Республіка Молдова – 30 років незалежності!
Ідентитарні дилеми та геополітична збентеженість все ще панують у Кишиневі, навіть за три десятиліття від проголошення незалежності Республіки Молдова.
Bogdan Matei, 27.08.2021, 14:11
27 серпня 1991 року, після
провалу московського серпневого путчу, у Кишиневі, під оплески сотень
тисяч людей, які зібралися під стінами парламенту, народні обранці прийняли Декларацію
про незалежність та вихід Республіки Молдова зі складу СРСР. Того ж дня Румунія
стала першою державою у світі, яка визнала державність свого нового сусіда.
Новоутворена
незалежна держава виникла на східних румунських територіях, анексованих сталінським
Радянським Союзом у 1940 році. Згодом офіційний Бухарест енергійно і послідовно підтримував суверенітет,
територіальну цілісність та європейську інтеграцію Республіки Молдова. Після
укладення у 2014 році Угоди про асоціацію та вільну торгівлю між Кишиневом та
Брюсселем громадяни Р.Молдова отримали право безвізового в’їзду до ЄС, а молдовські
компанії – можливість експортувати на дуже вигідних умовах свої товари на ринок
ЄС.
Прозахідні президентка Майя Санду
та новий уряд, очолений прем’єркою
Наталією Гавріліце та утворений пропрезидентською політичною
партією «Дія та солідарність», яка тріумфально перемогла на
позачергових парламентських виборах минулого місяця, твердо просувають поставлену перед собою мету – європейську
інтеграцію Р.Молдови. Але проросійська опозиція, на чолі з колишніми главами
держави, румунофобами та антизахідниками, соціалістом Ігорем Додоном та
комуністом Володимиром Вороніним, намагаються повернути Р Молдову на московську
орбіту. Кожна із сторін, що мають підтримку значної частки виборців, Санду та
Гавріліце, з одного боку, та Воронін і Додон, з іншого – є представницькими для
сучасного молдовського суспільства, розділеного на дві протилежні частини з
точки зору політичних та геополітичних поглядів та цінностей.
Причини цього суспільного розриву
болісні і глибокі. У 1940 на момент
анексії Р. Молдови сотні тисяч етнічних румунів знайшли притулок у Румунії, яка
втратила частину своїх східних територій, інші десятки тисяч були депортовані
до Сибіру чи Казахстану, а натомість московські окупанти привезли новобраних
колоністів з усіх куточків радянської імперії. Колишній посол Р.Молдова у Бухаресті
Міхай Грібінча підкреслив, що сучасна Р Молдова, глибоко розділена з
політичної, адміністративної, етнічної, мовної та релігійної точках зору, та дуже
відрізняється від тієї румунської провінції
міжвоєнного періоду. Найгіршим наслідком півсторічної окупації є той факт, що
хоча Республіка Молдова вийшла зі складу Радянського Союзу, вона не позбулася
радянського менталітету, – підсумував
посол.
Восени минулого року Майя Санду стала не тільки першою жінкою-президентом
Республіки Молдова, але й главою
найбіднішої держави Європи, про що свідчать всі спеціалізовані рейтинги. Вона та
її уряд успадкували пронизану корупцією та політичною клієнтурою адміністрацію колишнього
президента Додона. А найнадійнішими союзниками Маї Санду є громадяни власної країни, Європейський
Союз та, як зазвичай, Румунія.