У Бухаресті відзначили ювілей українського поета Івана Ковача
Комісія з питань культури Союзу українців Румунії провела культурний захід, приурочений до 75-річного ювілею відомого українського поета, прозаїка, літературного критика, культурного діяча, головного редактора газети Вільне слово» Івана Ковача.
Христина Штірбець, 16.09.2021, 08:48
Комісія з питань культури
Союзу українців Румунії 7 вересня 2021 року провела культурний захід,
приурочений до 75-річного ювілею відомого українського поета,
прозаїка, літературного критика, журналіста, культурного діяча, головного
редактора україномовної газети «Вільне слово» Івана Ковача.
У заході взяли участь голова
СУР Микола-Мирослав Петрецький, заступник держсекретаря Департаменту
міжетнічних відносин Амет Аледін, члени Бухарестської філії СУР,
колеги, друзі, знайомі тощо. Присутні
говорили про життєвий і творчий шлях поета та про його великий внесок у
розвиток української літератури та українства Румунії. Через стан здоров’я
ювіляр Іван Ковач долучився до події лише по телефону.
Голова
СУР Микола-Мирослав Петрецький відмітив
той факт, що творчість пана Івана Ковача відома як в Румунії, так і за її
межами та висловив свою вдячність за роль,
яку відграв пан Ковач у його кар’єрі: «Хочу привітати пана Михайла Трайсту та
членів Комісії з питань культури СУР за те, що проводять такі цікаві культурні
заходи, показуючи наше багатство, а головно тих людей, які збагачують нашу
культуру. Дуже добре, що ми їх
відзначаємо коли вони ще в житті. Пан Іван Ковач близький мені не тільки з тієї точки зору, що він моя
родина, але й тому що він
разом з паном Степаном Ткачуком, Михайлом Михайлюком, Миколою Корсюком довели
мене до того, щоб я сьогодні виступав у цій якості перед вами, за що я їм дуже
вдячний.»
Заступник держсекретаря
Департаменту міжетнічних відносин Амет Аледін подякував керівництву
СУР за запрошення на заходи, які на
його думку збагачують духовну цінність громади зокрема у таких сферах як культура,
література,
освіта, театр тощо, всі ці події будучи результатом невтомної
праці членів СУР. «Хочу запевнити вас всіх, що Департамент міжетнічних відносин
був та далі буде лояльним вашим партнером, тому що це його місія, але і тому що
його працівники вкладають багато душі у те, що роблять, так як поступають і
члени громад нацменшин. Моє прохання: далі розмовляйте рідною мовою,
спілкуйтеся нею та пишіть рідною мовою бо вона є основною ознакою існування
певної етнічної громади!», -
додав Амет Аледін.
Про значну роль пана Івана Ковача у розвиток української
літератури і не лише розповіла головна редакторка літературного журналу
«Наш голос» Ірина Мойсей: «Хочу сказати, що про взагалі місце і рівень
пана Ковача як митця, як письменника годі говорити, тому що скільких б добрих
слів не було сказано, на
рівні, на горі української літератури в Румунії, він знаходиться на вершині.
Зараз готується до друку ювілейний збірник 75-річчя Івана Ковача, який буде
містити дуже багато літератури стосовно творчості пана Ковача і цікаве саме тим
буде він, що можна буде прослідкувати творчість письменника через призму
літературної критики, через призму поглядів його побратимів, друзів, колегів,
якраз усю еволюцію письменника, як він розвивався. Дуже часто говориться про
пана Ковача з акцентом поет. Хочу сказати, хоч й мало згадується проза пана
Ковача, вона вартує дуже багато уваги, це глибока і дуже сильна проза. Хочу
наголосити кілька аспектів, що пан Ковач не тільки як творець вніс свій великий
внесок в українську літературу, варта загадати і те, що він очолював
літературний додаток «Нового віку» протягом майже 10 років і це стало підґрунтя
того, що народився 1990 року літературний журнал «Наш голос». Яка була доля в чи появився б «Наш голос» без цього літературного додатку сьогодні важко сказати. Ну, але як кажуть «Історія не терпить умовних правил». 29 серпня 1946 року у селі Копачеле Караш-Северінського повіту Румунії народився Іван Ковач, який
пішов своїм шляхом, творчим шляхом, шляхом митця, шляхом культурного діяча. І
сьогодні мені дуже шкода, що його немає серед нас, тому що він надзвичайно
цікавий співбесідник, він надзвичайно цікава людина, начитана людина, з якою
дуже цікаво спілкуватися. Будемо сподіватися, що справи підуть добре і ми
зустрінемося, можливо на його 80-річний ювілей, коли ми відсвяткуємо всі разом з
паном Ковачем.»
