Клузька філія СУР допомагає українським біженцям
Члени Клузької філії СУР дуже швидко та активно мобілізувалися, щоб надати гуманітарну допомогу громадяням України та забезпечити всім необхідним українських вимушених переселенців, які опинилися в місті Клуж-Напока або проїджали місто транзитом.
Христина Штірбець, 31.03.2022, 08:11
Члени Клузької філії СУР відразу ж після початку війни в Україні, у свою чергу, дуже швидко та активно мобілізувалися, щоб надати гуманітарну допомогу громадянам України та забезпечити всім необхідним українських вимушених переселенців, які опинилися в місті Клуж-Напока або проїджали місто транзитом.
Іван Гербіл, голова Клузької філії Союзу українців Румунії, доцент д-р Філологічного факультету Клузького університету імені Бабеша Бойоя, спеціалізації «Українська мова та література» подає деталі: «У нинішньому дуже складному контексті коли російський агресор почав відкритий воєнний напад на Україну, який є наступом на життя та долю українських громадян, коли армія Російської Федерації почала і продовжує нищити мирні міста та села України, порушуючи правила ведення війни та нехтує міжнародним гуманітарним правом, українці стали вимушеними переселенцями, як наслідок цього почала найгірша криза біженців в Європі з часів Другої світової війни. І так велике число українців прибули до міста Клуж-Напоки. Разом з волонтерами члени Клузької філії СУРу почали збір гуманітарної допомоги для громадян України та для біженців, які постраждали від війни. 26 лютого ми почали збирати від асоціацій, від підприємців та від пересічних громадян засоби першої необхідності, продукти харчування, воду, одяг, засоби гігієни, спальні мішки, звичайні ліки, дитяче харчування, підгузники тощо, які відправили через Марамороську філію Союзу українців Румунії до України. Відправили гуманітарну допомогу і до Сірета. Одночасно, ми подали та далі надаємо необхідну ключову інформацію біженцям з України, які рятуються від війни, як наприклад: про їхні права щодо перетину кордону з країнами Європейського Союзу, про чинні проїзні документи, про тимчасовий та міжнародний захист, про пересування між країнами членами Європейського союзу тощо. Також ми їм допомогли у своїх поїздках до Польщі, Австрії, Німеччини, Франції та до інших європейських країн. Велике число жителів, як міста Клуж-Напоки, так і його околиць, надали грошові гуманітарної підтримки громадянам України через благодійний фонд створений Союзом українців Румунії під назвою «За мир в Україні та солідарність з українським народом». Слава Україні! Героям слава!»
Д-р Міхаєла Гербіл, старша викладачка Філологічного факультету Клузького університету імені Бабеша Бойоя, спеціалізації «Українська мова та література» разом з доцентом д-р Іваном Гербілом, лектором д-р Крістіною Сілагі, головною редакторкою та редакторкою журналу «Дзвоника» Людмилою Дорош та, відповідно, Ольгою Сенишин допомогли українським переселенцям, які опинилися в Румунії, зокрема у місті Клуж-Напока, в тому числі через перекладацьку діяльність. Міхаєла Гербіл уточнює: «Ми перекладали різні документи, заяви для полегшення інтеграції українських дітей та, взагалі, українців. Я також перекладала різного роду довідники, які були розроблені департаментами нашого університету, такі як: «Короткий психологічний довідник в умовах війни» або «Я перекладач волонтер. Як можу допомогти біженцям?», різні списки потреб медикаментів. Ми переклали навіть казку «Дані хоче відслючка», яку Видавництво Курс з міста Клуж-Напоки хоче подарувати українським дітям тощо. Зараз я перекладаю на українську мову текст концерту румунської актриси та співачки Ади Мілі, яка буде виступати у квітні на сцені Клузького національного театру у виставі «Кіріца в концерті», на якій будуть запрошені також біженці, що знаходяться у місті Клуж-Напока. Всі студенти спеціалізації «Українська мова та література» Клузького університету імені Бабеша Бойоя та навіть бувші студенти долучилися до цієї благородної справи, допомогаючи як фізично, через перебування на кордонах у Сіреті та Сігету-Мармацієй, так і через телефонний зв’язок з лікарнями або школами, забезпечуючи таким чином переклад з української або на українську мову в різних ситуаціях. Нещодавно я брала участь у засіданні, яке організував Клузький університет, на якому були запрошені представники окремих європейських університетів, зокрема з Франції, Португалії, Іспанії, Словенії, Німеччини, члени EUTOPIA (Європейського університетського альянсу), які приходять на допомогу студентами з України, котрі бажають продовжити своє навчання в країнах Європи. Ми зустрілися вже декілька разів з біженцями з України на заходах, організованих Клузькою філією СУР. Ці чудові люди, які хоча проходять через такі драматичні моменти, далі оптимістичні, ні на мить їх не покидає надія, що ця війна невдовзі закінчиться, що український народ переможе, що український дух незламний.»
