День слухача 2013 року

1 листопада 2013-го року ми відзначили 85-у річницю румунського ефірного радіомовлення. У цьому контексті ВСРР закликала вас до «Дня слухача», що традиційно проводиться у першу неділю листопада, написати яким ви бачите майбутнє іномовлення...

România Internațional, 03.11.2013, 05:34

1-го листопада 2013-го року ми відзначили 85-у річницю румунського ефірного радіомовлення. У цьому контексті ВСРР закликала вас до «Дня слухача», що традиційно проводиться у першу неділю листопада, написати: «Яким ви бачите майбутнє іномовлення?» Ми хотіли дізнатися від вас, шановні радіослухачі, як на ваш погляд виглядатиме і, якою буде світова пропозиція передач для закордону, якими шляхами буде транслюватись переважна більшість передач для закордону, якою буде роль іномовлення у світі, в якому доступ до інформації є дедалі простішим? Дякуємо вам за ваші листи, що надійшли через пошту, електронну пошту чи записом.

У продовженні представляємо вашій увазі уривки з відібраних есе…

Володимир Гудзенко, місто Луховіци, Росія: «Цього року відзначається 85-річчя радіомовлення в Румунії. Мушу сказати, що радіомовлення в інших країнах виникло й почало розвиватись приблизно в ту ж саму пору — в двадцятих-тридцятих роках минулого сторіччя. А протягом другої половини минулого сторіччя радіо поступово поступалось позиціями перед телебаченням, а згодом, і перед інтернетом. Тому, можна сказати, що радіо — то винахід двадцятого сторіччя та засіб інформації славного минулого сторіччя. Одразу ж після виникнення, радіомовлення було взято на озброєння урядами держав, які знаходились в суперництві, як засіб пропаганди. Тривалий час радіо служило засобом пропаганди радянській Росії, а згодом СРСР, як також гітлерівській Німеччині, країнам-союзникам, зокрема, Великобританії та Сполученим Штатам. В роки «холодної війни» радіо було важливим засобом інформації для людей, яким довелось жити за «залізною завісою» країн з комуністичними тоталітарними режимами. Комуністична влада не особливо турбувалась про різнобічну інформацію для своїх громадян, методично утовкмачуючи в їхні голови одну, на її погляд, єдино правильно точку зору. Зрозуміло, свідомі громадяни не могли з цим погодитись, шукаючи в ефірному просторі альтернативні засоби масової інформації, і знаходили їх, у вигляді зарубіжних радіоголосів. Я був саме такою людиною, яка не задовольнялась лише офіційними газетами, телебаченням та радіо, і прагнула знайти доступ до інших точок зору на наші внутрішні та міжнародні події. Так я почав слухати зарубіжні радіоголоси від 1970 року, хоч до того давно мріяв їх слухати, але придбання радіоприймача не було для мене доступним. Поринаючи в світ альтернативної інформації, яка теж, зрозуміло, використовувалась в пропагандних цілях, я не міг не помітити, що на багатьох частотах коротких та середніх хвиль постійно вмикались радянські радіозаглушки, тобто радіостанції, які продукували сильні шуми з метою зробити неможливим прослуховування зарубіжної радіостанції. Так тоталітарні режими намагались обмежити доступ своїх громадян до небажаної з їхньої точки зору інформації, вводячи радіоцензуру. Паралельно існувала цензура будь-яких друкарських видань, поштова цензура щодо листів, які посилались до закордону…Поширення сучасних засобів зв’язку, таких, як супутникове телебаченні та радіомовлення, мобільний зв’язок, інтернет, значно ускладнило спроби тоталітарних диктатур контролювати та відфільтровувати інформацію. Проте комуністичні режими, що ще залишаються кривавими плямами на нашій планеті, намагаються всіляко використовувати всі можливі засоби для того, щоб тримати своїх підданих громадян в невігластві щодо зовнішнього світу. Так, у Північній Кореї мобільний зв’язок доступний лише всередині країни, замість інтернету діє внутрішній інтранет, куди завантажуються ретельно відфільтровані цензурою ресурси. А за користування радіоприймачем з короткими хвилями можна потрапити до в’язниці або до концентраційного табору. Проте для більшості країн світу міжнародне радіомовлення вже стає архаїзмом, оскільки інформацію з перших рук, з усього світу, громадяни цих країн можуть легко отримати на своєму комп’ютері, нетбуці чи смартфоні через мережу інтернет. Я сам тепер багато радіостанцій зарубіжних країн слухаю через інтернет. Тепер це зручно й просто. Зараз вже не почути таких могутніх світових радіоголосів. як «Німецька хвиля», Бі-Бі-Сі, «Голос Америки». З передач українською мовою на коротких хвилях можна почути тільки ваші передачі з Бухареста та Радіо Ватикан, а також невеличкі релігійні радіопередачі, в окремі дні тижня. Отже, якою мені бачиться перспектива міжнародного радіомовлення в сучасному світі? На мій погляд, міжнародне радіомовлення найближчим часом справді має поступитись більш сучасним засобам поширення інформації. Але міжнародне радіомовлення буде втрачати свої позиції не одразу, а поступово, протягом нинішньої першої половини 21 сторіччя. Слід мати на увазі, що в світі є ще чимало країн, де інтернет недоступний, а короткі хвилі залишаються єдиним засобом отримання інформації. Крім Північної Кореї, це країни Африки, Південної Азії, Центральної та Південної Америки. Тому Китай виділяє на своє міжнародне мовлення величезні суми грошей, передачі Міжнародного Радіо Китаю звучать гучніше всіх на коротких хвилях. І ще одна гарна новина — Міжнародне Радіо Словаччини від січня 2014 року поновлює мовлення на коротких хвилях! Сподіваюсь, що й Всесвітня Служба Радіо Румунії ще довго буде тішити нас своїми радіопередачами, в тому числі й українською мовою!»

