Різдво в Румунії – звичаї, традиції, забобони
Одним із символів Різдва, про який ми всі думаємо в ці дні, безсумнівно, є Moş Crăciun або Батько Різдво). Для нас він є міжнародним джерелом гаджетів, товстий дідусь, одягнений у червоне, який приїжджає на санях запряжених оленями...
Христина Манта, 01.12.2023, 11:49
Грудень приносить християнському світу найпопулярніше свято року. Різдво святкується по всій земній кулі, а подарунки та ялинка доповнюють святкову атмосферу. Різдвяна вечеря є, мабуть, найпотужнішим символом святкових днів, будучи ядром, навколо якого збираються разом всі члени сім’ї, щоб поділити радість Різдва. У традиційних громадах в Румунії, витоки народних святкувань Різдва сягають корінням далеких дохристиянських часів. У традиційних громадах, найкраще збереженим звичаєм різдвяного періоду є колядування.
Приготовлення столу на Святвечір відрізняється від регіону до регіону, навіть від місцевості до місцевості, але спільним є те, що всі страви є пісними. Нікому з домочадців не дозволяється нічого куштувати, поки священик не освятить стіл, не скуштує страв і не вип’є келих вина. Благословення святвечірнього столу і проголошення Різдва Христового – це давній звичай, який виконують священики. Кажуть, що Святвечір – це час суворого посту. Бажано навіть постити до сходу першої вечірньої зірки, що нагадує зірку, яку бачили три царі зі Сходу. До того часу нічого не можна їсти, і таким чином людина буде здоровою, матиме багато щастя і буде більш гідною для Святого Причастя. Існує повір’я, що на Святвечір небеса відкриваються і лише добрі люди можуть насолоджуватися цією миттю, а ангельські голоси можуть почути лише чисті серцем. Відкриття небес дозволяє кожному християнину загадати бажання, яке обов’язково здійсниться. Напередодні Різдва господарі повинні зібрати у сусідів усі позичені речі, бо вони мають бути вдома. Господиня, яка відповідає за різдвяні короваї, виходить у сад чи город і з повними руками тіста промовляє: “Яблуко, нехай ти будеш таким же плодючим, як тісто на моїх руках”. Інші господині, поставивши хліб у піч, не забувають сказати “Як піч повна хліба, так нехай дерева будуть повні яблук”. Діти різного віку також беруть участь у підготовці до Святвечора і задовго до нього готуються колядувати.
Кажуть, що кожен, хто хоч раз побував у Марамуреші, ніколи не зможе забути ці місця і сяюче щастя на обличчях тамтешніх мешканців. Марамуреш – це справжня поезія, насолода для очей і душі, культурна перлина, якою повною мірою насолоджуються румуни. Здебільшого тихий куточок нашої країни оживає на свята, коли всі одягають святковий одяг, а господині готують найсмачніші страви. Оскільки Різдво – одне з найважливіших християнських свят, воно завжди святкується з помпою. На Різдво села наповнюються колядками, а багато традицій і звичаїв, притаманних зимовим святам, все ще живі в селянських домівках. Після спеціального різдвяного богослужіння люди всю ніч колядують по домівках, поширюючи звістку про народження Спасителя. Групи колядників можна почути на сільських вулицях до пізньої ночі, а їхні старання господарі винагороджують горіхами, яблуками та бубликами, а також вино та горілкою. У Марамуреші можна почути переважно християнські колядки з місцевою специфікою, а також деякі пастуші колядки, варіанти Міоріци, відомі з давніх часів. Перші колядники – наймолодші, в їхньому репертуарі – короткі колядки. Дівчата і хлопці, а також одружені люди мають у своєму репертуарі християнські колядки, а також інші, які пов’язують реальність з міфом.
Розташована на півночі Румунії, Буковина славиться своїми традиціями і звичаями, що зберіглися від предків, своєю гастрономією, а також монастирями з настінними розписами. Але це також місце для любителів активного туризму. З кожним роком з’являється все більше різноманітних пропозицій, що просувають туристичні пакети в гостьових будинках у сільських місцевостях Буковини. По суті, агротуризм або велнес-туризм у сільській місцевості – це повернення до природи, харчування екологічно чистими продуктами, і все це заради здорового життя. Який би пансіонат ви не обрали, сільський чи сучасний, чарівність Буковини залишається незмінною. Всі дії, які відбуваються напередодні Різдва, насправді є ритуалом захисту тварин, садів і домашнього господарства: жінки прибирають весь будинок і готують калачі, а чоловіки дбають про те, щоб повернути все, що вони позичили. Також напередодні Святвечора жінки печуть калач у формі вісімки, який навесні мають закурити і покласти між рогами волів, що орють землю. На Святвечір жінки готують різдвяну вечерю, яка повинна містити 12 страв, багато з яких готуються зі свинини, забитої кількома днями раніше. Також на Святвечір починають ходити по домівках колядники: вранці діти ходять колядувати, вдень – школярі, а ввечері – молодь. В Буковині, колядування здійснюється за суворим ритуалом. Групи складаються з членів однієї сім’ї або в залежності від соціального статусу і особистих спорідненостей, а ворота ніколи не зачиняються в ніч напередодні Різдва.
На завершення нашої сьогоднішньої віртувальної різдвяної подорожі по північним традиційним регіонам Румунії нагадаю вам лише, що одним із символів Різдва, про який ми всі думаємо в ці дні, безсумнівно, є Санта Клаус(Moş Crăciun або Батько Різдво). Для нас він є міжнародним джерелом гаджетів і дорогого одягу, товстий дідусь, одягнений у червоне, який приїжджає на санях, запряжених оленями. Але подібний персонаж існує також у традиційному буковинському повір’ї, це старий чоловік з білою бородою, який приїжджає на білому коні, після третього співу півня, тобто в ніч з 24 на 25 грудня. Більше жартома, ніж серйозно, від старших до молодших, люди схильні з ентузіазмом сприймати всі версії дідуся з білою бородою і підкрученими вусами, одягненого в туніку і червоні шаровари, який несе подарунок для кожного в мішку, повному сюрпризів. Незалежно від того, чи приїжджає він на білому коні, чи в санях, запряжених оленями, чи спускається по димарю, або просто чудесним чином проникає через замкову щілину, цей Дід відіграє в колективній уяві ту саму корисну і радісну роль у родині, яка гарантує йому привілейоване місце в топі загальних уподобань щодо казкових персонажів.