«Українська література в
Румунії, відома від Києва до Нью-Йорка, багато в чому завдяки поетові Івану
Ковачу, але і прозаїку. Проза Івана Ковача теж поетична. Іван Ковач зламав
деякі шаблони, відкрив нові шляхи. Він отримав три нагороди Спілки письменників
Румунії, премію імені Ольги Кобилянської, відзнаку від Національної спілки
письменників України. Іван Ковач – велика особистість нашої літератури. Він
заслуговує всіх похвал, але перш за все ми повинні читати його твори бо лише
так насправді можна цінувати
письменника», – відмітив, між іншим, головний редактор часопису «Український вісник» Михайло
Михайлюк.
Редактор літературного
журналу «Українські відлуння» Корнелій Ірод уточнив той факт, що хоча пан Іван
Ковач проявив себе як поет, дві з трьох надані йому премії Спілкою письменників Румунії були за його прозові
твори. Цікавим
є і те, що поезії українського поета Івана Ковача перекладав на румунську мову
зокрема румунський поет Іван Ковач.
Роман Петрашук, який працює у газеті «Вільне Слово» від 2001 року, згадав про
роль Івана Ковача й у
розвиток українського шкільництва в Румунії, коли він був радником у
Міністерстві освіти, а також згадав про його співпрацю з Радіо «Свобода»
(«Вільна Європа»), Національним інформагентства «Укрінформ» та Національним Радіо
України. Про його здобутки у царині української
літератури розповіли також письменник Михайло Трайста та редакторка газети
«Український вісник» Тереза Шендрою. На культурному заході була присутня
дружина письменника – Ірина Ковач, яка теж працює в газеті «Вільне слово».
Вона прочитала кілька гарних віршів Івана Ковача. Читали зі творів пана Івана Ковача також Васіле Тома, Тудорел
Чоботару та Михайло Трайста.
Ювіляр Іван Ковач подякував
присутнім по телефону за честь і увагу до його особи та спонукав їх далі шанувати творче
слово: «Вельмишановні друзі, дорогі колеги! Дякую, від щирого серця
дякую проводу Союзу українців Румунії, зокрема його голові і депутату
Парламенту пану Миколі-Мирославу Петрецькому, а також голові Комісії з
питань культури нашого Союзу пану Михайлу Трайсті за організований сьогодні захід,
присвячений моєму 75-річчю, зичу благополуччя й подальших Господніх днів в
житті і творчій праці учасникам нинішньої культурної акції. На многії і
благії літа, дорогі друзі, шанувальники творчого слова, зичу всім невпинного і
якнайвищого, такого втаємниченого, творчого неспокою з тим, щоб дедалі більше
процвітала й багатіла творчість українських письменників бухарестської
літературної школи! Але ж щодо осіб, як кажуть, вода стікає до останньої
капельки… Отже, по-тичинівському, живім-живім, красуймося, триваймо,
дорогі брати активісти нашого СУР-у, дорогі побратими, дорогі брати і
сестри. На все добре, на все найкраще, шановні пані і панове!»
Далі пан Іван Ковач прочитав свій вірш «Сон»:
«СОН
Робилося, що вік із
нетрів,
із бору вийшов, мов кабан
той,
а білі ікла, мов
багнети,
рубали ніч… І в барабани
десь збоку промені вдаряли,
і йшла до неба галерея
рослин багатством, а
маршали
беззастережно Прометеем
один одного йменували
й до скелі цвяхами
легенди
і руки й ноги прибивали
–
за безцінь, жодні
дивіденди…
І йшов по стежці перебендя,
і мігреневий, і подертий,
в руці тримав життя
компендій –
вертепник, швендя
щиросердний.
