Фортеця Нямц – між міфом і реальністю

Відвідування легендарної території давнього Молдовського князівства неодмінно включає зупинку в гордій фортеці, розташованій високо на пагорбі, неподалік від міста Тиргу Нямц. Фортеця Нямц відігравала ключову роль в обороні князівства від військ Османської імперії.

Христина Манта, 20.10.2024, 08:43

Відвідування легендарної території давнього Молдовського князівства неодмінно включає зупинку в гордій фортеці, розташованій високо на пагорбі, неподалік від міста Тиргу Нямц. Фортеця Нямц відігравала ключову роль в обороні князівства від військ Османської імперії. Однак це також місце, оповите таємницями, барвистими, а часом і неймовірними історіями та легендами. Але чому б мені не розповісти їх вам? ….

Перш за все коротко розповім історію цієї споруди. Назва фортеці походить від гідроніма «Нямц», який носить річка біля підніжжя гори і від якого отримали свою назву місто і монастир поблизу, пізніше повіт і місто П’ятра, яке лише з середини 19 століття стає П’ятра-Нямц. Дослідники пояснюють слово «нямц» як таке, що має слов’янське походження, що означає «тихий», “спокійний”, “мовчазний”, “безмовний”, “німий”, і яке було надано як гідронім і топонім у період співіснування корінного румунського населення зі слов’янськими громадами, що мандрували територією Молдови, коли слов’янські назви почали використовуватись і для інших водотоків. Фортеця – це середньовічна фортифікаційна споруда, побудована у 14 столітті князем Петром I Мушатом. Вона відігравала дуже важливу роль в обороні князівства Молдови від нападів Османської імперії. Споруда збудована з річкового каменю, кар’єрного каменю та зеленуватого пісковику, а її стіни мають товщину 3 метри. Всередині фортеці є широке подвір’я, оточене кількома прибудовами різного призначення. За даними істориків, зі східного боку були в’язниця, монетний двір, комора, кухня, каплиця Святого Миколая, вітальня, покої сокольничого та дівочі покої. Із західного боку знаходилися збройова зала, зала ради і суду, прохідна зала і потаємна палата. З південного боку були лапідарій і тераса. На північній стороні не було жодних приміщень.

Стратегічне положення, яким вона користувалася, та її участь у важливих подіях, які зазнала ця частина країни, демонструє той факт, що фортеця була однією з найкраще укріплених фортець середньовічної Молдовської держави. Саме воєвода Штефан Великий укріпив фортецю в 15 столітті: побудував фортечні бастіони і міст, що спирався на 11 кам’яних стовпів. У той час були побудовані оборонні системи, такі як рухома частина мосту, яка піднімалася за допомогою системи шківів і не давала ворогам проникнути до фортеці. Якщо ворог проникав через цю перешкоду, він потрапляв прямо у дві пастки, які називалися «щурячі перегони». Укріплена таким чином, у 1476 році фортеця Нямц витримала облогу Мохаммеда II після битви у Валя Алба-Резбоєнь. З посиленням турецького панування і прогресом у військовій техніці роль молдовських фортець зменшилася з другої половини 16 століття. Після часткового руйнування деяких внутрішніх споруд під час правління Олександра Лепушняну (1564 р.) та відбудови за наказом Єремії Мовіли, у 1600 році фортеця Нямц відкрила свої ворота військам того, хто здійснив перше політичне об’єднання всіх румунів: Міхая Хороброго. На початку 18 століття – фортеця занепадає, а мешканці Тиргу Нямц починають будувати свої будинки з каменю, що впав з фортечних мурів. У період 1834-1849 рр. – князь Міхай Стурза видає кілька указів, які забороняють цю практику, а в 1866 році фортеця була оголошена історичною пам’яткою. Відновлення фортеці продовжилося після 1992 року в рамках програми ЮНЕСКО з реставрації та оновлення історичних пам’яток, в рамках якої тривала реставрація фортеці та стін.

Отже, на сьогоднішній день фортеця пройшла кілька етапів реставрації, що дозволило включити її до списку найбільш затребуваних і шанованих пам’яток Румунії. Ймовірно, найбільш помітна реабілітація була проведена між 2007-2009 роками за рахунок європейських фондів, виділених Повітовою радою Нямц і Місцевою радою Тиргу Нямц. Було модернізовано під’їзну дорогу, освітлення, автостоянку та ряд функціональних будівель навколо фортеці. Всередині фортеці було відремонтовано 21 приміщення, в тому числі зал засідань, зброярня, в’язниця, комора, їдальня, старий паракліт, монетний двір і спальні, каплиця Святого Миколая, внутрішній двір і тераси.

Навколо фортеці з давніх часів зберіглося багато легенд та історій. Одна з них розповідає, що криницю надворі споруди викопали турецькі бранці. Князь Штефан Великий сказав їм, що якщо вони копатимуть і знайдуть воду, то він збереже їм життя і відпустить на волю. Османські бранці копали і знайшли воду з річки Озана. Так вони були звільнені. Інша легенда розповідає, що від криниці у дворі фортеці ведуть тунелі до підніжжя гори, до курорту Оглінзь. Ними користувалися ті, хто перебував у фортеці, на випадок, якщо фортеця буде завойована.

І іншій легенді розповідається, що саме в цій фортеці жила господиня Олтя-Марія, мати Штефана Великого. Легенда свідчить, що вона відмовилася відчинити ворота, щоб прийняти пораненого в бою сина. Більше того, вона вигнала його і наказала повернутися з бою переможцем. Вперше легенду майстерно виклав на папері Іон Некулче в «O samă de cuvinte». Потім її підхопив Дімітріє Болінтіняну у своїй поемі «Мати Штефана Великого». З історичної точки зору, ця історія є чистою вигадкою. У 1476 році, в рік битви при Розбоєнах, мати Штефана, пані Олтя-Марія, була мертва вже 8 років, як свідчать історичні документи. Але це дуже добре звучить як мораль…