Володимир Ситніков, м. Київ, Україна: «Що таке іномовлення для країни, яка його здійснює? По-перше, донесення до слухача інформації про свою країну, погляду на міжнародні, культурні, спортивні події. Крізь цю призму робиться спроба формування вигідної для країни-мовника точки зору слухача. Зрозуміло, що до програм передач деяких станцій мають відношення відповідні державні органи. Радіоприймач на сьогоднішній день – найдешевше та найоперативніше джерело отримання інформації. Та якщо аналізувати розвиток Інтенету, соціальних мереж, пристроїв для роботи в них, можна зробити невтішний висновок – з вільним доступом до мережі, незалежно від країни перебування, (або за доступну для всіх верств населення плату), дешевими та легкими пристроями, іномовлення поступово буде зникати з ефіру, перебираючись до іншого інформаційного простору. Отже, можливий той час, коли побутовий всехвильовий радіоприймач стане, на зразок, плівкового фотоапарату – приладом з минулого.»

Наталія Заболотна, м. Київ, Україна: «Майбутнє іномовлення викликає запитання і в мене як радіослухачки, і то неоднозначні. У двох словах можна звести все до того, як могли би розвиватися події в ідеалі і як це відбувається реально. До того ж, одна річ суто технічний розвиток, а інша — місія іномовлення, його специфіка порівняно зі внутрішнім радіомовленням. На мою думку, іномовлення має насправді складне завдання створити позитивний імідж своєї країни серед іноземних слухачів і при цьому зберегти об’єктивність. Як це робить Всесвітня служба Радіо Румунія. З огляду на швидкість поширення інформації через інтернет, соціальні мережі, радіомовлення буде змушене орієнтуватися на ці вимоги, але не забуваючи, що завдання іномовлення — не лише новини, а передусім поширення різнопланової інформації про свою країну — від історії і мистецтва до способу життя й рівня добробуту своїх громадян. Не можна залишати поза увагою сучасні технології, коли радіостанції мають свої сайти, це вже стає чимось більшим, ніж традиційне радіомовлення — це і архів передач, і текст, доступний для читання, і фотоматеріали, і зв’язок зі слухачами через соціальні мережі. У цьому всьому завданням має бути зберегти ідентичність себе як радіо, не перетворитись на один із інформаційних сайтів. Тому не можна перевести все мовлення повністю в інтернет, як зробили деякі станції, адже це перестане бути радіо в прямому сенсі, також це позначиться і на кількості слухачів. Насправді, мені здається, іномовлення завжди буде необхідним передусім для тих, хто шукає надійну інформацію про країну, хоче орієнтуватися в сучасній ситуації, знайомитися з кращими музичними композиціями — це буде інформація не така, що хаотично й випадково потрапила, а те, чому можна довіряти, на чому можна грунтувати свої уявлення про країну. На своєму прикладі, поки в мене не було інтернету, для мене головним і практично єдиним джерелом інформації про Румунію були Ваші передачі (хоча раніше чутність була погана, але з новим передавачем усе змінилося). Але й тепер, коли я маю інтернет, більшість інформації про Румунію я шукаю через Ваш сайт, в архівних передачах, і тепер через старий сайт ВСРР. З огляду на те, дозвольте мені висловити свої враження з приводу Вашого нового сайту. Він має гарний, сучасний дизайн, хоча у старому сайті, на мій погляд, було легше орієнтуватися, але це ще, мабуть, залежить від звички. Але старий сайт я могла весь дивитися в мобільному телефоні, а новий, на жаль, тільки обмежено, бо не все відкривається. (Я мала звичку дивитись, якщо пропустила передачі, що мене зацікавить послухати в запису.) Чудова можливість слухати передачі в запису. Ваші колеги з Радіо Болгарія та Радіо Прага дають змогу послухати не тільки передачу за день повністю, але також окремі рубрики, на мою думку, це гарний досвід. На завершення моє побажання Всесвітній службі Радіо Румунія, особливо українській редакції, «тримати марку» високого фахового рівня і різноманітної тематики!»

