Європа, війна Росії проти України та золота ера Дональда Трампа
Ми спробували визначити, які наслідки матиме другий президентський термін Дональда Трампа для євроатлантичної безпеки і чи вдасться йому покласти край війні в Україні.
Василь Каптару, 29.01.2025, 12:43
20 січня відбулася інавгурація нового президента Сполучених Штатів, мабуть найвпливовішої людини на планеті, тому що лідер у Білому домі є також головнокомандувачем Збройних сил США. Дональд Трамп, ймовірно, хоче, щоб його другий і, можливо, останній термін перебування на посаді увійшов в історію американських президентів, які зробили ключовий внесок у регіональну зовнішню політику США. Із заяв Трампа стає зрозуміло, що він хоче підвищити роль США в регіональній політиці двох Америк навіть більше, ніж було передбачено Доктриною Монро 1823 року. З січня 2025 року світ вступив у нову еру геоглобального і геостратегічного розвитку, що призведе до змін в тому числі в Європі і в нашому регіоні. Сьогодні ми спробуємо визначити, які наслідки матиме другий президентський термін Дональда Трампа для євроатлантичної безпеки і чи вдасться йому покласти край війні в Україні.
Історик Віктор Боштінару, колишній член комітету з питань безпеки та оборони Європейського парламенту, в інтерв’ю Радіо Румунія зазначив, що ми живемо в світі постійних змін, надзвичайної динаміки не лише внаслідок обрання 47-го президента США Дональда Трампа, а й внаслідок подій останніх чотирьох-п’яти років, які принесли безпрецедентний з часів Другої світової війни рівень непередбачуваності та підвищеного глобального ризику. Постає запитання: чого очікувати від другого президентського терміну Трампа? Віктор Боштінару відповідає: «Слід очікувати спроби Сполучених Штатів Америки розрядити два великих конфлікти, які сьогодні турбують всю планету. Я маю на увазі війну в Україні, навіть якщо тут погляди деяких країн-членів Європейського Союзу дещо або навіть суттєво відрізняються від поглядів Сполучених Штатів та, останнє, але не менш важливе, вплив, який президент Трамп може мати на розвиток подій на Середньому Сході, оскільки конфлікти в Україні та на Середньому Сході відбиваються на трансатлантичних відносинах.»
Заяви лідера Білого дому привернули увагу всього світу, як під час передвиборчої кампанії, так і після виборів, в тому числі під час церемонії його інавгурації. Яким є його бачення безпеки і як новий лідер у Вашингтоні може вплинути на євроатлантичні відносини?, – запитали ми військового аналітика та колишнього голову медія-тресту Збройних сил Румунії, полковника запасу Йона Петреску. «По суті, завдяки телебаченню, ми всі стали свідками справжнього геополітичного шоу. До речі, Дональд Трамп, як відомо, почав свою кар’єру на телебаченні, і він любив свої ток-шоу за їхні напружені, непередбачувані моменти, навіть виганяв деяких своїх молодих гостей-підприємців. Йому подобалося бути і залишатися в центрі американської і, за можливості, міжнародної громадської думки. Цього він домігся, коли склав присягу 47-го президента Сполучених Штатів Америки, апогеєм якої став вечір, коли він підписав низку указів, в яких, з одного боку, скасував рішення колишнього президента Байдена, а з іншого – висунув нові вимоги відповідно до своєї публічно проголошеної політики, включаючи введення надзвичайного стану на кордоні з Мексикою, ще раз наголосивши в цьому контексті, що американська армія, в першу чергу, повинна забезпечувати територіальну цілісність і безпеку кордонів Сполучених Штатів Америки.»