Джессіка Білчик, студентка першого курсу спеціалізації «Українська мова та література» Клузького університету імені Бабеша Бойоя долучилася до волонтерської діяльності на пропускному пункті у місті Сігету-Мармацієй. Ось, що вона розповіла: «Ми говорили з біженцями, перекладали для них, дізнавались які у них потреби і старались забезпечити їх всім необхідним. Ми пропонували їм продукти харчування, місце проживання або шукали для них транспорт. Люди, які залишають свою країну переживають, думаючи про те, що їх чекає за кордоном, іноді вони думають, що не зможуть говорити з тими, хто їх зустрічає. Пам’ятаю, як підійшла до мене жінка і старалась мені пояснювати щось на англійській мові. Але коли я відповіла українською, вона дуже зраділа і вигукнула до своєї подруги: Дивись як добре, що дівчина знає українську мову! Для мене це було дуже зворушливо. У цей непростий час, біженцям потрібна емоційна підтримка, а добре слово сказане українською мовою може їх дуже підбадьорити.»
Людмила Дорош, головна редакторка журналу «Дзвоник», що видається під егідою Союзу українців Румунії, розповідає про те, як «Клуб української малечі», яким вона керує, прийшов на допомогу зокрема дітям, які прибули з України: «Наші заходи були продумані таким чином, щоб залучити дітей та дорослих на заплановані нами події. Перша наша зустріч з українськими дітьми та їхніми рідними відбулася завдяки запрошенню від церкви Еклезія. У цій церкві організовують заходи для дітей, і організатори цих заходів подумали й про дітей-біженців, які зазнали сильних переживань та стресу. Тож вони звернулися до нас за допомогою, аби ми переклали лялькову виставу та ігри й пісні, які вони запропонували провести на тій зустрічі. Звичайно ж, ми з радістю погодилися на їхню пропозицію. Усе пройшло в гарній, приємній атмосфері, дітям та матерям сподобалася ця подія. Ми змогли поспілкуватися українською мовою і люди по-справжньому полегшено зітхнули, трішки відвели душу і відволіклися від тяжких думок про те, що з ними буде далі, що буде далі з їхніми близькими та рідними. А друга наша зустріч відбулася з нагоди святкування Клубом українською малечі «Дня матері». Цього разу про діяльність СУР дізналося вже більше біженців, тож осередок Клузької філії СУР переповнився дорослими й дітьми. Зронилася не одна сльозинка, люди були щасливі чути рідну мову, мати можливість поспілкуватися, отримати різну важливу інформацію з надійних джерел. Діти теж відвели душу й душе швидко звикли з новим середовищем, поспілкувалися з українськими дітьми з Румунії, ми разом почитали гарну історію про ведмедика Малюка та його маму, послухали українські пісні рідною українською мовою про дорогих матусь і виготовили своїми руками гарну поробку із ґудзиків, яку одні з них присвятили своїм мамам та бабусям, а інші – своїм татусям, які залишилися в Україні захищати Батьківщину. На нашу наступну зустріч, яка відбудеться з нагоди Великодня, ми очікуємо на значно більшу присутність нових дітей, тобто з України. Ми дізналися, що в Клужі зараз багато біженців із дітьми, тож ми через різні джерела повідомляємо їм і вже маємо багато бажаючих відвідати СУР і приєднатися до діяльності Клубу української малечі, який діє тут уже 2 роки. Сподіваємось згуртувати українців та їхніх дітей у Клужі, хоча це й буде не зовсім легко, адже осередок невеликий, а учасників більшає. Але ми будемо шукати вирішення цій проблемі.»
