Домашня сторінка » Румунія-Україна » Взаємини » Українці Клужу вшанували пам’ять Марка Вовчка

Українці Клужу вшанували пам’ять Марка Вовчка

România Internațional, 27.11.2018, 07:03

22 грудня виповнюється 185
років від дня народження визначної української письменниці Марії Олександрівни
Вілінської. Під літературним псевдонімом Марко Вовчок в українській літературі кінця
50-х – початку 60-х вона стала новим подихом: «заклала
основи реалістичного оповідання й повісті», створила дитячу прозу, ввела нову тематику та новий тип оповідача, розвинула її мову, тощо. Її твори
продовжують і тепер цікавити своєю актуальною проблематикою, будовою і засобами
вираження. Навколо цього імені не стихають суперечки про автентичність її української
прози або про подробиці плагіаторства у перекладах. Та найбільшого розголосу набули
скандальні чутки та плітки про її яскраве особисте життя, переповнене
пристрасними стосунками.

Фахівці не перестають повторювати: «чоловіки
нею захоплювалися, боготворили, кохали й проклинали. Через неї накладали на
себе руки. Жінки пліткували, ревнували, заздрили, осуджували й ненавиділи.» Вона
була особисто знайома з Т. Шевченком, П. Кулішем, Миколою Костомаровим, І.Тургенєвим,
Дмитром Менделеєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим, О. Герценом, Л. Толстим, а
також з не менш видатними представниками тогочасної культурної еліти Франції,
Польщі, Чехії. Практично на всіх справила сильне враження як особа і як митець,
вплинула як на літературу так і на чоловіків-літераторів. Марко Вовчок у вищих
навчальних закладах не вчилася, але була широкоерудованою людиною і все життя
займалася самоосвітою.Виділялась знанням близько 10-ти іноземних мов, незаперечним
талантом у літературі, спокійною красою, силою характеру та мовчазною
поведінкою. Росіянка за походженням стала «українським
Жорж Сандом», а її творчість в усі
часи мала «велике значення для розвитку
національної гідності і української культури».

У Клужі цю річницю видатної української жінки-прозаїка відсвяткували 17
листопада на кафедрі слов’янських мов, у Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя,
відділ українистики. У вступному слові організатор цього заходу, а також голова
Клузької повітової організації СУР-у пан І.Гербіль в першу чергу урочисто привітав
усіх присутніх з новим і важливим для нас всіх святом – Днем української мови у
Румунії. Надалі заступник декана факультету іноземних мов, професор Д.-І.Кіра поділився
своїми враженнями від святкування цієї події та від участі у Міжнародній
конференції «Українці Румунії: історія, сучасність та перспективи», що мали
місце у Бухаресті. Він подякував за можливість приймати участь в житті
української громади та підсумовуючи сказав: «Думаю Румунія може стати зразком для інших у плані вирішення проблем
меншостей у нашій країні».

Наукову частину зустрічі розпочала студентка
першокурсниця Соня Клемпушак доповіддю на тему: «Марія Олександріна Вілінська -
«продовжувач» великого Кобзаря в напрямку пробудження національної свідомості
українського народу». Про нетиповий тому часу життєвий шлях цієї жінки та етапи
її творчості йшлося і в документальних стрічках. На долю Марії Вілінської з
раннього дитинства випало чимало страждань і негараздів. В 16-ть сіроока
красуня наперекір родині обрала собі в чоловіки набагато старшого за себе
Опанаса Марковича – майбутнього відомого українського фольклориста, етнографа
– і переїхала з ним до тодішньої Малоросії. А у 24-ри роки нікому не відома
провінціалка під чоловічим іменем публікує першу збірку «Народні оповідання»
(1857) на чудовій українській народній мові, яку вона опанувала за 8 місяців. З
цього часу сильні захоплення і розчарування чередувалися з подорожами Європою і
безліччю цікавих знайомств.Все це сприяло розвиткові неповторної, талановитої
особистості прозаїка, яка належала до найвищих і найпередовіших прошарків європейської
інтелігенції свого часу. ЇЇ творчий спадок нараховує понад 100 літературних
творів і стільки ж перекладів. Ще за життя Марко Вовчок перекладали на
російську, французьку, німецьку, італійську, польську, чеську, болгарську і угорську
мови, що «сприяло зміцненню зв’язків між
українською та літературами інших європейських народів.»

Одним з найкращих творів
Марка Вовчка вважають повість «Інститутка». Цим твором письменниця започаткувала соціально-проблемну
повість в українській літературі. Т.Г.Шевченко, якому вона присвятила цю роботу,
та І.Франко високо оцінили цей перший
реалістичний, антикріпосницький твір української прози. Студент Петро Панчик у
своїй роботі ««Інститутка»-найяскравіший зразок індивідуальної творчої манери
Марка Вовчка як українського прозаїка» розглянув тему повісті, сюжетну лінію і
проблематику, динаміку характерів, почуттів і дій головних героїв, тощо. Провідним
мотивом у творі є думка: «Любо на волі дихнути!», яку волелюбна авторка вкладає
в уста Устини -однієї з головних персонажів. Цій простій селянській дівчині
належать загальнолюдські моральні цінності на відміну від її «освідченої»
панночки. Студентки Іонела-Пауліна Каїл та Діана Марія Співалюк виконали уривок,
у якому відкривається обманлива і хижацька натура цієї представниці пануючого
тоді класу. Фахівці схильні думати, що у цьому творі авторка «досягла класичної довершеності
сюжетно-композиційної організації, гармонії змісту й форми» – зазначив
доповідач.

У доповіді «Становлення індивідуального стилю Марка Вовчка» пані
лектор-доктор М.Гербіль підкреслила сильно помітні впливи на творчість цієї
письменниці попередників і сучасників не тільки української, але і європейської
літератури. ЇЇ українські оповідання та повісті- це «характерне
явище переходу української прози від просвітительського реалізму до реалізму
класичного.» Для Марка Вовчка та її праць притаманні «цілісність суспільно-політичних і літературно-естетичних переконань,
послідовність демократичних позицій,… вірність дійсності.» Саме з позиції
вірності дійсності авторка постійно відображає народне світорозуміння, його
визвольні бажання, його бачення дійсності. Ще М. Добролюбов підкреслював: «Їй вдається так різнобічно, живо й
достовірно зобразити наше народне життя, так глибоко проникнути в душу народу».
Важливою рисою її творчої манери вважається народність, виражена «в народній манері висловлення, однак без
стильової простакуватості «під народ», у використанні елементів українського
фольклору та живої мови,побуту українського народу. Письменниця-новатор зачіпає
болючі нові теми того часу, пропонує нові жанри, доводить до досконалості
спосіб монолога-оповіді, використовує так звану я-розповідь та інше.Всі ці
особливості будують її власний письменницький стиль і дають їй можливість
зайняти своє почесне місце в літературному русі – між таких титанів, як Тарас
Шевченко і Пантелеймон Куліш.

Крім того Марія Олександрівна Вілінська, за свідченнями
сучасників, як особа виділялася і
притягувала великою силою волі, не боялась жодних звинувачень, зневажала всі
умовності та пересуди, руйнувала стандарти свого часу. На мою думку, саме ці
риси в поєднанні з непересічним здібностям, надзвичайним якостям характеру і
вдачі стали секретом чаруючої і загадкової Марко Вовчок – першої української
жінки-письменниці, яка здобула успіх у своїй кар’єрі. (Автор: Ольга Сенишин).