Наш співрозмовник додає, що Дональду Трампу подобається бути переможцем, перебувати в центрі уваги й тримати весь світ у напрузі. «Якщо придивитися уважніше до моменту підписання його перших указів, то можна помітити, що було приділено увагу інформуванню присутніх журналістів про необхідний і майбутній діалог між Трампом і Путіним з метою пошуку взаємоприйнятних рішень для припинення російсько-української війни на території України. Тут застережень дуже багато, і перше з них полягає в тому, що стало зрозуміло, що цей конфлікт неможливо вирішити за 24 години. Але за 24 години, з одного боку, Трамп дав конструктивний меседж, і на нього відповів Путін, Путін, який був більш обережним у своїх висловлюваннях. Він розповів про перипетії, з якими Трамп зіткнувся на шляху до своєї другої перемоги на президентських виборах у США, що, на думку багатьох компетентних спостерігачів за кордоном, свідчить про те, що Путін також у скруті і шукає, можливо, навіть за підтримки Трампа, вихід з цього виснаження Російської Федерації, російських військових, я маю на увазі з російсько-української війни, спровокованої незаконним вторгненням російських військ на територію України.»
В умовах відкритої повномасштабної війни на старому континенті, яка триває вже третій рік, а також численних та різноманітних гібридних дій Росії проти Заходу, ЄС почав активно підвищувати свою оборонну готовність та швидко розвивати оборонну промисловість. Чи повинна Європа ще більше зміцнювати свою оборону в новому безпековому середовищі, в тому числі у світлі заяв президента Дональда Трампа? На це запитання відповідає колишній член комітету з питань безпеки та оборони Європейського парламенту Віктор Боштінару: «Звісно, що так і це треба було робити, так чи інакше, навіть якби Дональд Трамп не був переобраний президентом, тому що війна в Україні висвітлила надзвичайно низький рівень готовності Європейського Союзу, країн-членів Європейського Союзу, на момент початку конфлікту в Україні. А з іншого боку, вона виявила неймовірно низьку промислову спроможність підтримувати військові зусилля, особливо в умовах довготривалої війни, війни на виснаження, якою зрештою виявилася війна проти України. Ці речі – разом з уроками про заміну військової техніки новими поколіннями і новими підходами, починаючи від ролі безпілотників і закінчуючи переосмисленням ролі бронетехніки, переосмисленням ролі важкої артилерії, важливості підводних і надводних безпілотників, всього цього, а також ролі штучного інтелекту у веденні війни, важливості супутникового зв’язку, захист супутників для забезпечення безпеки комунікацій у воєнний час – всі ці елементи показали, що Європа виявилася жахливо непідготовленою. І це доведеться виправити, тому що ризики для безпеки в цій частині світу залишаються, а гарантії від Росії важко прийняти, навіть якби вони були надані, не кажучи вже про нинішню путінську Росію, навряд чи вона буде сприйнята всерйоз будь-яким іншим партнером на цій планеті.»
Віктор Боштінару стверджує, що Європі доведеться більше і краще готуватися до можливого конфлікту з Росією та об’єднувати свої ресурси, адже стара римська приказка «Хочеш миру – готуйся до війни» дедалі демонструє свою актуальність. «Ми нарешті побачили розмови про об’єднання двох великих концепцій щодо літаків 6-го покоління, що є ознакою того, що війна в Україні певним чином зробила європейських лідерів мудрішими. Я неодноразово наголошував на тому, що ми, країни Європейського Союзу, повинні зробити членство в ЄС і засоби, що надаються з бюджету Європейського Союзу, інструментом підтримки зусиль нашого континенту в галузі оборони і безпеки, тому що, врешті-решт, Дональд Туск, прем’єр-міністр Польщі, був правий, коли сказав в Європейському парламенті: якщо Європа хоче вижити, вона повинна озброїтися. Це звучить дуже сильно, якщо згадати те, що ЄС був створений, щоб забезпечити тривалий мир серед його членів, попередити виникнення конфліктів на старому континенті, а також традицію, яка призвела до майже безумовних анти-оборонно-безпекових рефлексів, особливо в західних країнах-членах Європейського Союзу.»
