Церква-фортеця Чіснедіоара

Кажуть, що засновниками Чіснедіоари були поселенці французького походження, які потрапили на цю територію завдяки цистерціанському ордену. Вони перебрали базиліку Чіснедіоара і перетворили її на романську фортецю, але з готичними впливами...

Христина Манта, 26.11.2023, 12:40

Незалежно від того, приїжджаєте ви з Сібіу чи з Чиснедіє, як тільки в’їжджаєте в Чіснедіоару, побачите укріплену фортецю, репрезентативну пам’ятку романського стилю в Трансільванії, на скелястій вершині пагорба Святого Міхаїла. Цю добре збережену середньовічну споруду в самому серці Трансільванії можуть відвідати любителі історії і не тільки. Але щоб потрапити туди, треба йти брукованою стежкою зі сходинками 15-20 хвилин. Від місця до місця туристи можуть відпочити на лавочках, звідки можна милуватися панорамою околиць.

Кажуть, що засновниками Чіснедіоари були поселенці французького походження, які потрапили на цю територію завдяки цистерціанському ордену. Вони перебрали базиліку Чіснедіоара і перетворили її на романську фортецю, але з готичними впливами. Плато, на якому побудована базиліка, було обнесено кам’яним муром. Звідси відкривається приголомшливий вид на гори і саксонське село в казковому оточенні. Фортеця втратила свою колишню роль, але з року в рік одягає свої “зоряні” шати, стаючи то сценою для театральних вистав, то головним героєм історичних фільмів чи документальних стрічок. Сьогодні вона належить місту Чіснадіє. У церкві більше не проводяться богослужіння, але завдяки дуже хорошій акустиці тут проходять різноманітні концерти, театральні вистави та виставки.

Будівництво церкви розпочалося близько 1180 року і тривало понад 20 років. Її першим “власником” була Препозиторія міста Сібіу (Praepositura Cibiniensis), яка у 1191 році була підтверджена Папою Римським Целестином II як церковний центр усіх трансільванських саксонців – “ecclesia Theutonicorum Ultrasilvanorum”. У 1223 році Препозиторія подарувала церкву угорському королю Андрію/Андрашу ІІ. У наступні роки тевтони привели на свої території німецьких селян (пізніше названих саксами), здобули кілька перемог над половцями, а також анексували землі, що не входили до складу королівства, і передали їх у розпорядження Папи Римського. Це не дуже сподобалося Андрію ІІ, тому в 1225 році він вигнав тевтонів (за допомогою війська). Однак сакси залишилися, і в 1224 році король видав Андріївську грамоту (Andreanum) – документ, що встановлював набір привілеїв для німецьких поселенців. Деякі з цих прав були дійсними аж до 1800 року. Оригіналу акта більше не існує, але Андріївський диплом був підтверджений Карлом Робертом Анжуйським у 1317 році – і фрагмент цього підтвердження зберігається сьогодні в Національному архіві міста Сібіу.

Церква-фортеця Чіснедіоара, яку Андрій ІІ отримав від Препозитури Сібіу, незабаром була подарована родичу короля (magistrus Gocelinus), який, у свою чергу, подарував “гору Святого Міхаїла разом з церквою і всією землею, що її належить” Цистерціанському абатству з н.п. Кирца. Мабуть, найцікавішою інформацією про цю церкву-фортецю є те, що вона зберіглася у своєму теперішньому стані протягом 800 років. Точніше, останні зміни в церкві були зроблені в 1241 році, після татарської навали. Тоді були побудовані західний портал церкви, огороджувальна стіна, товщиною 6 м, і вежа з-зовні стіни, яка була з’єднана з нею рухомим мостом (сьогодні цієї вежі вже не існує). Між часом зникли внутрішні розписи, але церква багато в чому зберіглася такою, якою була в середині 13-го століття. Протягом багатьох століть фортеця була занедбаною. Після 1800 року жителі Чіснедіоари використовували її як фруктовий та овочевий склад. З 1940 року в церкві знаходяться меморіальні дошки німецьких та австро-угорських солдатів, які загинули в Першій світовій війні в боях навколо Сібіу. Меморіальні дошки були перенесені з кладовища Гуштеріца.

Виділяються три вежі: надбрамна (південна), вежа перед порталом (західна) і східна вежа, що знаходиться на відстані близько 5 метрів від стіни огорожі. Доступ до фортеці здійснюється через невелику браму. Увагу привертають вісім отворів у вигляді дверей, розташованих десь під старою в’їзною дорогою. У часи наближення загарбників ці двері могли замикатися зсередини. Звідти на нападників кидали валуни. Сьогодні туристи можуть побачити деякі з цих валунів всередині фортеці. Навіть у документі, датованому приблизно 1850 роком, згадується, що всередині укріплення є круглі валуни, які використовували для перекидання через стіни у разі нападу. В оборонних цілях біля стіни зберігалося кілька кулястих каменів. Легенда свідчить, що кожен холостяк села, перш ніж одружитися, повинен був піднятися до фортеці з таким валуном, не використовуючи жодних інструментів, щоб довести свою силу. Інша легенда розповідає, що коли пара хотіла розлучитися, їх замикали в невеликому будиночку всередині фортеці, де вони залишалися доти, доки не сходилися, а якщо не сходилися, то ніколи не виходили звідти.

У Чіснедіоарі, в центрі села, ви можете відвідати євангелічну церкву, побудовану в 18 столітті в стилі бароко. Цей населений пункт люблять туристи не тільки за фортецю та євангельську церкву, але й за спокій та красу навколишніх пейзажів. Приїхавши сюди, не поспішайте: припаркуйте машину в центрі села і вирушайте на прогулянку до Срібної долини (за один кілометр від села). З лівого боку ви побачите особливий пам’ятник природи: П’ятра Броаштей, як називають його місцеві жителі, геологічний пам’ятник крейдяного періоду. Слідуйте за вказівниками до велосипедних доріжок або розслаблюючого гірського походу.