На останніх заходах, організованих Клузькою філію Союзу українців Румунії були присутні також пані Наталія з чоловіком, які прибули до міста Клуж-Напоки з Києва. Пані Наталія розповідає про те як вони прибули та адаптувалися тут та які плани у них на майбутнє: «До Румунії ми прибули наприкінці лютого. Дістатися до міста Клуж-Напока нам допомогли друзі з України та волонтери з Румунії. Треба зрозуміти нас, що ми на той час були в шоковому стані, проте люди, які нас зустріли в Румунії своєю увагою, співчуттям, добротою, а також матеріальною та моральною підтримкою, допомогли нам відчути, що ми захищені та у безпеці. Низький уклін та щира подяка волонтерським організаціям, благодійним та релігійним фондам та простим людям за допомогу житлом, продуктами та всім необхідним. Особливо хочу сказати про Клузьку філію Союзу українців Румунії, про існування якої ми довідалися від наших українських друзів. Тут нас радо і душевно прийняли, залучивши відразу до заходів, які проводить філія. Це нам допомогло відчути, що ми не одні. У нас і тут з’явилися друзі, які надали нам багато порад для адаптації, подарували посібник для вивчення румунської мови аби нам легше було спілкуватися. Щодо планів, то поки що ми маємо намір тісно співпрацювати з Клузькою філією Союзу українців Румунії, особисто я можу допомагати у роботі з дітьми як музичний керівник і педагог. Про майбутнє то особливих планів не маємо, все залежить від того як будуть розвиватися події в Україні, поки що пізнаємо країну в якій ми опинилися вперше.»
Редакторка дитячого журналу «Дзвоник» Ольга Сенишин поділяється своїм досвідом волонтерства. Вона до сьогоднішнього дня допомагає українським переселенцям: «В першу чергу була потрібна допомога з якісними перекладами на українську мову банерів, коротких об’яв, листівок, просто приватних повідомлень. Вже десь на 3-4 день проведення військових дій на українських землях мені довелося особисто надати притулок декільком нашим жінкам. За ці тижні я розмовляла ще з декількома сім’ями, яким потрібна була допомога при транзитуванні Румунії. Довелося мати справу з дуже хорошими людьми, які надзвичайно вдячні за будь-який прояв доброї волі, за будь-яку корисну інформацію. А особливо за можливість звернутися до когось, хто зможе їх спрямувати в потрібному напрямку. На мій погляд, це те, що найбільше заспокоює і підтримує людей в такій ситуації. На сьогоднішній день і в Клужі осіло чимало українських сімей. Багато організацій роблять все можливе для того, щоб їм допомогти – хто житлом, хто харчуванням, хто організацією різних подій. Минулого тижня я приймала участь в якості перекладача в зустрічі EUTOPIA European University alliance, членом якої є і наш Університет імені Бабеш-Бойоя. Представники 10 університетів учасників цього Європейського університетського альянсу приїхали до нас для особистої зустрічі з українцями, яким університет надав притулок, для того, щоб краще зрозуміти їхні потреби і побажання. Вже зараз ці вищі учбові заклади надають можливість нашим студентам навчатися в їхніх вузах, а також допомагають в налагодженні решти аспектів їхнього життя, пов’язаного з вимушеним переїздом до чужої країни.Особливо приємно було побачити, що практично всі ці високі посадові особи з західної і східної Європи говорили про війну і її наслідки зі сльозами на очах. Всі підкреслили вплив особистих сильних емоцій на ефективність і масштабність прийнятих рішень не тільки на рівні університетів, але й держав. Декілька днів тому в місті Клуж-Напока українська громада та наші нові гості з України святкували Тарас Г. Шевченка доповідями, цитуваннями та обговореннями. І вже вкотре всі разом дивувалися правдивості, відвертості і силі його слів, які можна цитувати в любих умовах, чи під час війни чи коли мир. Ми далі надихаємося від тих його могутніх, невмирущих фраз як те всім відоме «Борітеся – поборете!», які попри часте використання залишаються не менш правдими і не менш спонукаючими.»
