Історія замку Сенткерешть
Неподалік міста Сфинту-Георге, біля в'їзду в населений пункт Аркуш, посеред величезного дендрологічного парку чекає на туристів замок Сенткерешть.
Христина Манта, 01.11.2023, 12:42
У 6 км від міста Сфинту-Георге на повітовій дорозі 121B в напрямку Долини річки Кріш, біля в’їзду в населений пункт Аркуш, посеред величезного дендрологічного парку, спокійно чекає на туристів замок Сенткерешть. Він розташований в нижньому кінці села, від головної дороги до нього веде інша дорога, обсаджена рядами тополь. Своїм сьогоднішнім виглядом замок завдячує усім власникам, кожен з яких щось змінював, додавав і вдосконалював в його архітектурі.
Замковий комплекс Аркуш мав кілька етапів будівництва, що характерно для замків 19 століття. З невеликого особняка він перетворився на елегантний замок, що поєднує в собі елементи необароко та неоренесансу. Замок був вперше задокументований у 1773 році, також перебуваючи у володінні родини Даніеля з Виргіша. Пізніше його придбав Дьєрдь Калнокі, а після смерті графа в 1844 році маєток залишився його дружині Анні Галлер, яка вдруге вийшла заміж за барона Жиґмонда Сенткерешть (на честь якого замок отримав свою назву). Обидва опікувалися розширенням особняка, а особливо Анна відповідала за облаштування та догляд за дендрологічним парком. Замок Аркуш зазнав багатьох змін, характерних для того часу. Особняк був перетворений на однорівневий замок, а потім, наприкінці 1890 р., був збагачений другим поверхом, який поєднав елементи необароко з акцентами неоренесансу. Перший етап збігся з будівництвом сходів, перекриттів та теслярськими роботами. Другий етап полягав у добудові кімнат, облаштуванні та декоруванні.
З часів побудови і до 1945 року замок слугував резиденцією для різних шляхетських родин, а після встановлення комуністичного режиму перейшов у державну власність, і його призначення докорінно змінилося. Він зазнав радикальних змін в інтер’єрах у 1980-х роках, коли будівля була облаштована як вілла для диктатора Ніколая Чаушеску. Комуністи знищили меблі і відремонтували замок відповідно до уподобань Чаушеску, який хотів, щоб він став будинком відпочинку. Як і багато інших колишніх дворянських маєтків, які Чаушеску перетворив на мисливські будинки або резиденції для вихідних, замок з н.п. Аркуш також був спотворений і перебудований. Чаушеску не побував в цьому замку ніколи, але елементи дизайну “зі смаком”, бренду “Чаушеску знає все”, залишилися. Наприклад, позолочена ванна кімната з мозаїкою, яка була використана на виставці на тему кітчу, організованій деякий час тому всередині замку. На щастя, екстер’єр будівлі з основними елементами архітектури 19 століття, зберігся в хорошому стані.
Замок розташований в центрі англійського парку, який розбудовувався в кілька етапів. Більшість невеликих будівель, характерних для англійського парку, зруйновані, і про них можна дізнатися лише з інвентарних описів. Центральна особливість парку, велике звивисте озеро, все ще з’являється в найперших інвентаризаціях початку 1820-х років. Окремі будівлі парку, такі як будинок відлюдника, філіжанка, альтанка, були зведені у 1820-х роках. Розширення і перетворення парку відбулося між 1847 і 1857 роками, коли родина Сенткерешть збудувала грот і оранжерею. Цілком ймовірно, що розширення парку тривало до 1860-х років. З об’єктів парку 19 століття до наших днів зберіглися лише озеро і грот. Близько 1890 року барон Сенткерешть Бела заклав у парку дендропарк, з якого до наших днів зберіглися різні рідкісні дерева.
Під час Першої світової війни замок був зруйнований і розграбований, тому лише за допомогою фотографій та ілюстрацій того часу можна уявити собі, як виглядали елегантні інтер’єри будівлі. Останніми власниками замку були барон Бела Сенткерешть молодший (1885-1944) та його сестра Єлізавета. Будівля складається з двох корпусів: головний корпус з десятиосьовим фасадом розділений навпіл коротшим корпусом. Дві кімнати на першому поверсі, які виходили до холу, родина використовувала для представницьких цілей. Менша кімната з видом на фонтан, ймовірно, була бальною залою, обставленою кількома стільцями, диваном і каміном в стилі неорококо. Стеля прикрашена німецькими ренесансними мотивами.
Похоронна каплиця родини Сенткершсть розташована західніше замку, на пагорбі. Орієнтована з півночі на південь будівля має 10 метрів завдовжки, 8 метрів завширшки та прямокутну наву, завершену вівтарем. Незважаючи на невеликі розміри, каплиця має важливу архітектурну цінність завдяки стилю, в якому вона була спроектована. Вона має простий класичний фасад, портал готичний, а стіни пронизані вікнами у ламаній арці. Ця архітектурна тенденція до змішування класичних і готичних елементів рідко зустрічається в цьому регіоні.
До 2020 року, коли був повернутий власникам, замок служив як культурний центр, належавши Міністерству культури Румунії. Відвідувачі замку могли спокійно прогулюватися серед дев’яти гектарів уцілілих чагарників дендрологічного парку, стежками, що оточують англійський парк, могли кататися на човні по озеру та піднятися на невеликий пагорб позаду замку, де розташована похоронна каплиця родини Сенткерешть. Дерев’яні, металеві та кам’яні скульптури – це фрагменти скульптурних таборів, які проводилися в парку з 70-х до 1980-х років.