Ми також є свідками зміни парадигми, яку можна інтерпретувати як продовження доктрини Монро. Дональд Трамп має особливе бачення розширення сфер безпекових інтересів США. Але, як каже аналітик Йон Петреску усі заяви Трампа щодо Панами, Канади та Гренландії, ґрунтуються на американських економічних інтересах. Він каже, що указ Трампа про перейменування Мексиканської затоки на Американську це не просто зміна назви, а публічний знак рішучості нового президента дати зрозуміти, що це зона економічних інтересів США. Заяви Трампа щодо Гренландії викликали напруження у відносинах між Європою і США, а Франція обговорила з Данією можливість відправки до Гренландії своїх військ.
Аналізуючи ситуацію довкола цього стратегічно важливого острова військовий аналітик Йон Петреску зазначив: «Сполучені Штати зараз мають там військовий аеродром і дислоковані там війська, тому що Гренландія де-факто охороняється американськими військами – там є авіабаза – але поки що, на рівні інформації, передчасно говорити про те, наскільки великої військової присутності Трамп захоче в Гренландії. Звичайно, прем’єр-міністр Данії заявив, що тільки народ Гренландії вирішуватиме своє майбутнє, але мова йде про 50 000 гренландців, щонайбільше, які будуть прагматичними та, ймовірно, поставлять собі запитання: що нам дає Трамп, чого не дала Данія, яка була державою, що контролювала економічне існування Гренландії. Це питання, на які ми дізнаємося відповідь у найближчому майбутньому, але, цілком ймовірно, Гренландія дійсно трансформується і стане, зі стратегічної точки зору, маяком для Сполучених Штатів Америки, які стежитимуть за проходженням кораблів Російської Федерації через цей район та інших союзних Російській Федерації держав, щоб на північ від Європи і особливо на південь від Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії були виключені військово-морські стратегічні несподіванки.»
Дональд Трамп хоче зблизити два береги Атлантики, звісно метафорично, шляхом розширення американських інтересів у Гренландії, але це може призвести до погіршення стосунків з давніми союзниками США. Ось що каже про це Віктор Боштінару. «Й у випадку Канади, й у випадку Данії йдеться про союзників Сполучених Штатів Америки, країн-членів НАТО, які традиційно мають надзвичайно тісні відносини зі Сполученими Штатами Америки. Зараз навіть заяви про Канаду як 51-й штат федерації Сполучених Штатів Америки або захоплення Гренландії викликає добре контрольовану, але дуже нервову реакцію в Оттаві і Копенгагені. Сполучені Штати Америки також перебувають у ситуації, коли їм потрібні друзі, союзники і довіра. Американське лідерство без престижу і довіри важче нав’язати. Тому я думаю, що заяви це одне, а реальні дії – зовсім інше, і вони будуть набагато обережнішими і стриманішими, звичайно, включаючи економічні механізми співпраці і перетворення Гренландії на платформу для Сполучених Штатів, щоб проєктувати свою силу в більшому масштабі, ніж зараз, але я не бачу, як вони можуть отримати фізичний контроль над Гренландією без значного погіршення відносин, в тому числі з Євросоюзом – подивіться на реакцію ЄС, який заявив, що Гренландія перебуває під захистом договорів Європейського Союзу.»
Президент США Дональд Трамп закликав керівника Росії Володимира Путіна зупинити війну проти України й «укласти угоду», оскільки далі для Росії «буде тільки гірше». Водночас Путін заявив, що не готовий підписувати мирний договір із президентом України Володимиром Зеленським, якого він знову назвав «нелегітимним». Румунський генерал-лейтенант запасу Александру Грумаз стверджує, що Путін не збирається закінчувати війну. «Росія не зацікавлена в мирі в Україні. Росія зацікавлена в діалозі зі Сполученими Штатами, тому що відносини між двома ядерними державами досягли найнижчого рівня. Зараз на мій погляд Путін не збирається укладати мирний договір з Україною, це неможливо. Усе, що може бути досягнуто – це перемир’я, що означає припинення вогню на невизначений період часу, і не більше…»
Тобто замороження війни, чого власне й прагне Путін, він хоче отримати паузу для переозброєння та продовження війни.
