановитим прозаїком, публіцистом і
драматургом, художником і сценаристом, викладачем і педагогом, а головне -
великим патріотом свого народу. О.П.Довженка
називають «генієм краси і
мучеником часу», явищем «особливим і
масштабним», «Гомером 20-ого століття».
За 62-а роки свого життя він і воював і садив сади, вчителював та був
дипломатом, художником і літератором, ставив фільми та вчив молодих митців кіно.
Він є автором всього лише 7-ми кінострічок, які стали однією з найяскравіших
сторінок у створенні національного українського та й загалом радянського
кіноматографу. Найвище визнання отримала
його робота «Земля» (1932), яку у 1958 році міжнародна кінокритика назвала
одним із 12-ти найкращих фільмів всіх часів і народів.
Святкування
у Клужі відкрив голова місцевої філії СуР пан доктор-лектор І.Гербіль, який
стисло румунською мовою перерахував
досягнення і особливості творчості Довженка для тих студентів і гостей
зустрічі, які не володіють українською. Підкреслюючи його естетичне кредо,
свідомий вибір загальнолюдського поняття краси, як теми творчості, в противагу
проблемності і злободенності, пан Гербіль процитував запис із Довженкового
щоденника:«Якщо вибирати між красою і
правдою, я вибираю красу. У ній більше глибокої істини, ніж у одній лише голій
правді. Істинне тільки те, що прекрасне. І коли ми не постигнемо краси, ми
ніколи не зрозуміємо правди ні в минулому, ні в сучаснім, ні в майбутньому.
Краса нас всьому учить…».
Про становлення і визначальні риси Довженка-особистості
та Довженка творця йшлося у доповіді
доктора-лектора пані М.Гербіль на тему: «Геній Довженка покорив всесвітнє кіно».
Викладач говорила про розгляд Довженкового спадку з двох перспектив:перша«повністю задовольняла радянську владу і
походженням і напрямком розвитку свого таланту». Той Довженко вірив в «ідеальний образ комунізму, непомилковість
більшовицьких вождів і правомірність революційного насильства». Він
відображав улюблену тему партійної верхівки – класову боротьбу, використовуючи
єдино дозволені методи соціалістичного
реалізму. До цього періоду відносять кінострічки «Арсенал», «Земля», «Щось». Та
з часом сформувався інший митець, який
дивився на речі з іншої перспективи і який створив «новий філософський погляд на радянську систему і місце в ній
українського народу». Цього Довженка
відкрили фахівці у щоденнику, розпочатому під час Другої Світової Війни. Його
новівартості знайшли своє відображення у ряді кінострічок та повістей. Однією з
них є кіноповість «Україна у вогні» (1943), яка вважається «повстанням на захист українського народу».
Цю роботу Сталін заборонив, а її автор дорого і довго платив за прозріння та
патріотизм, за зображення правдивої трагедії українського народу на початку
Другої Світової.
Останньою
кінострічкою О.П.Довженка (дороблена його дружиною Ю. Солнцевою) є «Зачарована Десна». Її без
сумніву можна віднести до надбань, які відображають того іншого, зміненого
генія. Вона є незвичною для свого часу як за формою так і за змістом. Цей, не
для всіх легкий для сприйняття, шедевр було переглянуто на заході. Ця робота
викликала багато вражень і,не дивлячись на вдавану гладкість та відсутність
сюжету як такого, притягує ледь
помітними глибокими площинами. Критики називають цю роботу «повість ні про що і про все одночасно»,
яка вирізняється відсутністю конфліктності і відсутністю негативних персонажів.
Це – «мозаїка епізодів» з дитинства
автора та ситуацій, що вражають то «комізмом
то крайнім драматизмом». Дослідники в один голос говорять про вдале «возвеличування свого народу та про
оспівування прекрасного: не пафосно, не соціалістично, а надзвичайно ніжно, м’яко, просто і від чистого серця – так як тільки цей геній
робив. В першу чергу помічаєш неперевершену, чарівну картину вимальованого
Довженком світу природи і світу людей. Я
бачу тут гармонійне поєднання краси природи і краси простої людини, що вміє жити
у злагоді з усім навколишнім не дивлячись на протиріччя. Ця краса у злагоді між
різним і відмінним, на думку автора, є
секретом виживання і джерелом натхнення, людською радістю і змістом нашого
життя, а також ціллю і засобом мистецтва та митців. Я бачу цю роботу як
запрошення відновити природну здатність тішитися сонцю, повені, буянню рослин. Це,
на мою думку,заклик до толерантності і до сприйняття світу у його різнобарв’ї і
відмінностях за часів фізичного та морального залякування і знищення за
будь-яке відхилення від прийнятих партійних норм. Це не тільки повернення змученого
кривавою боротьбою революціонера до
першоджерел – сім’ї, народу, природи. Це ностальгія за добрими часами, коли життя видавалося
простішим, бо були навколо люди цілісні і чесні, працьовиті і добрі. Це, як
виділила пані М.Гербіль у своїй доповіді, ще й «повернення колись переконаного творця
соціалістичного майбутнього від класових цінностей до національних і
загальнолюдських».
На наших
заходах завжди у цей передсвятковий
період звучать національні традиційні українські колядки у виконанні групи молоді та студентів. Відшліфовані
протягом століть чарівні слова та мелодії завжди, без вийнятку, єднають
присутніх різного віку, різних національностей та культур. І це відчуття
єдності, змісту і правди у красі – Довженкові орієнтири і постулати -органічно
відповідають цілям клузьких заходів та цінностям як українського народу так і
всього прогресивного людства.(Автор: Ольга СЕНИШИН).