Домашня сторінка » Румунія-Україна » Взаємини » У Клужі відзначили 125-річчя з дня народження Миколи Хвильового

У Клужі відзначили 125-річчя з дня народження Миколи Хвильового

România Internațional, 18.12.2018, 02:38

8 грудня у Клуж-Напоці за фінансової підтримки Союзу
українців Румунії пройшов захід присвячений 125-тій річниці від дня народження
одного з найяскравіших представників так званого Розстріляного Відродження -
поета, прозаїка і публіциста Миколи Хвильового (1893-1933).Подія відбулася на факультеті іноземних мов при
університеті ім. Бабеша-Бойоя, відділ української мови та літератури.Ця тематика у нашому осередку викликає постійну зацікавленість і підкреслену вдячність зі
сторони учасників і присутніх особливо старшого віку – покоління, яке детально
не вивчало цей період найвищого злету молодої радянської літератури й
тотального знищення її творців. Відтак організатори -викладачі подружжя Гербіль
– не забувають надати нашій увазі поокреме детальне обговорення найвидатніших її
представників.

За майже 20-ть років бурхливої творчої активності Микола Хвильовий
проявив себе як «складний і вишуканий,
вибагливий поет», «першорядний письменник
і талановитий публіцист»,багатошарова і різногранна постать. Він вважається «основоположником
пореволюційної української прози»,який з обдарованого літератора «виріс у першорядного мислителя, справжнього ідеолога, з високим рівнем
національної свідомості» і став безперечним «лідером літературного покоління середини 20-тих років». Його
називають «чільною фігурою
художньо-естетичного поступу» свого часу, яка мала неабиякий вплив на«розвиток українського письменства, культури,
суспільно-політичної думки всього неспокійного XX віку».Ще за життя його то ганили то ним захоплювалися. Дехто зараховував його до лику мучеників та обдарованих митців, інші – звинувачували його в усіх смертних гріхах і намагались викреслити з історії літератури. На щастя,увага до постаті Хвильового, незважаючи на довготривалу
заборону його творчості в підрадянській Україні, не зменшується й сьогодні.Тепер дослідники наголошують: «все, здійснене ним, зосталося у скарбниці української культури як одна
з неперевершених її сторінок, як запорука майбутнього розквіту.» Феномен
Миколи Хвильового залишається в полі зору фахівців, викликає запальну полеміку
серед представників українського наукового, культурного і громадського життя.

Біографія Миколи Григоровича Фітільова (справжнє прізвище
письменника) є типовою для його покоління: початкова освіта, ідейний ріст та
становлення демократичних поглядів перед та під час Першої світової війни, участь
у бойових діях на території України і аж до Польщі і Румунії, причетність до
революційного і політичного процесу на Україні в складі різних за напрямками
організацій, партій і угрупувань, активна політична і громадська діяльність у
післявоєнні роки. Такий багатий життєвий досвід формує Хвильового як відповідального
і рішучого громадянина нового ладу – «революційного романтика». Після
завершення військових дій Хвильовий вчителює та береться до створення нових
мистецьких творів для нового читача. У столичному Харкові поступово виходять
його перші вірші. Критики помітили його і зарахували до пролетарських митців. Та
невдовзі Микола Хвильовий вдається до публіцистики, памфлетів і прози, де
найкраще розкрився його неабиякий хист і запальна натура.

Про це йшлося в документальній стрічці та в першій
доповіді «Микола Хвильовий – ексцентричний ідеолог українського авангарду (20-ті
роки 20-ого століття)», яку зачитала румунською Біанка-Лєна Міхня. Хвильовий
мав активну громадянську позицію й без вагань афішував її у тогочасній
періодиці. Його публіцистика стала видатним явищем у духовному житті України. Неймовірний
інтерес викликали неординарність його світогляду й оригінальне відтворення
ідей. Його праці переповнені сміливими закликами, рішучими висновками і
неочікуваними теоріями, які принесли йому
титул ексцентрика. Деякі з них сьогоднішньому читачеві видаються просто
шокуючими (наприклад про прогресивну силу фашизму). А от заклики типу «Геть від
Москви!» чи тези на зразок «Росія самостійна? Самостійна! Ну так і Україна
самостійна!» були занадто радикальними. Хоча тепер вони виглядають дуже
адекватними і зрозумілими. Так як більшість робіт Хвильового цього типу
переповнені щирим, «впевненим націоналізмом», тому і в наші дні їх обговорення
і розгляд викликають зацікавленість і полярність вражень.

