Україна на порядку денному нового керівництва ЄС
Чого очікувати за підсумками зустрічей глава МЗС та лідерів країн ЄС в плані подальшої допомоги Україні як у близькому майбутньому, так і після 20 січня, коли Дональд Трамп приступить до виконання обов'язків президента США?
Василь Каптару, 18.12.2024, 15:46
У понеділок, 16 грудня 2024 року, міністерка закордонних справ Румунії Лумініца Одобеску взяла участь у зустрічі міністрів закордонних справ ЄС, яка була присвячена таким темам як: агресія Росії проти України, події в Грузії, ситуація на Середньому Сході та в Сирії, а також ситуація в Білорусі. Крім того, під час неформального сніданку міністерка закордонних справ Румунії взяла участь в обговоренні шляхів підвищення ефективності зовнішньої політики ЄС у контексті вступу Кайї Каллас на посаду Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки та віце-президента Європейської комісії 1 грудня 2024 року.
Дискусія щодо російської агресії проти України була зосереджена на підтвердженні рішучої підтримки України з боку ЄС на всіх рівнях в рамках мандату нової Європейської Комісії. Міністерка закордонних справ Лумініца Одобеску підтвердила важливість продовження багатовимірної підтримки України. Вона привітала ухвалення 15-го пакету санкцій проти Росії, а також ухвалення перших списків в рамках пакету санкцій за гібридні дії Росії. Вона підкреслила, що ці списки є потужною відповіддю ЄС на участь Росії у дестабілізації сусідніх партнерів та держав-членів ЄС. Вона наголосила на важливості використання ЄС усіх наявних інструментів для протидії впливу дезінформації та гібридної кампанії з метою зміцнення стійкості європейських демократій. Міністерка також підтримала якнайшвидше розблокування Європейського фонду миру, а також посилення мандату Місії ЄС з військової допомоги для кращого реагування на потреби українських збройних сил на місцях.
Отже, в Брюсселі відбулося перше засідання Ради міністрів закордонних справ, до складу якої входять глави дипломатій 27 країн-членів ЄС, але вперше її очолила новий Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки, естонка Кайя Каллас. Водночас цього тижня відбудеться саміт лідерів країн ЄС, зимова Європейська Рада, яку також вперше очолить новий президент Європейської Ради колишній прем’єр-міністр Португалії Антоніу Кошта.
Сьогодні ми спробуємо дізнатися, чого варто очікувати за підсумками цих двох важливих зустрічей в плані подальшої допомоги Україні як у близькому майбутньому, так і після 20 січня, коли Дональд Трамп офіційно складе присягу і приступить до виконання обов’язків президента США.
Кореспондент Радіо Румунія в Брюсселі Богдан Ісопеску каже, що Кая Каллас може здатися емоційною, тендітною політикинею, але вона є надзвичайно потужним голосом, коли мова заходить про підтримку України. «Перш за все, щодо України, Європа зайняла своєрідну вичікувальну позицію по відношенню до Сполучених Штатів, ніхто не знає, що станеться, коли адміністрація Трампа прийде до влади, але меседж Європи дуже, дуже чіткий: ми підтримуємо Україну. Європейський Союз рішуче налаштований підтримувати Україну незалежно від того, що вирішать Сполучені Штати, але якщо допомога з іншого боку Атлантики буде скорочена, Європейський Союз автоматично візьме на себе основний тягар. Наразі Кая Каллас та 27 міністрів закордонних справ ухвалили 15-й пакет санкцій проти Росії. Він включає в себе не тільки санкції проти Росії, але і проти північнокорейських чиновників, проти компаній із Сербії, з Китаю, які постачають певний вид продукції, яку Росія може використовувати в цій війні.»
З іншого боку з 1 січня протягом шести місяців Польща головуватиме в Раді ЄС, одній з ключових інституцій Євросоюзу, де ухвалюватимуться й важливі рішення щодо України. Нещодавно польський міністр у справах Європейського Союзу Адам Шлапка зазначив, що головування Польщі в Раді ЄС зосередиться на семи вимірах безпеки: зовнішня безпека, внутрішня безпека, безпека в інформаційному, економічному, енергетичному, продовольчому та медичному вимірах, а про яку безпеку в Європі можна говорити, коли поруч триває війна.