Й робилося, що швенді
навстріч
ішли бульвари,
автостради,
на площі світу в
марнославстві
чекали гноми в добрій раді.
А з-під землі, немов на
заклик,
вертались армій динозаври.
Над ними – неміч, крик,
журавлик,
над ними лаври і литаври…
А ліс до них навкіс, мов
доля,
себе несе законом жарту…
Й алфавіт світу ставить
волю
на свій початок на асфальті.
Й робилося, що швендя
мріє,
що він лиш корінь, не
лелека…
В асфальт уп’явся і
радіє,
що з нього виросте смерека.»
Члени Союзу українців
Румунії побажали панові Івану Ковачу міцного здоров’я, довгих та гарних
років життя, успіхів в Його благородній місії та проспівали йому по
телефону «Многая літа».
Народився Іван Ковач 29 серпня 1946 року в селі Копачеле
Караш-Северінського повіту Румунії. Початкову школу закінчив у рідному селі, а
середню освіту здобув у Сігетській українській школі, закінчив українське
відділення факультету іноземних мов Бухарестського університету (1969). З
1970 року працює в газеті «Новий вік» (тепер – «Вільне слово»), спочатку
як літературний редактор, а відтак – як головний редактор.
Дебютував віршами 1966 року в газеті «Новий вік». Друкувався також у колективних
збірниках «Ліричні струни» (1968), «Наші весни» (1972), антології «Балада місця» (1975), літальманасі «Обрії
(1979- 1989), літературному журналі «Наш голос», в «Антології української
поезії в Румунії» в перекладі на румунську мову (2000) та в часописах України
(«Літературна Україна», «Київ» та інші.), Німеччини, Югославії та інші.
Іван Ковач – автор збірок віршів «Поезії» (1972), «Рівнодення» (1975),
«Зав’язь» (1978), «Чоло самітності» (вибрані поезії в перекладі на румунську
мову, 1980), «Диво» (1981), «Життя без ком» (Премія Спілки письменників
Румунії, 1985), «Остаточні світанки» (1988), збірки новел «Явір, що в полі
одинокий» (1974), повісті «Чуга» (Премія Спільки Письменників Румунії,
1977) – Видавництво Критеріон, Бухарест, та поетичних томів «Заборговані
ранки» (Вибрані поезії) і «Ґліссандо» (Видавництво Мустанг, Бухарест, 2000,
і, відповідно, 2001) та «Право на сум» (Видавництво Мустанг, 2003),
«Оранжева балада та інші новели» (Видавництво «RCR-Editorial» (Премія Спілки
письменників Румунії – 2006 р.), «Потойбіч рубінових небес»
(Видавництво «RCR Editorial, 2009), літературно критичних
статей «Сміються, плачуть солов’ї…»
(Видавництво «RCR Editoriаl», 2010, другий том – 2013).
Лауреат Премій Спілки письменників Румунії (1977, 1985, 2006), Чернівецької обласної премії імені Юрія Федьковича (2016). Нагороджений Грамотою Кабінету Міністрів України (2001), Почесною Грамотою і Золотою медаллю Товариства «Україна – Світ», медаллю Національної спілки письменників України Почесна відзнака (2020). Іван Ковач – член Спілки письменників Румунії і Національної спілки письменників України. Протягом понад 20 років – голова Бухарестської Української Літературної Студії Спілки письменників Румунії, редактор багатьох книг та автор передмов до книг, кореспондент Радіо «Свобода» («Вільна Європа»), Національного інформагентства «Укрінформ» та Національного Радіо України, колишній радник Міністерства виховання та досліджень Румунії в питаннях освіти українською мовою та іншими слов’янськими мовами. Протягом 10 років – завідуючий відділенням газети «Новий вік» та його «Літературним додатком». Іван Ковач – один з головних засновників Союзу українців Румунії (28 грудня 1989 року.)
Бажаємо вельмишановному пану Іванові Ковачу
міцного здоров’я, благополуччя, наснаги для реалізації найсміливіших, планів і
задумів, тепла і любові друзів, довголіття і добра!
