Транскордонний проект «Буковинський етнічний спеціальний скарб»
Проєкт «Буковинський етнічний спеціальний скарб», незважаючи на пандемію та війну був успішно доведений до кінця двома сучавськими та двома чернівецькими громадськими організаціями.
Василь Каптару, 01.02.2023, 06:20
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях Всесвітньої служби Радіо Румунія! З вами Василь Каптару. Сьогодні ми розкажемо про один з проєктів, що фінансується Євросоюзом в рамках транскордонної програми Румунія – Україна 2014-2020 роки в галузі культури та досліджень. Мова йде про проєкт «Буковинський етнічний спеціальний скарб», який незважаючи на пандемію та війну був успішно доведений до кінця двома сучавськими та двома чернівецькими громадськими організаціями. Нашим гостем є голова ГО Медіа Центр БукПресс, політолог і журналіст Марін Герман, який є координатором цього проєкту в Україні.
Доброго дня Маріне, по перше вітаю з успішним завершенням цього проєкту «Буковинський етнічний спеціальний скарб». У чому його суть цього проекту, які результати були отримані?
Доброго дня, ну в першу чергу мета цього проекту – це розвиток культурного туризму в Буковині, в історичній Буковині, шляхом сприяння та популяризації нематеріальної культурної спадщини, етнічних груп Сучавського повіту та Чернівецької області. Протягом майже трьох років з певними перервами ми збирали інформації у населених пунктах Сучавського повіту та Чернівецької області. Наша організація займалася цією діяльністю на території Чернівецької області, збирали легенди, міфи, традиції, різноманітні історії, кулінарні рецепти все те, що відрізняє одну етнічну групу від іншої. Нашими цільовими групами були поляки, румуни, німці, євреї та вірмени Чернівецької області.
Якщо порівняти етнічні групи, які були досліджені в Румунії і ті, які були досліджені в Україні, що у них спільного і, що відмінного?
Ну, по-перше, ми відзначили те, що комуністична спадщина в її негативному розумінні не мала позитивних наслідків, дуже багато етнічних груп, які втратили зв’язок із своїм минулим. Це по-перше, по-друге, якщо порівняти сучасні Румунію та Україну, звичайно, що значно легше етнічним групам сучасної Румунії, зокрема тому, що Румунська держава надає фінансову підтримку різного роду культурним подіям, функціонуванню громадських організацій, те, що не відбувається в Україні, з одного боку, через законодавчі певні моменти, з іншого боку, через відсутність коштів та інше. Усе ж таки і в одній частині Буковини, і в іншій збережені автентичні цікаві оригінальні елементи нематеріальної культурної спадщини і ми запропонували в рамках цього проекту разом з нашими партнерами з Румунії нові туристичні маршрути, які базуються на цих культурних елементах історії Буковини, тобто відвідати ті чи інші населені пункти, ті чи інші місця у двох регіонах, але на основі культури тих етнічних груп, які вже століттями проживають у Буковині.
Так, Буковина це унікальний регіон, південь Буковини в Румунії, північ – в Україні і він цікавий не тільки з туристичної точки зору а й з точки зору спільнот, які там проживають і їх не мало. Які цікаві місця у Сучавському повіті Румунії, відповідно Чернівецькій області України мають особливий туристичний потенціал з етнічної та культурної точок зору?
Ми розробили шість маршрутів і ще один, сьомий, спільний маршрут, але найпростіший маршрут, найбанальніший навіть, це дорога від Чернівців до Сучави або від Сучави до Чернівців. Це автомобільна дорога і маємо автобус цією дорогою, але це насправді є дорогою через історію, культуру і духовність народів. Сучава, це місто, де проживають і поляки, і румуни, й українці та різні інші національності. Тут є різні церкви, тут є різні місця, які тісно пов’язані з історією семи етнічних груп Сучавського повіту. Далі це Балківці, Негостина, населені пункти і церкви української громади, далі це Сірет з найдавнішим цвинтарем єврейської громади в Європі, далі якщо рухатись в Україні, це Багринівка, село де за легендою народилася пісня «Кує зозуля в Буковині», відома в румунській громаді, далі це музей в селі Опришени Чернівецької області і далі по маршруту істо Чернівці – маленький Відень або маленький Париж, місто тісно пов’язане з легендами міфами та історією, з гарними будівлями та іншими цікавими місцями всіх етнічних груп колишньої Австрійської імперії та, звичайно, історії історичної Буковини.
Попри пандемію й особливо попри війну в Україні, вам вдалося все таки довести цей проект до кінця. Як відбувається зараз з іншими проектами? Яким чином Європейський Союз фінансує транскордонні проекти в контексті війни в Україні?
Було складно, тому що ми розпочали цей проект якраз 1 січня 2020 року і вже у березні були запроваджені карантинні обмеження у зв’язку з пандемією. Ми постійно, протягом цих 3 років змінювали, чи бюджет, чи проект, чи події, чи щось інше. Не раз ми були змушені призупинити дію цього проекту, тобто це були роки постійних змін, постійної адаптації, але ми доказали, що змогли адаптуватися до тих змін. У зв’язку з воєнними діями на території України, наприклад, ми скасували великий міжетнічний фестиваль, проте ми зуміли провести чотири заходи у Чернівецькій області у чотирьох центрах для внутрішньо переміщених осіб. А це люди з Донеччини, з Луганська, з Дніпропетровщини, які отримали від нас інформацію, їжу, одяг в рамках цього проекту. Тобто це були зміни, які ми у 20 році не передбачили, але ми це змогли зробити. Щодо подальших проектів, так, зараз, переважна більшість організацій перебувають на завершальному етапі цієї програми 2014-2020 і вже влітку ми сподіваємось, що Європейський Союз знову надасть можливість подавати інші проекти. Але буде складно, я вже бачу, що буде складно, тому що фінансова спроможність громад, громадських організацій, мерій, областей України є досить обмеженою, бюджети всіх невеликі, тому я сподіваюся, що Європейський Союз надасть адаптовані механізми для того, щоби ці проекти могли бути реалізовані на території України. Війна звичайно вносить свої корективи і вона звичайно, що негативно впливає на можливість ефективної реалізації тих чи інших проектів. Ми сподіваємося, що буде мир, надіємось що всі ці розпочаті проекти будуть завершені і майбутнє України буде разом з Румунією у великій європейській сім’ї.
Дякую, Маріне за гарну розмову і сподіваюсь, що війна в Україні закінчиться якомога скоріше, а люди знову повернуться до того нормального життя і знову почнуть подорожувати, відвідувати Буковину і північну, і південну, і скористаються тією інформацією, яку ви зібрали в рамках цього проекту. Успіхів тобі в наступних проектах!
Дякую вам і вам міцного здоров’я. Дякую за увагу і за можливість виступити на вашому радіо, яке є другом і яке ми слухаємо на території України.