Олександр Козленко, райцентр Широке Дніпропетровської області, Україна: «Так сталося, що оголошення теми нинішнього «Дня радіослухача» майже співпало у часі з повідомленням російської служби Польського радіо для закордону про припинення мовлення на коротких хвилях. Як на мене, це дуже симптоматично. Адже за останні роки вже стало сумним трендом перехід радіостанцій іномовлення з коротких хвиль в мережу Інтернет. Якщо так піде й надалі, то в короткохвильовому діапазоні скоро буде не знайти жодної україномовної чи російськомовної станції, за виключенням, можливо, деяких релігійних. Звісно, можна зрозуміти мовників, які в умовах скорочення фінансування змушені йти на скорочення, розвиваючи власні сайти. На своїй домашній сторінці можна слухачеві запропонувати набагато більше оперативної, цікавої інформації, яскравих ілюстрацій, надати змогу прослухати пропущену улюблену передачу, провести опитування тощо. Це зручно й можна лише вітати. Але мені від такої тенденції стає сумно. Адже найкращі спогади і враження від знайомства з іномовленням пов’язані саме з короткими хвилями. Починаючи з дитинства, коли на старенькому «Рекорді» серед завивань глушилок вдавалося виловити й почути «ворожі голоси» -«Німецьку хвилю», «Голос Америки» чи «Радіо Свобода». І пізніше, коли впала «залізна завіса», я відкривав для себе світ через радіо іномовлення Канади, Китаю, Японії, Польщі, Чехії, Словаччини, Німеччини, Франції, Румунії і т. д. Звісно, частенько нерви псували перешкоди від інших станцій, атмосферні катаклізми тощо. Зате якою радістю було виловити в какофонії звуків улюблені станції. Згодом додалося захоплення діексингом, коли на відправлений рапорт від радіостанції отримуєш QSL-картку. І ось за останні роки багато улюблених станцій покинули короткохвильовий ефір. Відчуття, наче втратив давніх знайомих друзів. Проте технічний прогрес не зупинити. В Інтернеті ніяка гроза не вплине на відмінну якість прийому і дозволить в реальному часі бути в курсі останніх подій в тій чи іншій країні. Особисто мені іномовлення цікаве тим, що можеш отримати інформацію про політичне, культурне, економічне, спортивне життя тієї чи іншої країни, як кажуть, з перших рук. Люблю огляди листів, відповіді на запитання слухачів, кулінарні куточки, традиції та звичаї, туристичні подорожі та розповіді про цікаві місця. А при нагоді перевірити свої знання в конкурсі й отримати в нагороду сувенір. В українських ЗМІ та телеканалах обмаль закордонних кореспондентів, тому отримати таку інформацію про життя інших країн досить складно. І роль іномовлення в такому інформуванні важко переоцінити. Думаю, що майбутнє іномовлення — це мультимедійні проекти в мережі Інтернет, контенти яких нададуть можливість прочитати матеріали, прослухати їх, переглянути відеоматеріали, можливість миттєво прокоментувати чи відреагувати на новину чи повідомлення. А ще найширше використання соціальних мереж, з яких легко перейти на мультимедійний сайт і навпаки. Вже зараз чимало радіостанцій іномовлення мають свої аканти в популярних соціальних мережах. У зв’язку з цим очікую подальшого прориву в мобільних технологіях. Робота в мережі стане ще зручнішою й доступною. А на закінчення ще раз хочу привітати співробітників ВСРР, всіх, хто готує передачі для іномовлення з 85-ю річницею Румунського радіо. Попри технічний прогрес і мій невтішний для короткохвильового радіо прогноз зичу Вам зустріти в ефірі 100-річний ювілей.»