Наш кореспондент у Брюселі Богдан Ісопеску нагадав, що Польща, так само, як, наприклад, і країни Балтії, дуже голосно заявляє про свою підтримку України і часто звинувачує весь Захід і решту Європейського Союзу в тому, що вони недостатньо допомагають українському народу. «Слід очікувати від польського головування прискорення законодавчих ініціатив, прискорення різних ініціатив щодо України, проукраїнських проєктів, допомоги Україні та з різних інших питань. І це після певного періоду застою, тому що, як відомо, угорське головування, хоча Румунії воно принесло повноправне членство в Шенгені, в цілому, на рівні ЄС не мало особливих досягнень, тому що Угорщина йде проти течії в ЄС. Під час угорського головування було дуже мало результатів, тому великі сподівання зараз покладаються на Польщу.»
З іншого боку, експерт з міжнародних відносин, професор Факультету європейських студій Клузького університету імені Бабеша-Бойоя Валентин Наумеску каже, що хоча на цьому тижні не буде прийнято якихось ключових рішень, він є особливим тим, що будуть накреслені основні орієнтири зовнішньої політики нового керівництва ЄС. «Звичайно, нас у нашому регіоні найбільше цікавить, як Європейський Союз позиціонуватиме себе в умовах осяжного закінчення війни в Україні, як Європейський Союз намагатиметься компенсувати можливе скорочення американської військової допомоги, можливо, не замінити її повністю, але, безумовно, європейці готові й надалі допомагати Україні. А також, схоже, що тут буде сюрприз, про який повідомляють подекуди, в деяких європейських виданнях, що президент Макрон може порушити питання, звісно, без ухвалення жодного рішення цього тижня, про можливу участь європейців з миротворчими військами після укладення угоди про припинення вогню і, по суті, Європейський Союз візьме на себе основний тягар підтримки, скажімо так, стану перемир’я на лінії фронту, про який буде домовлено. Отже, такими є головні заходи або, принаймні, важливі проєкти, станом на цей тиждень.»
Тим часом, ситуація на фронті в Україні залишається складною, росіяни постійно штурмують на кількох напрямках. І в Києві, і в Москві говорять про можливість досягнення угоди про припинення вогню, але мають радикально протилежні підходи. Новобраний президент США Дональд Трам заявив днями, що досяг «невеликого прогресу» в зусиллях з припинення російсько-української війни. Тим часом Президент України Володимир Зеленський зауважив, що війну не можна закінчити «просто папірцем», тому лише сильна Україна, за підтримки Заходу, може змусити Росію сісти за стіл переговорів.
Генерал у відставці Вірджил Белечану, колишній представник Румунії при командуванні НАТО в Брюсселі, каже, що з огляду на ситуацію на фронті мирні переговори неминучі, тому й Україна, і Росія намагаються створити більш вигідні для себе умови. «Я вважаю, що цей момент, як би парадоксально це не звучало, несприятливий, передусім для Російської Федерації. Це несприятливий момент для припинення вогню, встановлення лінії розмежування, а потім демілітаризованих зон, в першу чергу, для Російської Федерації, а потім для України. По-перше, для Російської Федерації, тому що в Курську все ще перебувають українські війська, які, сподіваємося, залишатимуться там якомога довше, і звідси запитання: чи погодиться Путін на припинення вогню, лінію розмежування і присутність миротворчих військ всередині Російської Федерації в такому історичному регіоні, як Курськ?» На думку Вірджила Белечану, Путін намагатиметься тягнути час, щоб витіснити українські війська з Курської області, чого до тепер йому не вдалося.
