У Клуж-Напоці вшанували пам’ять М.Коцюбинського

22 листопада у Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя мало місце яскраве святкування 150-ти років з дня народження одного з найяскравіших і найсвоєрідніших постатей в українській та усій світовій літературі кінця ХІХ сторіччя – Михайла Коцюбинського .

România Internațional, 02.12.2014, 07:40

22 листопада у Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя мало місце яскраве святкування 150-ти років з дня народження одного з найяскравіших і найсвоєрідніших постатей в українській та усій світовій літературі кінця ХІХ сторіччя — Михайла Коцюбинського . Захід був організований викладачами української мови та літератури Клузького факультету лектором доктором Іваном та Міхаелою Гербіль за підтримкою Клузької філії Союзу Українців Румунії.

Коцюбинський був і залишається одним з найоригінальніших українських прозаїків. Його твори сповнені найвищих гуманістичних ідеалів, його яскраві герої передають найтонші порухи людської душі, національного духу, що поривається до справедливості, краси і добра. Не буде перебільшенням стверджувати, що Михайло Коцюбинський належить до зірок першої величини в світовій літературі. Кращі новели ще за його життя перекладаються на російську, польську, німецьку, італійську, іспанську, норвезьку, угорську мови. Крім того Коцюбинський протягом кількох років перебував на урядовій службі в Молдові, що дало йому життєвий матеріал для його творів «Для загального добра», «Пекоптьор», «Відьма». Все це робить постать цього велетня прози цікавою та вартою уваги як українців так і румунів.

Студент 3-ього курсу Джордже Лівіу Романюк зачитав доповідь на тему: «Взаємозв’язок між людиною та природою у творах М. Коцюбинського». Коцюбинський вражав своїх сучасників знанням природничих наук. Це допомагало йому глибше сприймати навколишній світ, збагнути, точніше і більш філософськи відтворити життя людей, що так сильно повязане з усім оточуючим. Природа і людина зливаються у нього в одне ціле, впливають одне на одного. Він казав: «Яка сила життя! Ми звикли …і не помічаємо перемоги живого над мертвим, дійового над інертним, і ми ніби не знаємо, що сонце творить квіти й плоди з мертвого каменю, не бачимо, як всюди торжествує живе, щоб бадьорити й радувати нас. Ми повинні усміхатися світові дружньо». І Коцюбинський так і робив – яких би тем він не торкався, якими б сумними не були долі чи думки його героїв, та вони неодмінно набирали особливого, неповторного звучання та закінчувалися наголошуючи на торжество життя, його природнє відродження.

У перших оповіданнях Михайла Михайловича головними героями є діти. Про світло душі селянської дитини у творах М.Коцюбинського на заході розповіла пані Мотря Крамар. Вона звернула нашу увагу на те, що у таких оповіданнях як «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник» було підкреслено чистоту дитячих думок і прагнень, їхні непокалічені злобою душі. Тут автор тактично проникає і відкриває читачеві психіку дитини, її силу і її простоту. Практично у всіх своїх творах Коцюбинський використовує внутрішній світ людей, описує їхні переживання і страждання не тільки для того, щоб передати нам їхній внутрішній світ, а й для того, щоб через них зобразити зовнішнє — події, місця, соціальне становище. Це було іноваторством у літературі того часу. Іншим прикладом оригінального підходу до розвитку літературної мови у Коцюбинського є використання загальнонародної розмови. При цьому митець не заперечував ваги різних стилів української літературної мови, слів-новотворів, оригінальних виразів чи конструкцій.

Однією з найкращих та найвідоміших повістей Коцюбинського безумовно являється «Тіні забутих предків». Це правдивий гімн красі життя та людським почуттям. Лектор доктор Міхаела Гербіль розповіла всім присутнім про гуцульський побут в цій повісті. Коцюбинський побував на Гуцульщині і назавжди захопився природою, звичаями та людьми цього чарівного і самобутнього куточку. Його повість перенасичена піснями, приказками та говірками Гуцульщини, їхніми звичаями та віруваннями. Відчути це нам допомогли фрагменти з повісті «Тіні забутих предків» виконані театральною групою молоді під керівництвом подружжя Гербіль. Група молодих талановитих хлопців та дівчат надзвичайно професійно виконали декілька типових гуцульських пісеньок та танців, вдало передали настрої, душевний стан селян та атмосферу зображену у повісті.

Наприкінці заходу я поцікавилася у членів театрального гуртку як і чому вони потрапили до нього. Виявляється більшість з його учасників походять з Мараморощини. Навчаються вони у різних навчальних закладах. Дехто по спеціальностях, що не мають ніякогісінького відношення до української літератури, дехто вже закінчив навчання. Та всіх їх обєднує любов до мистецтва, до театру, до співу і танцю, і звичайно ж до рідної мови і літератури. Тому вони репетують у вільний від навчання чи роботи час для того, щоб потішити нас своїм майстерним виконанням, що лишній раз підкреслює красу і неповторність української культури. Більшість з них беруть участь у такого роду дійствах ще з дитинства. Але головним складником їхнього успіху і росту, на мою думку, є та особлива згода, єдність і любов, яку легко помітити між членами цього гурту. Це ті почуття, які обєднують людей не тільки близьких фізично, але і духовно. Це те, що допомагає долати всі перешкоди і добиватися помітних успіхів. Це те, що допомагає нам всім жити і тішитися життю не дивлячись на ніщо. Це те, чого нас вчив М.Коцюбинський.

Живучи у тяжкі, жорстокі часи Михайло Коцюбинський був змушений творити літопис всенародного горя, поневірянь, випробувань. Та надія не покидала письменника. Світле і тверде переконання у неминучий прихід кращої долі пронизує кожне слово митця, кожен його твір. За це його високо цінили ще сучасники. А нам було б корисно у ці повні напруги часи частіше собі нагадувати його переконання і не піддаватися негативізму. Бо життя і краса перемагають не тільки у творах цього генія прози, але й у реальному житті. Треба в першу чергу у це вірити!!! (Ольга Сенишин)