Думки слухачів інших редакцій Всесвітньої служби Радіо Румунія:

Роберто Карлос Альварес-Галлозо, Майамі, Флорида (США): «Для мене велика честь і задоволення говорити про майбутнє радіопередач міжнародного іномовлення. Ми живемо в столітті викликів що стосується технологій, які можуть подолати радіо та/або перебувати під контролем тоталітарних сил як під час війни, так і в мирний період. Незважаючи на зміни, радіо – в тому числі короткохвильові програми іномовлення – мають світле майбутнє. Пригноблені народи світу потребують обєктивної інформації та культури. Вони не бажають слухати місцеві радіопередачі які контролюють все, у таких країнах як Куба, Венесуела і США. Радіо буде надалі потужним інструментом для передачі ідей, понять та сімейних цінностей. У цьому відношенні ВСРР є у першому плані таких передач. Я сподіваюся, що зможу насолоджуватися і надалі програмами ВСРР.»

Вісент Марі Маурісіо, Алкассер (Валенсія), Іспанія: «Країни, які використовують радіо для політичної пропаганди, для впливу на слухачів, зникнуть по мірі того як регіони, в яких вони розташовані, оберуть шлях демократії. Але радіостанції, метою яких є інформування своїх співвітчизників і міжнародних слухачів, матимуть довге життя. Для мене короткохвильове радіомовлення є зв’язком з іншою країною. Книги, газети, радіо, телебачення, Інтернет є сумісними. Що стосується радіо, з’являться цифрові системи, що покращать якість передач. Короткі хвилі мають своє місце. Такі країни, як Румунія, які мають багато співвітчизників за кордоном повинні підтримувати прямий контакт з ними, бо контакт через короткі хвилі є найбільш доступним і дешевим для всіх.»

