Монастир св. Анни у м. Оршова
Розташоване на лівому березі Дунаю, при впаданні річки Черна, Оршова - це нове місто, побудоване між 1966 і 1971 роками на дунайських терасах. Його також називали Оршова ноуе (укр. Нова Оршова), оскільки старе поселення опинилося під водами Дунаю після спорудження греблі гідроелектростанції Залізні ворота і створення водосховища
Штефан Бачу і Христина Манта, 13.10.2024, 08:32
Розташоване на лівому березі Дунаю, при впаданні річки Черна, Оршова – це нове місто, побудоване між 1966 і 1971 роками на дунайських терасах. Його також називали Оршова ноуе (укр. Нова Оршова), оскільки старе поселення опинилося під водами Дунаю після спорудження греблі гідроелектростанції Залізні ворота і створення водосховища. Старе місто розвинулося наприкінці 19 століття після будівництва залізничної лінії, яка збільшила вантажопотік між Центральною Європою та Чорним морем. Будівництво судноплавного каналу в скелястому регіоні Дунайських котлів призвело до появи в Оршові великої вантажної гавані і навіть нафтопереробного заводу.
Близько 400 фотографій старого міста, яке зараз вкрите водами Дунаю, були виставлені цієї весни в Будинку Управління природного парку «Залізні ворота» в Оршові. Фотографії були знайдені та відреставровані Міхаїлом Ромену, румуном, який народився в старій Оршові, а потім багато років жив у Німеччині. Будинок Управління природного парку «Залізні ворота» в Оршові також приваблює своїми інформаційними панелями, діорамами та макетами, на яких можна визначити маршрути для відвідувачів та природоохоронні зони.
Інша визначна пам’ятка міста Оршова – римо-католицький костел. Він був побудований між 1972 і 1974 роками і вражає своєю незвичайною архітектурою у формі намету з хрестоподібним дахом. Внутрішній розпис також вражає релігійними зображеннями Надії Команеч та Джона Леннона з гурту «Бітлз».
Православний монастир Св. Анни в Оршові має особливу історію і є місцем, яке варто відвідати. Його заснував Памфіл Шейкару, відомий журналіст середини минулого століття. Під час Першої світової війни Памфіл Шейкару, старший лейтенант румунської армії, був на передовій і ледь не помер після вибуху снаряда. Пообіцяв, що якщо виживе, то побудує церкву на тому самому місці, на пагорбі Мошулуй, який сьогодні є оглядовим майданчиком поблизу Оршови. І він дотримався своєї обіцянки, так що перед початком Другої світової війни він побудував нинішню церкву монастиря Святої Анни, названу на честь його матері. Через війну робота не була завершена, а потім її призначення було змінено, як зазначив священик Міхай Зоріле: «У комуністичний період монастир був перетворений спочатку на протитуберкульозний санаторій, потім на дитячий табір, а згодом на ресторан. Ми знаходимося в церкві, яку Памфіл Шейкару заснував за короткий проміжок часу, всього за 3 роки, з 1936 по 1939, на власні кошти. Він купив землю, матеріали, найняв будівельника і дуже швидко збудував церкву. Церква дерев’яна, на той час вкрита ґонтом, навколо монастиря, у формі латинької літери U, розташовані келії черниць. Лише на шпилі видно трохи первісного розпису».
На жаль, оригінальні розписи були покриті шаром цементу і не підлягали відновленню. Монастир був відновлений після повалення комуністичного режиму в Румунії. Священик Міхай Зоріла: «Лише в 1990 році сюди прибула група монахинь з монастиря Тісмана на чолі з ігуменею, і було здійснено освячення. Церква розписана у візантійському стилі художником Грігоре Попеску, який розписав багато монастирів і церков в Румунії. Відтоді монахині працюють тут, приймаючи вірян і туристів, які приїжджають сюди».
У притворі церкви знаходиться могила Памфіла Шейкару У 1980 році Памфіл Шейкару помер у Федеративній Німеччині, а в 1991 році його останки були перевезені в країну і поховані в родинній каплиці на одному бухарестському кладовищі, а потім, у 2005 році, вони були перенесені до заснованого ним монастиря. Ті, хто приїжджає до монастиря Святої Анни, можуть милуватися з пагорба Мошулуй, бухтою Черна, підковоподібним містом Оршова і великою частиною водосховища греблі ГЕС «Залізні Ворота».
