415 років від народження видатного гуманіста Петра Могили
Петро Могила належить до людей, чиї імена символізують відродження нації. Поряд з іншими культурними діячами XVII ст. він стояв біля витоків прославленої далеко за межами України Києво-Могилянської академії
Христина Манта, 06.09.2012, 15:03
Петро Могила належить до людей, чиї імена символізують відродження нації. Поряд з іншими культурними діячами XVII ст. він стояв біля витоків прославленої далеко за межами України Києво-Могилянської академії. Величезною була його роль і в оновленні православного богословя, що майже не змінювалося впродовж багатьох століть. Свою наукову, культурну та релігійну діяльність Петро Могила розгортав не лише на користь українського та румунського народів, а й на користь всього європейського православного світу.
Виходець з давнього молдовського боярського роду, Петро Могила народився у грудні 1596 року у сім’ї Симеона Могили. Отож, у грудні виповнилось 415 років з дня народження цієї неординарної особистості першої половини ХVII ст., яка протягом кількох десятиліть згуртовувала довкола себе носіїв духовних цінностей. Саме тому 1996 року, рішенням ієрархів Української православної церкви Петро Могила був причислений до лику святих. Рік по тому Святий Синод Румунської Православної Церкви визнав канонізацію Святого Митрополита Петра Могили Українською Православною Церквою. 13 жовтня 2002 року, коли виповнилося 360 років від проведення Загально православного синоду, в м. Ясси відбулося урочисте проголошення канонізації Святого Митрополита Петра Могили Румунською Православною Церквою з днем святкування 22 грудня.
Відомий фольклорист, літературознавець, професор Бухарестського університету Іван Ребушапка присвятив статтю постаті Петра Могили під назвою ”22 грудня — день покровителя українського і румунського відродження. До 415 роковин народження Святого Петра Могили»: “Це одна з не дуже багатьох постатей, яка зробила дуже багато для двох народів, румунського і українського. В історії української культури і літератури, українського шкільництва, не говорячи вже і про богослов’я, про християнство, про церкву, як таку, Петро Могила здійснив у всіх цих напрямах поворотні шляхи. Про це писали і будуть ще писати багато людей, бо дійсно українська культура набрала такий курс, і почала розвиватися дуже гарно, стаючи таким ревнивим суперником. Це випливає, особливо, з творчості київських поетів які прославляли Петра Могили. Київ міг би позмагатися з давньогрецьким новим геліконом, як пише видатний поет українського бароко Софроній Почацький, якого відправив Петро Могила до Ясс коли була заснована Ясська Академія у монастирі «Трьох святителів». Софроній Почацький був і він одного часу ректором Києво-Могилянської Академії, викладав поетику, і сам був поетом, і учив своїх учнів як складати вірші в стилі бароко. Є знаменита збірка, в якій є окрема присвята Петру Могилі, в якій виражається велика вдячність українського народу цьому святому.»
Хоча доля закинула Петра Могилу далеко від рідних земель, він ніколи не забував свого коріння. Могила доклав чимало зусиль для розвитку румунського друкарства. Йому завдячується заснування шкіл, передача в подарунок друкарень для молдовських і волоських монастирів, допомога у виданні їх перших книг. На запрошення волоських та молдовських господарів українські професори, друкарі з Києва працювали в місцевих навчальних закладах, сприяли налагодженню культурно-просвітительської діяльності. Зусиллями Петра Могили в місті Яссах було відкрито першу друкарню у Молдові. Водночас він допоміг заснувати друкарні в містах Тирговіште, Кимпулунг, Говора. Так само, він всякими способами допомагав, сприяв розвитку освіти в румунських князівства. Київський митрополит направив чотирьох професорів на чолі з Софронієм Почацьким для викладання в першій вищій школі в Молдові – Ясській словяно-греко-латинській академії, яку господар Васіле Лупул, створив за участю Могили на взірець київської.
У 1645 році Петро Могила відвідав Ясси, де дав благословення на одруження польського шляхтича Януша Радзивілла з Марією, старшою донькою молдовського господаря Василя Лупула. На багатьох книгах, виданих Петром Могилою зображено родинний герб Могил або румунських князівств де правили члени його боярського роду. На знак глибокої пошани до батьків та свого роду, Могила називав себе «сином воєводи Молдови» або «сином молдовського господаря».
Професор Бухарестського Університету Іоан Ребушапка: ”Значення Петра Могили в українській культурі надзвичайне. З цим згідні дослідники його творчості. Він заклав в Україні основи розвитку культури, літератури, шкільництва і Києво-Могилянська академія у Києві була найвизначнішим закладом вищого типу у цій зоні. Не мале значення мав Петро Могили і для розвитку своєї батьківщини, тому що він не забував і постійно намагався допомогти як міг. На цих фактах символічної дійсності постали такі промовисті символи. Я не раз студентам кажу, уявіть собі тільки, Україна це країна словянська, українська мова належить до словянської сімї, а румунська мова належить до романських. Яке значення мав той факт, що із словянської країни прибула ціла група викладачів аби викладати в Яссах латинську мову, до країни, якої мова належить до романських мов. Отже, уявіть собі, на якому рівні було викладання латинської мови у Києві. Якщо пригадати про Сковороду,який писав вірші, байки латинською мовою, можна собі уявити яка тут висока школа була з освоєння тієї давньої культури грецько-римської культури, і це мало надзвичайне значення для розвитку культури у румунських князівствах, а особливо у Молдовському князівстві. Я пригадую собі слова нашого знаменитого викладача всесвітньої літератури, академіка Тудора Віану, який знав німецьку мову, студіював у Німеччині,який знав весь світ, і який одного разу, на курсі, сказав так: “То правда, що румунська культура мала великі зв’язки з французькою, і що румунська культура вплинула так щедро на розвиток румунської культури, але до XVIII століття, тут Київ відігравав величезну роль”, і це велика правда.»