Паоло Moрандотті – Науковий координатор порталу Italradio: «Майбутнє передач для закордону залежить від розуміння його значення тими, хто мають повноваження створити нове радіо для іномовлення. Ми сподіваємося, що все ще будуть і в майбутньому транслюватися радіопередачі на коротких і середніх хвилях, оскільки вони долають будь-який барєр і дійсно доходять до всіх. Однак, було б помилкою відмовитися від новизни. Навпаки, навіть потрібно розширювати і зміцнювати постійну наявність цих радіостанцій в інтернеті, із передачами у прямому ефірі і на веб-сайтах. Всесвітню віртуальну мережу Italradio, до якої належить і ВСРР, не випадково можна вважати з ентузіазмом новим сучасним способом міжнародного мовлення: йдеться про радіостанції, які обєднуються аби створити канал звязку певною мовою, яку легко використовують слухачі і є дешево для радіостанцій. Тим не менш, сучасні технології розвиваються, а це приведе до виникнення нових ідей. Я хочу лише побажати радіостанціям міжнародного іномовлення бути моделлю інформування і зуміти зберегти свою власну ідентичність і свою роль у світі.»

Фульвіо Мінердо, Італія: «Навіть у той час як чекав я початку вашої передачі в інтернеті, увійшов на веб-сторінку ВСРР, яка є дуже привабливою і багатою на новини та інформації! Водночас, я відвідав вашу сторінку в мережі Facebook і подумав: “Скільки часу минуло від коли я вперше отримав від вас QSL-картку?”. І слухаючи вашу передачу, почув запитання про зміни у світі радіо! Який неймовірний збіг! Я отримав першу QSL-картку від ВСРР у 1991 році. З тих пір змін було так багато, що про них не можна написати за кілька рядків. Що стосується світу радіомовлення, то я думаю, що Інтернет зробив простішим спілкування між радіостанціями і слухачами. Проте, майбутнє іноземного іномовлення мені здається похмурим, я боюся, що все більше і більше радіостанцій будуть інвестувати в трансляцію по інтернету, що приведе до “зникнення” справжньої радіотрансляції.»

Джонатан Шорт, Китай: «Іномовлення має велике майбутнє, тому що в процесі глобалізації все більше і більше людей бажають дізнатися про реалії з інших куточків планети. Сьогодні все не так як кілька десятиліть тому, коли було багато радіостанцій іномовлення і коли людство було розділене на різні ідеологічні блоки, а ці радіостанції відігравали далекосяжну роль опору проти різних режимів. Після того як пережили різні історичні етапи, народи світу зрозуміли, що найкращим ставленням є обмін ідеями та співробітництво, і таким чином радіостанції іномовлення почали відігравати роль міжнародних мостів. Звичайно і розвиток технологій зробило міжнародне іномовлення зручнішим. Йдеться про способи трансляції по Інтернету, прийом став набагато кращим і легко доступним. Таким чином, я вважаю, що іномовлення переходить в епоху індивідуалізації, коли люди або приватні групи зможуть здійснювати міжнародне іномовлення, зможуть подолати фізичні кордони, це буде епоха диверсифікації, компютеризації і кращого доступу до радіопрограм.»

Аделілах Ізу з Марокко: «Наш світ складається з різних захоплень, деякі дивні, інші смішні, цікаві або корисні. Але пристрасть слухати міжнародні радіостанції включає, вона сама, всі ці пристрасті в одну чарівну скриню, що набуває різних і нескінченних форм і кольорів. Хвилями радіо ми можемо переноситися з півночі на південь земної кулі, спостерігати за цивілізаціями, традиціями деяких народів, про яких ми навіть ніколи не чули. І все це простим потисненням кнопки, у той час як ми сидимо в кріслі і випиваємо чашечку чаю, ​​під місячним світлом. Повертаючи до далекого минулого, щоб згадати яким було радіо колись і як стало воно сучасним, ми розуміємо, що у нього були обмежені можливості. Але все ж таки, він досяг піку, тому що з кожної хати не бракувало радіоприймача. Всі члени сімї, від малих до великих, збиралися навколо нього, не мовлячи ані слова і уважно слухали. Людство домоглося прогресу в різних областях, міжнародне іномовлення покращило якість передач, програми, збільшило кількість передач для слухачів. Кількість короткохвильових радіостанцій зросла, день від дня, так само й мови радіопередач. Програми стали доходити на всі континенти, всіма мовами. Крім того, розвитком технологій скористалося і радіо, діставшись в домівки людей за посередництвом інтернету, цифрового радіо, супутників, смартфонів, однак не переставши транслювати свої передачі традиційними засобами, за допомогою коротких хвиль.»

