Річниця повномасштабної війни проти України
Політолог Крістіан Пирвулеску: «За рік війни Росія не досягла жодної цілі, з тих, які Володимир Путін озвучив у своєму виступі 24 лютого...»
Corina Cristea, 08.03.2023, 06:42
«За рік війни Росія не досягла жодної цілі, з тих, які Володимир Путін озвучив у своєму виступі 24 лютого. Але досі жодна із сторін не змогла категорично нав’язати себе іншій, а закінчення цієї війни все більш явно залежить від військової ситуації», – заявив політолог Крістіан Пирвулеску в інтерв’ю прес-агентству Agerpres з нагоди річниці повномасштабного вторгнення Росії до сусідньої України.
«Лише після закінчення бойових дій можна буде вести переговори. Однак це залежить від того, з якої позиції будуть вестись ці переговори, – пояснив він. Можливі три сценарії: Перший – Росія переможе; другий – Україна переможе; третій – жодній із сторін не вдасться перемогти. І ця третя ситуація може призвести або до перемир’я на позиціях, на яких кожна зі сторін перебуватиме на момент ухвалення рішення, або до миру, що підтверджує існуюче становище на фронті. Третє рішення, принаймні сьогодні є неприйнятним для жодної із сторін», – зазначає Крістіан Пирвулеску.
Політолог вважає, що президент Зеленський категорично перевершив Володимира Путіна в комунікації, яка є одним із важливих факторів згуртування та мотивації українського опору. «Для кремлівської пропаганди та її пятої колони, включно в Румунії, Зеленський є ненависним персонажем саме тому, що йому вдалося неймовірне: довести, наскільки немічним є Путін і наскільки непідготовлена російська армія. Тому багато-хто хоче його зникнення і саме тому ризик вбивства президента Зеленського все ще існує, але залишається невеликим», – сказав Крістіан Пирвулеску.
Для Румунії, – каже політолог, – немає «безпосередніх» ризиків безпеці, оскільки наша країна є членом НАТО, війська Альянсу перебувають на території країни, Румунія також є членом ЄС (що відповідно до статті 42.7 Договору про Європейський Союз передбачає надання допомоги державами-членами країні ЄС, що зазнала збройної агресії на своїй території, всіма можливими для них засобами, відтворюючи фактично статтю 5 Північноатлантичного договору). «Але в Румунії гібридна війна дозволила Росії зблизити – за допомогою пятої колони – значну частину населення. Насправді в Румунії демократичну стійкість ще потрібно продемонструвати», – зазначив оглядач.
Крістіан Пирвулеску вважає, що якщо Румунія вирішила не говорити про допомогу надану Україні, це не означає, що вона не відіграла вирішальну роль в складних геостратегічних умовах. «У ключові моменти російсько-української війни її внесок був вирішальним. А на південній частині східного флангу російський наступ навесні 2022 року, який мав на меті окупацію півдня України та створення Новоросії, показав, наскільки нереальними були стратегії озброєння та забезпечення безпеки передусім північно-східного флангу. Для Росії напрямок наступу був, починаючи з часів Петра Великого, Балкани», – нагадав професор Крістіан Пирвулеску.
Кількість вбитих чи поранених у двох таборах за останній рік обчислюється сотнями тисяч, мільйони українців були змушені тікати від війни, цілі міста були повністю зруйновані. В інтерв’ю Радіо Румунія генеральний директор Центру нової стратегії Джордже Скутару проаналізував те, що він назвав найбільшим викликом європейській безпеці з початку Другої світової війни та найбільшим викликом НАТО: «Те, що сталося минулого року, на жаль, підтверджує позицію Румунії та інших держав на східному фланзі, зокрема Польщі або країн Балтії, які давно намагаються переконати своїх західних союзників у тому, що Росія становить небезпеку і, що Росію потрібно зупинити у подібних діях, аналогічних тим, які вона здійснила 2008 року в Грузії або 2014 року, коли анексувала Крим. (…) На жаль, Захід вважав, що діалог і дипломатія візьмуть гору над застосуванням сили. Це була хибна оцінка. А сьогодні ми дійшли до того, що маємо масштабну війну. На щастя Україна тримається, і це, з одного боку, завдячується героїзму усього українського народу, але він був зумовлений й іншим фактом: у 2015 році США, Великобританія та інші країни НАТО розпочали масштабний процес підготовки українських військовослужбовців. По суті, йдеться про іншу українську армію, ніж та, яка існувала у 2014 році, і це було видно. З іншого боку, ми побачили, що означає мати корупцію в погано керованій армії з погано продуманим і погано реалізованим планом. І це наклало свій відбиток на невдачу російських сил, на щастя для нас. З іншого боку, не можна надто швидко святкувати перемогу. Ми повинні бути раціональними. Слід розуміти, що ми маємо справу з державою, яка має значні енергетичні ресурси, яка має 140 мільйонне населення і, насамперед, політичне керівництво, налаштоване на продовження цієї війни. Путін не здасться надто швидко. Росія економічно готова продовжувати такий конфлікт набагато довше. По суті, ми стикаємося з двома сценаріями: або ми матимемо українську перемогу в другій половині року, коли в українців з’явиться можливість застосовувати все озброєння західного типу, насамперед бронетехніку, танки, щоб мати необхідну військову силу і прорвати фронт та перерізати сухопутний коридор, що веде від Донбасу до Криму. У протилежному випадку ми станемо свідками війни на виснаження, яка триватиме 2-3 роки і призведе до виснаження обох країн.»
Торік у лютому Кремль розраховував на швидку перемогу, але український опір змінив його плани з перших днів війни. Київ отримав підтримку західних держав, які, знову ж таки всупереч очікуванням Кремля, діяли швидко, постачаючи Україні озброєння та боєприпаси та запроваджуючи економічні санкції проти Росії. У конфлікті, більш-менш завуальовано виникла й ядерна загроза, а відповідні заяви кремлівського лідера викликали різні аналізи у центрах прийняття рішень та занепокоєння серед населення. Заступник генерального секретаря НАТО, румун Мірча Джоане висловився на цю тему в інтервю Радіо Румунія: «З того, що ми бачимо, Росія не має ні можливості, ні наміру перетворити війну з Україною на війну з НАТО. Це також було б дещо нелогічно, бо асиметричність сил РФ, ослабленої цим конфліктом і з військовими можливостями набагато менш ефективними, ніж вони самі думали, порівняно з НАТО, яка набагато сильніша, набагато сучасніша і набагато потужніша, є очевидною. Що робить РФ? Вона намагається застосувати свій арсенал гібридної війни і проти Заходу. І центральною зброєю цієї дезінформаційної війни є залякування ядерною риторикою нашої громадської думки. (…) Звичайно, коли з Кремля чуєш таку риторику, явно виникає якесь почуття занепокоєння. Це абсолютно нормально. Але я хочу сказати, щоб трохи розвіяти ці занепокоєння, що з військової точки зору ми не бачимо таких ознак, тому що це також призведе до безпрецедентної ескалації і Росія, як ядерна держава, знає, що це означає.»
З іншого боку, – каже Мірча Джоане, – ми очікуємо, що гомін ядерної риторики з боку Росії продовжиться у спробі залякати нас та підірвати нашу єдність і бажання підтримувати українців.
