770 річницю коронування короля Данила відсвяткувала українська громада в місті Клуж-Напока

Українська громада Клуж-Напоки відсвяткувала 770 річницю коронування українського державотворця 17 червня на факультеті іноземних мов Університету імені Бабеша-Бойоя.

România Internațional, 31.08.2023, 09:53

Річниця коронації Данила Романовича,
нащадка князя Володимира Мономаха з династії Рюриковичів, є чудовою нагодою
згадати діяння та досягнення легітимного і визнаного в Європі короля Русі епохи
Середньовіччя. В українців ця постать займає гідне місце в пантеоні
національних героїв, його пам’ять всіляко вшановується, а орденом Данила
Галицького нагороджують за значний особистий внесок у розбудову України, сумлінне
та бездоганне служіння українському народові. Українська громада Клуж-Напоки
відсвяткувала 770 річницю коронування українського державотворця 17 червня на
факультеті іноземних мов Університету імені Бабеша-Бойоя. На організовану
Союзом українців Румунії у співпраці з відділом української мови та літератури
Клузького університету подію прийшли її члени, викладачі та студенти, вихідці з
України та просто зацікавлені.

«У 1253 році Данило отримав
корону від папи римського, яку визнали католицька та православна церкви. Титул
зберігся за ним до самої смерті й в європейській історіографії правитель
Галицько-Волинської землі відомий, як король Русі Данило Перший,» – так на початку своєї роботи «Король Данило:
найвеличніший король Русі» висловився голова клузької філії СУР пан
І.Гербіл. Доповідач говорив про молоді роки майбутнього князя, про його
багаторічну боротьбу за місто Галич, про князювання у Києві, а також про багатий
досвід у військовій справі. Важливою сторінкою в діяльності князя Данила
Романовича є стосунки з монголо-татарами, які в період його князювання були
дуже активними у здійсненні своїх завойовницьких планів. Данилові Романовичу
навіть довелося особисто їхати до хана Батия та домовлятися про умови подальшого
існування Галицько-Волинського князівства. «Данило не відмовився від спроб звільнитися від залежності Золотій Орді. Хоч
і невдало, але він спробував об’єднатися з іншими державами для того, щоб
прогнати монголо-татар з теренів Русі,» – нагадав пан доцент. Під час цієї виснажливої боротьби з
ординцями та пошуків соратників відбулася коронація великого князя Данила, як
ще один крок до об’єднання європейських держав в протистоянні спільному і небезпечному
ворогові. На жаль, як доповідач підкреслив, «Данило залишився з титулом Короля Русі,
але сам на сам із монголо-татарами» й «протягом кількох років …успішно
відбивав їхні набіги». В загальному, короля Данила вважають «найвеличнішим
лідером Русі у 13 столітті та одним із найвизначніших постатей давньої історії
України. Саме за нього Галицько-Волинська держава пережила найбільший
розквіт….Король Данило – не скорився
монголам і до останнього тримав європейський вектор розвитку України,» – було наголошено на завершення.

У документальній стрічці, яку було
переглянуто в продовженні, в хронологічному порядку розповідалося про існування Галицько-Волинського
князівства від його заснування ще батьком майбутнього короля Романом і до
успіхів в управлінні нащадків Данила. Йшлося і про досягнення короля Данила
Романовича у внутрішній та зовнішній політиці, де він проявив себе як «молодий
реформатор, далекоглядний політик і мудрий дипломат». Крім того, було
звернено увагу на «унікальну якість Данила – уміння домовлятися з людьми»,
що не раз допомогало князю в перемовинах з супротивником і навіть з таким
немилостивим ворогом, як ординський хан. «Протягом тривалого часу князь
Данило по суті лавірував між прагматичним заходом і хижим, деспотичним сходом,»
– було наголошено авторами. Коронування князя Данила Романовича розглядалося з
точки зору тої ваги, яку цей акт додав йому в середовищі його західних сусідів
і руських князів під час пошуків військових союзників для захисту від
ординських зазіхань. В підсумках було виділено, що державне формування короля
Данила «відіграло важливу роль на першому етапі українського державотворення»,
а «найбільшою заслугою короля Данила було те, що він був патріотом своєї
землі».

Виступ редактора дитячого журналу
«Дзвоник» О. Сенишин на тему: «Король Данило: міфи і реалії» почався із
загального опису політичної ситуації та суспільства в 13 столітті, що є важливим
фактором у випадках розгляду і оцінки певних особистостей тих часів, а також
видумок чи перебільшень навколо них. У виступі було розглянуто такі
розповсюджені історичні міфи як псевдо «Галицький», що вживається по відношенню
до Данила Романовича і по сьогодні. Цей прикметник виник декілька століть по
смерті українського князя. Безсумнівним є те, що його закріпили за руським
правителем ще за часів російської імперії для того, щоб применшити значення та
заслуги великого князя. А заодне – піддати сумніву існуваню української
державності і українського народу. Таким же політичним цілям слугувало і
затвердження назви «Галицько-Волинське князівство» за тією
державою, яку він продовжив будувати і яка проіснувала 150 років, хоча
володіння цього князя виходили далеко за межі територій цих двох регіонів.
Доповідачка розповіла і про теорії, пов’язані з причетністю до заснування міста Львова. Далі йшла
мова про відмінність у сучасному розумінні і правдивому значенні таких понять як
«сміливий», «релігійний», «пацифіст», що вживаються по відношенню до цього
державотворця. «До кінця 20 – початку 21 сторіч
не вщухали розмови на предмет факту коронації Данила Романовича та його
королівського титулу. Втім, останні студії українських і зарубіжних колег
остаточно зняли всі сумніви. …Так званий Галицько-Волинський літопис, ряд
угорських і польських наративів і актів підтверджують: після 1253 року руський
князь став королем, а його землі почали називатися королівством Русі (Regnum
Russiae),» –зауважила авторка доповіді. Зате дискусії та пошуки корони Данила Першого перебувають
у повному розвитку і поки що не привели до якогось результату. На завершення доповідачка
звернула увагу на загальну непросту ситуацію, в якій довелося жити королю
Данилу та його соратникам, і в якій їм вдалося досягти немалого. Поєднуючи згадані
історичні факти з нашим сьогоденням вона підсумувала не тільки свій виступ, а й
весь захід: «Головне не те, що в Україні було завжди важко. Головне, що
українці завжди піднімалися, не дивлячись на монголів, не дивлячись на постійні
напади, на постійні міжособові війни. Вони – змогли, то і ми зможемо.»

(Авторка: Ольга Сенишин)