Філіп Кан — Франція: «В цілому, радіостанції передач для закордону сприяють пропагуванню культури з країни, яку вони представляють. Звичайно, є й інші засоби, такі як Інтернет або соціальні мережі, але радіо як і раніше зберігає ряд особливостей, такі як конкурентоспроможність, конфіденційність і теплість, яких не можуть дістатися ці інші сучасні засоби. Коли я слухаю вас з навушниками на коротких хвилях, ми разом, ви і я.»

Ферхат Безазель з Алжиру: «Я хочу зараз говорити про причини занепаду, а потім смерті короткохвильової епохи. Я думаю що люди, засоби масової інформації, керівники радіостанцій, а особливо представники влади використовують цілий арсенал негативних аргументів щодо короткохвильових передач на сьогодні у світі. Їхніми аргументами є, наприклад, високі експлуатаційні витрати, екологічні міркування, потреба перенаправити наявні кошти на супутники та інтернет. На мій погляд, 99% з цих аргументів здається мають сенс, але якщо ми думаємо про народи третього світу та Африку, то ці причини є незрозумілими, враховуючи, що короткохвильове радіо є єдиним засобом дізнатися інформації про те, що відбувається у світі. В Африці, радіо — це відкриті очі на світ. Нарешті, я хочу сказати, що ми не повинні забувати про радіо, це вікно у світ для бідних країн.»

Бернд Зайзер з Оттену (Німеччини): «Сподіваюся, що ВСРР зуміє зберегти ще довгий час свої цікаві і зразкові передачі на коротких хвилях. Важливість передач для закордону залишиться тією ж, тому що слухачі цінують пряму і нецензуровану інформацію програм німецькою мовою. Оскільки в останні роки кількість цих радіостанцій зменшилася, привязаність слухачів до цих радіостанцій, які ще транслюють свої передачі стала набагато ближчою і більш особистою, ніж раніше, а цю дружбу ми повинні зберегти.»

Ульріх Віке з Фельсбергу (Гессен, Німеччина): «Чума оцифровування, що супроводжується заявами про прогрес, не повинна приховувати реалії: аналогові короткі хвилі залишаються неперевершеними завдяки їх гнучкості та доступності. Як легко можна обмежити доступ до Інтеренту, як швидко може бути скорочена або замінена програма розповсюджена супутниковим оператором! Вже не говорю про величезні витрати прийому через супутник чи Інтерент! Якщо нехтується цією ситуацією, то це призведе до зникнення аналогових коротких хвиль, і тоді передачі іномовлення дійсно не мають майбутнього.»

Вернер Хоффманн Гюстров з Німеччини: «Протягом понад 50 років я слухаю передачі для закордонних слухачів і від початку 70-их років слухаю програми ВСРР німецькою мовою. Я високо ціную можливість слухати іноземні радіостанції, тому що я зацікавлений в політичному та економічному житті, злободенному житті пересічних людей і не в останню чергу туристичною інформацією із закордону. Я можу підтвердити, що вам вдається задовольнити моє зацікавлення. Я був би дуже радий, якщо ви робитимете це зразково і в майбутньому. Особливо зараз, коли Європа перебуває в процесі інтеграції, ваша місія є дуже важливою. Вдома я не можу багато дізнатися про сусідні країни. Я слухаю вас на коротких хвилях вже багато років і радий, що ви не відмовилися від них, тому що слухати програми короткохвильового прийому це моє хобі. За цей час відбувся важливий технічний прогрес, так що тепер є багато нових способів приймання, такі як, наприклад, Інтернет. Я використовую також компютер, і я дуже радий мати цю опцію. Але не всі поділяють цю думку і саме тому я виступаю за збереження радіо на коротких хвилях.»