Великий четвер
Сьогодні розповімо про кілька традицій, які збереглися у селах Бистрий та Вишівська долина Марамороського повіту та у селі Палтіну Сучавського повіту, на Великий четвер.
Христина Штірбець, 02.05.2024, 14:39
Великий четвер припадає в останній тиждень Великого посту і відзначається за три дні до Великодня. Це день духовного очищення та підготовки до свята. Віряни далі суворо дотримуватися посту, моляться та ходять до церкви. Вони також дотримуються гарних великодніх традицій та обрядів. Сьогодні представимо вам, шановні радіослухачі, кілька з цих традицій, які збереглися у селах Бистрий та Вишівська долина Марамороського повіту та у селі Палтіну Сучавського повіту.
Священник пенсіонер Іван Арделян зі села Бистрий Марамороського повіту говорить про значення четверга напередодні Великодня, про звичай «кукуци» та проспіває кілька релігійних пісень: «Сьогоднішній день четвер має три назви: одну – народну, а інші дві – релігійні. У народу він називається Живний четвер, можливо тому, що живний походить від слова життя або пожива. У цей день Христос встановив Святу Тайну Поживе для життя вічного, а саме Святу євхаристію тіла і крові Його. Інша назва – Великий четвер – походить від того, що у Великому тижні кожен день названий великим, тому що кожного дня тижня говориться про діла Божі, які відбуваються впродовж цього тижня. Третя назва – Страсний четвер, тому що вечором у церквах відбуваються богослужіння, у яких читають 12 євангелій, що розповідають про зрадника апостола Юду, про суд Христа, катування, розп’яття, смерть на Хресті та поховання Христа. У четвер вранці малі діти ходять від хати до хати за кукуцами. Кукуци нагадують про маленькі солодкі бульки, які давали дітям котрі сповіщали людям про Воскресіння Ісуса Христа, а противники Христа давали їм щось солодкого, щоб вони мовчали. У наші часи дітям дають різні солодощі. Впродовж Великого тижня, і навіть всього Великого посту під час богослужіння співаються підхідні релігійні пісні для цього періоду. Я проспіваю кілька з релігійних пісень, які виконуються й в Українській православній церкві села Бистрий.»
Починаючи з Чистого четверга, прийнято готуватися до Великодня. Зазвичай господині прибирають дім, починають пекти паски, фарбувати і розписувати яйця. У селі Палтіну найвідомішим великоднім звичаєм є розпис яєць. Про техніку розпису писанок, чудовий колорит, про мотив, символику, а також про традиції та обряди пов’язані з нею розповідає вчителька української мови села Патіну Сучавського повіту Константина Бурсук: «На Чистий четвер люди починають готуватися до Великодня: розписують яйця, прибирають вдома, готують одяг та пичуть паски. Жінки пишуть гарні писанки. Упродовж століть звичай розписувати курячі, качячі, гусячі яйця переріс у чудове народне мистецтвою. Із писанкою на Великдень пов’язують сподівання на краще життя, добробут, силу та здоров’я. Мистецтво писати писанки приходить від серця, від душі та Бога. Гуцульські дівчата на Великдень дарують парубкам біля церкви найкращі писанки, віруючи у кращу долю. У писанці закладена магія наших жінок, яка приносить здоров’я, довголіття, силу, щастя та багатство. Ще у давні часи у нашому селі Палтину перед Великодних свят, жінки намагалися придбати якомога більше яєць, з якими йшли до писанкарки. Давно писанкарки старалися розписувати яйця до сходу сонця. Мотиви, елементи розпису пов’язані із життям, побутом, звичаєм та фолклором гуцулів. Назва писанки походить від писати, тобто прикрашувати орнаментом. Для розмальовування писанок у давнину вживали фарби рослинного походження, наприклад жовту фарбу виварювали із кори дикої яблоні, зелену фарбу варили із луски молодого соняшника, темній колір із дубової кори, фіолетовий із кори чорної вільхи. Існувало таке повірювання, що боронь Боже, аби хтось увійшов до хати, коли розписували писанки. Газдиня відразу шепотіла: “Сіль тобі в очах, кремінь у зубах. Як не шкодить земля воскові, так аби не пошкодили