Ікони просочені їдким димом війни

18 жовтня 2022 року в Національному музеї румунського селянина в Бухаресті була відрита виставка «Ікони на ящиках з-під набоїв» українських художників Софії Атлантової й Олександра Клименка.

Василь Каптару, 26.10.2022, 07:10

18 жовтня 2022 року в Національному музеї румунського селянина в Бухаресті була відкрита виставка «Ікони на ящиках з-під набоїв» українських художників Софії Атлантової й Олександра Клименка. Проєкт реалізовано Польським інститутом у Бухаресті та Посольством Республіки Польща в Бухаресті у партнерстві з Національним музеєм румунського селянина та за підтримки Посольства України в Румунії.

Відкриття виставки відбулось за участі Посла Республіки Польща в Румунії Мацея Ланга, Посла України в Румунії Ігоря Прокопчука, директора музею румунського селянина Вірджила Штефана Ніцулеску, а також українських іконописців Софії Атлантової та Олександра Клименка.

У 2014 році, після початку російської збройної агресії проти України, українські художники почали малювати ікони на ящиках від боєприпасів. Цей дуже оригінальний і експресивний підхід справив надзвичайно сильний вплив на глядачів із самого початку. У своєму антиномічному проєкті вони поєднали непоєднуване: ікону, як символ життя, та ящик для набоїв, як символ смерті. «Своїми роботами ми хочемо перетворити смерть, символом якої є ящик, у життя, яке в українській культурі традиційно символізує ікона», – каже Олександр Клименко. «Взагалі-то мені здається, що традиція звична, питома для українців і для румунів, якраз і говорять в основному про смерть, бо християнство це релігія перемоги над смертю життя, життя над смертю. Тобто Христос переміг смерть і воскрес. І власне, про перемогу життя над смертю і говорить, по суті, все храмове мистецтво, все мистецтво церковне. Ми в даному випадку вийшли за простір літургії, вийшли на простір арт-галерей, простір музеїв, простір парламентів, простір бізнес-форумів і виявляється, що ця мова зрозуміла всім тим, кому це показуємо.»

У презентованій у Бухаресті колекції є й новіші роботи, зокрема ікони, написані Олександром Клименком у серпні 2022 року, коли він був на передовій для надання допомоги під час нинішнього вторгнення Росії в Україну. Основна мета українських митців – продати ікони, а зібрану суму передати на благодійність для допомоги постраждалим від війни, а особливо першому добровольчому мобільному шпиталю ім. Миколи Пирогова де з 2014 року пройшли лікування понад 60 тис. пацієнтів і 97% витрат якого було покрито за рахунок продажу ікон. Іншу частину коштів художники передають Християнському Центру Святого Мартіна де Поррес під Фастовом, який також допомагає постраждалим від війни.

Олександр Клименко розповідає: «Частина цих ікон була написана в Києві в майстерні, частина написана на фронті прямо під час бойових дій, частина написана вже після початку повномасштабного російського вторгнення в Київській області мною і моєю колегою Сонею Атлантовою, при чому вона якраз більше працювала в цей час, оскільки я працював волонтером у військовому шпиталеві і повертаючись з роботи по кілька днів працював, писав ікони, потім повертався під Київ, в Ірпінь працював на евакуації. Тобто в принципі є різні локації, різні місця, але всіх їх обєднує те, що ящики привезені з фронту, ящики ці є свідками війни і цієї трагедії, з якою зіткнулася Україна і якою ми маємо надію не зіткнуться жоден інший європейський народ і ця жахлива доля мине, в тому числі румунів. Тут, до речі, є кілька циклів – цикл, присвячений загиблим українцям в цій війні, цикл, присвячений Маріуполю маріупольський дейсіс і кілька ікон з циклу святі фронтової зони, які безпосередньо писалися на фронті. Я думаю, що це зацікавить, люди прийдуть, подивляться і згадають тих, хто зараз боронить Європу.»

