Українська громада Клужу відсвяткувала 175 річницю від народження Панаса Мирного
У Клуж-Напоці члени української громади зібралися на філологічному факультеті Університету імені Бабеш-Бойоя та відсвяткували 175 років від народження Панаса Мирного.
Христина Штірбець, 05.09.2024, 08:48
У Клуж-Напоці члени української громади зібралися на філологічному факультеті Університету імені Бабеш-Бойоя та відсвяткували 175 років від народження Панаса Мирного (1849-1920) – унікальної, різносторонньо обдарованої особистості, в спадщині якої знаходяться малі прозові та драматургічні твори, психологічний роман, поезії та переклади. Захід «175 років від дня народження прозаїка і драматурга Панаса Мирного» відбувся 25 травня, а його організацію ми завдячуємо клузькій філії Союзу Українців Румунії та її постійному партнеру – відділу української мови та літератури, що є складовою кафедри слов’янистики місцевого університету.
У вступному слові голова клузької філії СУР доцент І. Гербіл нагадав присутнім студентам, викладачам, членам Союзу українців Румунії та біженцям з України про роль цього письменника у розвитку української прози свого часу. Перша презентація «Панас Мирний – біографічний огляд» студентки першого курсу українського відділення Анастасії Федурян, розповіла присутнім про цікаві факти з особистого життя цього митця слова. Панас Мирний – псевдонім видатного українського письменника Панаса Яковича Рудченка, який «прослужив чиновником у полтавській казенній палаті 40 років», а літературою почав займатися, щоб «відволіктися від служби». Він починав як збирач фольклорних матеріалів, дослідник і палкий агітатор української мови, перекладач на українську та автор оповідних творів. У співавторстві із рідним братом Іваном Біликом Панас Мирний написав роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – яскраво виражений соціально-психологічний твір, який є на думку доповідачки «першим в українській літературі справді епічним полотном, яке відображало життя українського селянства напередодні та під час проведення селянської реформи». Тема звичайного життя простого люду є провідною в творчості П.Мирного, а до його найвідоміших праць відносяться роман «Повія», оповідання «Морозенко», п’єса «Лимерівна» та повість «Лихі люди». Студентка також розповіла про музей Панаса Мирного, який є одним з «найбагатших в Україні за кількістю меморіальних речей. Близько тисячі речей, книжок, документів і фотографій розміщені в семи кімнатах будинку письменника. Тут зберігаються рукописи, першодруки творів Панаса Мирного, спогади про нього сучасників.»
Більш детально про вже хрестоматійний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» йшлося у виступі лектора-доктора М.Гербіл під назвою: «Панас Мирний – автор реалістично-психологічної прози». У своїй презентації викладачка в першу чергу зазначила: «Панас Мирний увійшов в історію української літератури як прозаїк-новатор, який порушив суспільно важливі морально-етичні питання». Вона розповіла про історію створення вище згаданого твору і його довгий шлях до читача. В доповіді говорилося про появу в літературі того часу, зокрема в романах Мирного та Нечуя-Левицького, нового «героя-нонконформіста, який кидає виклик …системі», про «заглиблення реалістів у соціальне життя сучасності», про «соціальне та національне визискування…, яке провокує і відповідну зворотну реакцію, де насилля сприймається вже як “свята помста”», про зображену кризу родинного життя та відсутність вибору для головних героїв тощо. Також доповідачка провела паралельну порівняльну характеристику цих героїв двох відомих українських прозаїків, визначила їхні спільності та розбіжності. «Інтерес і увага, спрямовані на розмовну мову, побутові деталі, прагнення показати кожне явище в контексті історії і з корінням у минулому представляють собою деякі риси поетики Мирного», – підсумувала авторка доповіді.
Незмінним доповненням до виступів, які завжди викликають живий інтерес присутніх, є документальні стрічки, в яких висвітлюється менш відома сторона митців та їхнього креативного процесу. І цього разу в двох переглянутих стрічках йшлося про дитинство Панаса Мирного, його нерозділені кохання та багаторічне сімейне життя, про його таланти та щоденні звички, про долю нащадків тощо. Всі ці аспекти відкривають Панаса Яковича Мирного з іншого ракурса: як плодовитого творця і дуже скромну людину, яка приймала активну участь у громадській та доброчинній діяльності свого краю. Панас Мирний також був відповідальним працівником і палким патріотом своєї країни, який любив її всім серцем і який творив не заради визнання, а заради неї: «Вся моя слава – Україна, якби їй добра хоч на дрібку зробив, (…) зміг показати безталанну долю людську, високу душу, (…) то і слава моя була б, і надії збулися. Через це я і пишу».
Авторка Ольга Сенишин