У продовжені група студентів зачитали декілька ранніх
поезій Хвильового, сповненних надії і оптимізму. З часом тональність творів
цього автора змінюється, а з нею і проблематика. Все частіше у своїх художніх
творах митець звертається до трагічних сторін у житті свого покоління – тих, на
чию молодість випали фронти і громадянські війни. Особливою і достатньо особистою
є тема втрати людських цінностей тими, хто бере на себе відповідальність
перебудовувати світ шляхом убивства інших. Її Хвильовий найкраще розкриває у
новелі «Я (Романтика)» (1924). Сара-Марта Деак у своєму виступі на тему: «Роздвоєння
людської особистості в тоталітарному суспільстві» зосередила увагу на
порівнянні долі і вибору головного героя цієї новели та автора твору. Хвильовий
переконує, що побудувати щастя одних на стражданні і смерті іншихне можна, бо «ідея насильства, яка лежить в основі всіх
революцій, бумерангом повертається до тих, хто її сповідує, і карає безжально
та невідворотно». В новелі революціонер-чекіст повинен зробити вибір між
синівською любов’ю і революційним обов’язком, служінням найдорожчій ідеї. Виконуючи
наказ і вбиваючи рідну матір герой остаточно зазнає моральної деградації і
спустошення, перестає бути особистістю. Він поповнює ряди фанатиків, стає безсилим
і покірним гвинтиком могутньої системи. Подібне відчував і сам митець, який «як революціонер повинен славити насильство,
а як письменник і людина – засуджувати його» – наголосила промовиця.
Хвильовий опинився у складній ситуації в період наближення тоталітарного режиму:
«відстоювання своїх переконань
загрожувало фізичною загибеллю. Зрадити ідеалам свободи, правди, рівності
означало для Хвильового моральну смерть». 13 травня 1933 року М. Хвильовий
вдається до вчинку, на який його герой був неспроможній – самогубство.«…Між фізичною і моральною смертю Хвильовий вибере першу, як менш
страшну» – напише дослідник Дмитро Донцов.

Від часу більшовицької перемоги на території України поступово
встановлювалася влада «модифікованої
російської імперії» завжди такої чужої і ворожої народу. Вже на початку
20-их років перед українською елітою повстало питання: «бути чи не бути українській нації? Як їй вижити в межах СРСР? Як
зберегти свою національну й духовну самобутність?» Ці теми вийшли за межі приватних
обговорень 30 квітня 1925 р., коли на сторінках «Культури й побуту» з’явився памфлет Хвильового
«Про сатану в бочці, або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян» (1925).
Тпер цю відкриту дискусію, що переросла у суспільне обговорення, називають «літературною
дискусією 1925 – 1928 рр.». Її ідеологом і рупором вважають креативного і
красномовного Миколу Хвильового.

У доповіді «М.Хвильовий – засновник літературної дискусії
1925-1928 рр.» доктора-лектора М. Гербіль саме йшлося про памфлетичні роботи
цього циклу. Найголовніші з них було перераховано, а також розглянуто їхні найважливіші
питання і тези, ідейні напрямки, цікаві гасла і заклики. Промовиця пояснила оригінальну
теорію Хвильового про «четверте відродження
людства» та «азіатський ренесанс», концепцію «вітаїзму» та новий український
стиль: активний романтизм. Виступи Хвильового цього етапу заторкували не тільки
проблеми розвитку стильових напрямів чи літератури, а й культури в цілому,
ідеології та подальшого майбутнього української нації і держави. Його заклик
відірватися від «міщанської Росії», від колоніального минулого, від відчуття
позадництва і орієнтуватися на європейське мистецтво, проповідування загальної
політики українізації суспільства та розгляд Української республіки як окремої
державної одиниці підтримали «академіки,
вчителі, студенти, неокласики… До його тез приєдналась Українська Академія
Наук (УАН), політики, економісти, інженери.» Такий широкий суспільний рух молодої
української нації під лозунгами національної важливості і незалежності не міг
знайти підтримку керівної партійної верхівки. Було галасливо і різко засуджено
головних початківців дискусії, розпочалося цькування зі сторони недавніх
товаришів, яке перейшло у придушення і репресії всієї української інтелігенції.
Хвильового звинувачували в антипартійності, українському буржуазному націоналізмі, намаганні відірвати українську культуру та
літературу від культури російської.

Ані визнання своїх помилок ані самочинне
засудження ні клятви у вірності комуністичній ідеології не змогли змінити
опального становища – його тримали під наглядом, не друкували і не видавали.
Глибоке розчарування колись «найщирішого комуніста» у вірі в прекрасну комуну
та численні компроміси, на які він вважав за потрібне йти, щоб не порвати
остаточно з більшовицькою партією, стали причиною глибоких страждань Миколи
Хвильового. Суперечності в особистій долі та його безвихідне положення як
творця та громадського діяча в умовах фізичного винищення найкращих
представників нації і розправи над селянством за допомогою сфабрикованого
голоду підштовхнули його до трагічного кінця. Постріл у скроню Хвильового був
чи не єдиною можливістю зберегти власну гідність у відстоюванні права нації на
самостійність, а також права особистості на індивідуальність. «Своєю кулею
Хвильовий ствердив ідейну перемогу фізично розстріляного відродження над силами
зла й мракобісся» – завершила пані
М. Гербіль.

Завдяки таким особистостям як Микола Хвильовий українське
слово, українська традиція і література збереглись і розвиваються як в Україні
так і за її межами. Завдяки таким, як він, протягом нашого заходу було можливе
прослуховування чудових зразків оригінальних колядок українців з Мараморщини у
виконанні молодіжного хору клузької повітової організації СУР. Завдяки його
мріям, ми маємо можливість писати і видавати книги рідною українською мовою.
Про вихід в світ однієї з таких книг – збірки віршів Михайла Небеляка, талановитого
українця з Румунії, нам розповів голова клузької повітової організації пан
доктор-лектор І.Гербіль. Ми продовжуємо жити
і творити завдяки тим, хто не боявся мріяти, діяти і помилятися. Ми
розвиваємося і шукаємо тільки нам «властивого шляху» розвитку завдяки таким як
Микола Хвильовий, які заради майбутніх поколінь боролись пером, словом, зброєю
і віддали за них найдорожче – своє життя. (Автор: Ольга Сенишин)