Своєю чергою Соня Атлантова зізналася, що малювання цих ікон на дошках від ящиків з-під набоїв допомогло подолати страх і жити далі, попри складнощі та жахіття війни. «Для мене це внутрішній якийсь спосіб якось трохи підпорядкувати реальність, бо під час війни дуже важке відчуття, коли ти нічого не контролюєш, ти не маєш жодного вибору й якось некомфортно, це буде дуже мяко. Але все ж таки, коли я беру цю дошку, вона там страшна, вона приїхала з фронту, вона має специфічний запах і я з нею працюю, трансформую в щось, сподіваюся красиве, сподіваюся гарне, то для мене це терапевтично, це як мій якийсь клаптик простору, який я підпорядковую і, з яким я можу працювати. Це мене витягло в перші місяці війни, бо коли вже взялася за пензлик, мені стало якось, ну не скажу спокійніше, але стабільніше. А з другого боку, особливо в маріупольських роботах це як спроба виплакатися, виразити той біль, що накопичується і просто понести його до Бога, до людей, що отак нам болить, нам страшно. Ну і третя складова дуже важлива, що на гроші з цього проєкту ми допомагаємо різним ініціативам і це теж якийсь свій маленький вклад, який ми робимо, який дозволяє не відчувати себе взагалі осторонь і навіть якщо ти не військовий ти теж щось можеш робити.»

Представлена у Бухаресті колекція унікальних ікон мандрує усім світом і до тепер була виставлена у 15 країнах та в десятках локацій, в тому числі в Європейському парламенті та Національному музеї у Вільнюсі. Директор бухарестського Музею румунського селянина Вірджил Штефан Ніцулеску наголосив, що ця виставка є ідеальною нагодою для румунів проявити солідарність з українським народом і допомогти постраждалим від війни. «Як кожен румун з 24 лютого і до сьогодні я відчував, що моє життя змінилося і мені було шкода, що я безсилий зробити щось на підтримку громадян нашої сусідньої країни, України, яка зазнала такого жорстокого і несподіваного удару війною. Зараз ми маємо можливість провести цю виставку, яка має, я кажу, потрійну мету. З одного боку, це явно мистецький захід, але це, напевно, не найголовніше. Потім, це можливість для нас продемонструвати свою солідарність з українським народом. А з іншого боку, цей захід має і дуже практичну мету, тому що ці ікони продаються, а зібрані гроші передадуть на підтримку постраждалих від війни в Україні.»

Олександр Клименко розповів, що вперше виставка ікон на дереві від ящиків з-під набоїв була представлена у Румунії три року на Богословський конференції в Яссах, де користувалася надзвичайним успіхом. Він додав, що румунська традиція іконопису є однією з найпотужніших світі і він значною мірою вчився у румунських давніх художників і значною мірою вчився в сучасних румунських художників, які для нього є одними з найкращих зараз у християнському світі художниками. «Мені здається, що румуни найглибше і найтонше розуміють цю мову і найкраще нею спілкується, тому проблем немає. Одна лишень радість від того, що так люди сприймають цей проект, так радіють цим законом і так співпереживають болі українців. Оце про біль війни, це про бій війни, але про те, що в цьому темному тунелі, в якому зараз є Україна, є світло і ця війна закінчиться власне про те що війна закінчиться і закінчиться нашою перемогою, перемогою світла над злом цей проєкт і є. Ми з румунами наразі більш братерські народи, обєднані спільною традицією і в даному випадку румуни наші брати більше, ніж, скажімо, росіяни це для декого в Україні щось таке незрозуміле, але ця так доля. Знаєте брат не той, хто народжений з тобою від однієї матері, брат це той, хто тобі допомагає той, хто тебе любить, то, хто дійсно дає справжню любов. Тобто наразі ми бачимо, що румуни це наші брати і дякую Румунії, румунському народу, тому що я знаю, що купа людей опинилися в скруті, купа наших українців тікало саме до Румунії і вони знайшли величезну підтримку і допомогу від братнього румунського народу.»

Виставка відкрита для відвідання в Національному музеї румунського селянина до 13 листопада 2022 року. Вхід вільний.