твої очі моїм писанкамю”. Техніка розпису писанок – возкова. Контури орнаментальних мотивів наносяться на яйця розтопленим возком за допомогю писачка або кірки (як кажуть гуцулки). Давно виварювали яйця, а тепер вибирають жовток і білок, а потім вимивають дуже добре яйце водою та оцетом, ветирають його і малюють контур возком. Яйця, потім опускають у різні фарби, спочатку у світлі кольори, а потім в темніші. Спочатку на біле яйце наносять мотиви, після чого його опускають, наприклад, у жовту фарбу, робиться інший мотив по жовтій фарбі і яйце опускається у червоний колір, робиться інший мотив на червоному кольорі і на кінець на чорному. Наприкінці яйця розгріваються, поки війск не розтопиться, з нього обережно стирається віск хусткою або білим полотном. Всі ці мотиви у природі мають свої назви: клинці, 40 клинців є геометричні, далі дубовий лист, баранячі роги, колосок, баранці, олені, коні, птахи – це небесні посланці. Вживаються теплі кольори жовтий, оранжевий, червоний. Символика кольору писанок у нашому селі мала і має велике значення, темний колір це символ святої землі, червоний символізує життя – вогонь небесний це символ сили, здоров’я, любові, білий колір символізує чистоту, жовтий колір це достаток, колір сонця та зелений колір сиволізує весну.»
Четвер напередодні Великодня має і назву Чистий четвер, тому що вона пов’язана з Таємною Вечерею, коли зібравши своїх учнів, Ісус омив їм ноги, щоб показати, якою безмежною має бути смиренність справжнього християнина. Із Чистим четвергом в українців пов’язано багато звичаїв та традицій. Марія Папарига, дерикторка Восьмирічної школи села Вишівська долина Марамороського повіту розповідає про традиції, які зберіглися на Великий четвер, який в її рідному селі називають Живний четвер: «Цей день важливий як для нас дорослив, так і для дітей, тому що в нашому селі існує давня гуцульська традиція, щоб маленькі діти ходили за кукуцами. Кукуци це різні солодощі, які діти отримують від господинь у кожній хаті. Кукуци даються діточкам, кажемо ми, «за простибіг», за померлих. І в давніх часах ходили за кукуцами, але тоді діти отримували горіхи, яблука та яйця. Найважливіша річ, як давно, так і тепер, є та що діти радіють цим кукуцам. Інша дуже важлива робота, яка має місце у цей день, це випікання паски, що вимагає праці як господинь, так і чоловіків. Чоловіки мають приготувати тріски, сухі дрива для того щоб добре нагріти піч, тому що паска має бути добра, паска має бути гарна, тому що вона робиться раз в рік, тому що вона тримає місце хліба на столі на Великодні свята і тому що вона ставиться і у великодній кошик, який освячується в церкві. Господині дуже уважні, щоб все вийшло як слід, щоб там було достатньо дріжджів, щоб паска достатньо виросла, кажемо ми «викисла». У нашому селі особистий рецепт паски, оскільки вона не робиться дуже солодка і не ставляться такі інгредієнти як сир або інші солодощі, як ставиться у інших регіонах. Головні інгредієнти: мука з пшениці, яйця та сіль. Паска вимішується на жинтиці, яка отримується після того як господиня зварила сир. Цей сир також ставиться у великодній кошик, щоб був посвячений. Дуже гордяться господині коли паска виходить добре, гарна, коли вона достатньо загнічена та має відповідний колір. Господині ходить від хати до хати, щоб бачити як вийшли паски. Це викликає гарні емоції. Також цього дня прибирається хата, чистота має бути закінчена та всі інші справи у четвер до вечора, приблизно до 6 години, тому що у нашому селі о 7 годині починається служба Страстей Христових, в якій бере участь все село, для того щоб помолитися Богу і для того щоб разом із нашим Господом, Ісусом Христом, скажімо так постраждати, щоб могти пізніше всі радуватися цьому прекрасному святі. Я розказала коротенько про цей день і наприкінці хочу побажати всім слухачам міцного здоров’я щасливих свят і щоб ніколи не втрачали свою віру, надію і любов та щоб разом почули чудові слова «Христос Воскрес!»