Російські війська продовжують наступ на східному фронті в Україні, наближаючись до Покровська на Донеччині, яке є стратегічним містом. Путіна не хвилюють шалені військові втрати, він намагається будь-якою ціною продовжити наступ в очікуванні зміни влади в США. Чи повинна Європа хвилюватися з приводу такого розвитку подій?, – запитали ми військового аналітика Раду Тудора. «Не тільки Європа повинна турбуватися, а всі демократії, тому що якщо Україна буде окупована, якщо Росія переможе, це буде сигналом заохочення для всіх диктатур світу, для тих країн, які своїми загарбницькими методами, війнами, які вони можуть розв’язати проти інших незалежних держав, можуть відчути себе заохоченими відсутністю підтримки або поразкою України. Саме тому нещодавно Президент США Джо Байден оголосив про пакет допомоги Україні у розмірі 1 мільярд доларів. Очевидно, що ця новина з’явилася у складному контексті, але якщо подивитися на загальну картину, то жодна зі сторін, що беруть участь у цьому конфлікті, ні російські загарбники, ні українські захисники не змогли якось змінити стратегічний баланс. Є тактичні успіхи, є елементи, які, безумовно, дають привід для занепокоєння, але вони не змінюють баланс сил, а скоріше це пунктуальні кроки, які якимось чином намагаються утримати загрозу, щоб мати перевагу на переговорах. Тому що вже почалися інтенсивні переговори про те, що справедливий мир повинен означати для всіх. Кожна нормальна людина хоче миру, і він може бути досягнутий шляхом припинення загарбницької війни, яку веде Росія, шляхом виведення загарбницьких військ з території України.»
Президент України Володимир Зеленський закликає до тривалого миру, який Росія не зможе порушити. Під час зустрічі в Парижі з Еммануелем Макроном і Дональдом Трампом він наголосив, що хоче для своєї країни тривалого миру, який Росія не зможе зруйнувати за кілька років, спровокувавши новий конфлікт. Зеленський сказав, що просто припинення вогню без належних гарантій безпеки не буде достатнім, тому що Росія відновить сили і нападе знову – так, як вже робила. Водночас ми чули заяву про те, що українській армії бракує сил для відвойовування окупованих територій.
Чи означає це, що Київ готовий на територіальні поступки? Аналітик Раду Тудор відповідає: «Дуже важко повірити в те, що ми матимемо формальну передачу території. Інакше всі ці величезні зусилля, яких доклала Україна, з десятками тисяч загиблих військовослужбовців, десятками тисяч цивільних осіб, людей похилого віку, дітей, жінок, вбитих російськими ракетами, були б марними. Я вважаю, що зараз можна говорити про припинення бойових дій, а потім про дипломатичні переговори, як каже президент Зеленський, навколо ідеї справедливого миру. Отже, першим етапом має бути припинення бомбардувань, страждань цивільного населення і руйнування суверенної і незалежної країни – України, яка, на жаль, в результаті російських бомбардувань, зазнала збитків у розмірі понад 500 мільярдів доларів США. Я вірю, що зусиллями нової Європейської Комісії на чолі з президенткою Урсулою фон дер Ляєн, нового президента США Дональда Трампа, зусиллями генерального секретаря НАТО Марка Рютте, може бути створена дипломатична основа, де кожна сторона могла б сісти за стіл переговорів, і Україна могла б сказати: так, ми готові говорити, але за однієї умови – ми не віддаємо ні сантиметра нашої окупованої території. Інакше всі жертви будуть марними.»
Тим часом після блискавичного наступу сирійські повстанці зайняли Дамаск та оголосили про падіння режиму Башара Аль-Асада, який втік до Москви. Тож постають запитання чи вплине зміна військово-політичної ситуації у Сирії на російсько-українську війну, чи падіння дружнього Кремлю режиму ослабить режим Путіна, котрий отримав сильного репутаційного удару. Відомий румунський політичний та військовий оглядач Клаудіу Деджерату каже, що втеча Асада загрожує Росії втратою двох військових баз у Середземномор’ї та великими проблемами на африканському напрямку. «Це, безумовно, вплине, тому що і Росія, і Іран зазнали удару в Сирії, і деморалізуючий ефект, ймовірно, буде помітний у керівництві двох країн. І це, безумовно, також є сигналом того, що обидві країни більше не мають здатності управляти значними силами і засобами на відстані.»
