Румунський письменник Панаїт Істраті
Панаїт Істраті народився у м.Бреїла (Румунія) в 1884 році, його справжнє ім'я Панагіс Вальсаміс.
Христина Манта, 06.08.2014, 01:31
Сьогодні поринемо у світ румунського письменника Панаїта Істраті, котрий неодноразово висловлював у своїх творах почуття до України. Його твори, однак, не друкувались так українською, як російською мовою.
Панаїт Істраті народився у м.Бреїла (Румунія) в 1884 році, його справжнє імя Панагіс Вальсаміс. Він був сином кефалонійського торговця Георгоса Вальсаміса і румунської селянки Зоїци Істраті. Його освіта обмежувалася лише початковою школою, проте саме в ці роки йому виникає любов до літератури. З 12 років він починає подорожувати по балканським країнам абсолютно без грошей, а також відвідує Францію і Росію. За цей час він виконує різні професії: службовця готелю, докера, нічного сторожа, фотографа і ін.
У 1921 році він здійснює спробу самогубства в одному з парків у Франції, перерізавши собі горло бритвою. При цьому він залишає поряд з собою передсмертну записку, про яку стало відомо Ромену Ролану. Він переконав Істраті почати писати твори французькою мовою. У 1923 році видається його перша книга «Кіра-Кіраліна». Пізніше виходять книги «Дядечко Ангел», «Михаїл», «Помаранча» та інші твори, де, зокрема, Істраті висловлює свої критичні зауваження з приводу сталінської моделі соціалізму.
Період з 1927-1928 рр. він проводить в Радянській Росії, зокрема у Києві, Харкові та Москві, де бере участь навіть на зйомках кінофільму про його подорож до СРСР. У Москві він знайомиться з грецьким письменником Нікосом Касандзакисом, який називає його “балканським Горьким”. Істраті стає першим, хто пропонує французькій громадськості твір «Грек Зорба». Згодом, під час їх спільної подорожі по Росії їх стосунки холоднішають, бо Істраті звинувачують в троцкізмі, а Казандзакис певної позиції з даного питання не займає. У 1928 році, після того як відвідує Києв, Істраті прибуває до Греції на запрошення газети «Вільна Трибуна». 11 січня «Освітній Кружок» запрошує його в театр «Аламбра», щоб розповісти про свої враження про поїздку в СРСР. Виступають Глінос, Касандзакис і, нарешті, Істраті, який настільки надихнув публіку, що закликав всіх влаштувати маніфестацію на площі Канігос. І лише втручання поліції не дозволило цим задумам здійснитися. У результаті інциденту Істраті був висланий з Греції.
Незалежна Україна народилась 1991-го року, однак нас може лише здивувати те, що Істраті пророкував це у 1928-му році, бо саме тоді він її відвідав. Українська преса уважно стежила за його подорожжю до країн СРСР. Харківський літературний журнал “Плужанин”, під заголовком “Твори Панаїта Істраті українською мовою”, повідомляв, що “найближчим часом у видавництві “Книгоспілка” з’явиться новий роман “Міхаїл” видатного письменника Панаїта Істраті“. Цей роман письменник присвятив українським письменникам, з якими подружився він під час подорожжі по Україні. Українська літературна критика схвально сприймає твори Панаїта Істраті, статті про нього, а також фрагменти із його творів видавались в російськомовних журналах та газетах України. У травні 1928-го року Панаїт Істраті відвідав могилу Т.Г.Шевченка, після чого й написав літературну статтю під назвою “Свято Тараса Шевченка”. Рукопис зберігається в Бухарестському музеї літератури. У цьому репортажі Істраті навіть переклав на французьку мову перші дві строфи шевченківського “Заповіту”. Істраті багато перекладали в Україні, зокрема друкуючи в журналі “Всесвіт”.
У 1928 році у статті “Панаїт Істраті в Києві”, український письменник Валеріан Підмогильний описав як саме познайомився він з румунським письменником: ”Зайшовши якось на початку грудня до Редакторату ВУФКУ, де бувати раз на тиждень є ніби неписаний обов’язок кожного українського літератора, був познайомлений з худим чоловіком середнього зросту, у великих окулярах, з досить грубими рисами обличчя, поритого глибокими зморшками, та відкинутим назад волоссям, де блищить уже сивина. Це й був Панаїт Істраті, один з найвідоміших сучасних романістів, греко-румун за походженням, француз культурою, а з професії — незалежна людина. Йому сорок чотири роки, але він жвавий і наскрізь емоційний.” Далі Валеріан Підмогильний розповів про літературний доробок румунського письменника, про те що на заклик Ромена Ролана, “Істраті почав писати свої романи” і що “вони почали перекладатись на шістьнадцять мов, до яких 1928 року додається ще одна — українська”. “До радянських країв, пише Підмогильний, Істраті приїхав на світовий когрес друзів СРСР, а з Москви ВУФКУ запросило його до Київа для спільної наради про долю фільму “Кіра-Кіраліна”, поставленого за його романом”.
У 1929-му році Панаїт Істраті повертається до СРСР і бачить власними очима правду про сталінську комуністичну диктатуру. У його душі пробуджується серйозна криза свідомості, зокрема тому що його колишні комуністичні друзі звинувачують у фашизмі. Він сильно захворів у 1930 році, однак помер від туберкульозу в 1935 році на 51 році життя, залишивши за собою 12-річну літературну спадщину.
