Війна в Україні, далекобійний етап
На 1000-й день війни Україна завдала удару по військовій цілі на території Росії американськими ракетами великої дальності ATACMS.
Коріна Крістя and Василь Каптару, 11.12.2024, 13:57
На 1000-й день війни Україна завдала удару по військовій цілі на території Росії американськими ракетами великої дальності ATACMS. Це був перший випадок, коли за згодою США ракети цього типу були застосовані на території Росії, а послаблення обмежень є частиною зусиль адміністрації Байдена, спрямованих на те, щоб дати Україні все можливе до інавгурації Дональда Трампа 20 січня. Це рішення також має на меті утримати Пхеньян від відправки нових військ до Росії.
Як це рішення впливає на хід війни? Відповідь на це питання в інтерв’ю Радіо Румунія спробував дати професор Юліан Кіфу, президент Центру запобігання конфліктам і раннього попередження: “Давайте не забувати, що це не зброя, здатна змінити правила гри, це не ядерна зброя наприкінці Другої світової війни. Тож вона автоматично не забезпечує перемогу, ні. Але вона забезпечує покарання. Це відповідь на залучення Російською Федерацією Північної Кореї як воюючої сторони і відповідь на масовані атаки на українську енергосистему. Ці два елементи ескалації необхідні для надійного відновлення балансу і стримування, як це відбувалося кожного разу, коли мала місце певна форма відплати. Й ось, дивіться, цього разу Захід, в першу чергу Сполучені Штати, знайшов спосіб скасувати цю заборону. Звичайно, це також стосується британських і французьких ракет Storm Shadow і Scalp, які мають американські компоненти. Це буда єдина перешкода для їхнього використання Україною в польових умовах.”
Невдовзі прийшла і відповідь Кремля. Владімір Путін підписав указ про внесення змін до ядерної доктрини Росії, знизивши рівень загрози, який би виправдовував ядерну відплату у відповідь на ширший спектр звичайних атак. На місцях Москва продовжує контрнаступ у Курській області – місці єдиного великого військового успіху Києва цього року – і здобуває ключові точкові перемоги вздовж лінії фронту. Чи може Москва продовжувати військовий наступ?
Знову професор Юліан Кіфу: “Ми маємо справу з довготривалою війною. Цілі Росії не змінилися. Росія хоче поставити Україну на коліна, посадити в Києві маріонетковий уряд і мати Україну без виходу до моря, очевидно, щоб досягти кордонів НАТО, в тому числі тут, на Чорному морі, і це питання особливо цікавить нас. З іншого боку, якщо ми говоримо про фінансові аспекти, звичайно, це дуже дорого коштує і Путін закладає майбутнє власної держави. На цьому економічному та фінансовому фронті є великі проблеми. Ми бачимо, що центральний банк вже підняв процентні ставки до 21%, безпрецедентно за останні 20 з чимось років, є великі проблеми з інфляцією, є великі проблеми з виробництвом. Ці речі впливають на їхній фронт. З початку року на 40 квадратних кілометрах було втрачено еквівалент п’яти дивізій, в першу чергу техніки, але також і людей.”
Повільна і складна війна, яку часто називають війною на виснаження, коли обидві сторони намагаються виснажити одна одну, виснажила ресурси обох країн після майже трьох років конфлікту. І, схоже, вона продовжуватиме поглинати колосальні суми і забирати ще більше життів. Росія встановила рекордний оборонний бюджет на 2025 рік, що становить третину державних витрат. Водночас Сполучені Штати оголосили про новий пакет допомоги для України.
У світі дедалі частіше говорять про можливість закінчення війни у 2025 році. Президент Володимир Зеленський заявив нещодавно, що Україна повинна зробити все для закінчення війни у 2025 році, наголошуючи, що війна має закінчитись дипломатичним шляхом. Зараз всі очікують інавгурації нового президента США Дональа Трампа, який неодноразово казав, що він хоче швидко закінчити війну в Україні.
Але, як каже румунський аналітик Дан Дунґачу, зберігається занепокоєння щодо розвитку подій в Україні, оскільки ніхто не має чіткого уявлення про те, що насправді означає вплив нової адміністрації США на ситуацію на лінії фронту. Усі чекають на переговори, але досі не дуже зрозуміло, за яких умов вони відбуватимуться», – каже аналітик. «Мир в Україні – це, безумовно, мета. Умови цього миру потрібно обговорювати. Безперечно, що з того, що можна припустити про нову адміністрацію Трампа, перспектива, про яку найбільше говорять, така: адміністрація Трампа хоче закінчити цю війну, в тому числі тому, що головна ставка адміністрації Трампа і президента Сполучених Штатів – не продовжувати війни, а зупинити їх. Якщо головна ставка президента Трампа – стати найважливішим американським президентом в історії, принаймні за останні сто років, очевидно, що варіант війни – не найкращий варіант для нього. Трамп намагатиметься покласти край цій війні, зупинити її, і це, ймовірно, буде першим зовнішньополітичним успіхом його адміністрації. Ось чому я вважаю, що ми повинні враховувати наполягання на припиненні війни і початку переговорів. Війна повинна бути зупинена, переговори повинні вестися з усвідомленням того, що Україна залишатиметься важливою на східному фланзі для американської адміністрації. Польща, Україна, Румунія залишаться стратегічно важливими на цій карті, тому що Росії, так би мовити, треба «оголосити шах». З цієї точки зору, українська армія, яка є дуже сильною і підготовленою на театрі військових дій, буде розглядатися як частина НАТО, навіть якщо формально вона не буде частиною НАТО.»
Виконавчий директор Центру «Нова стратегія» Джордже Скутару каже, що війну можна зупинити допомагаючи більше Україні як військово, так і шляхом посилення санкцій проти Росії. «Щоб перемогти, нам потрібно доставляти більше, доставляти вчасно. І, по-друге, щоб перемогти, ми дійсно повинні чинити тиск на Росію, щоб зменшити її доходи для ведення війни, в першу чергу, з точки зору експорту нафти», – каже Джордже Скутару. «Ми, я маю на увазі Європейський Союз і навіть Румунію, зараз майже подвоїли імпорт добрив з Російської Федерації. З одного боку, ми говоримо, що хочемо бути енергетично незалежними від Росії, але ми переносимо нашу залежність з енергетичного сектору на залежність з точки зору продовольчої безпеки, тому що на даний момент Росія веде політику демпінгу, пропонуючи дуже вигідні ціни на експорт добрив, тобто мінеральних добрив, у результаті чого європейський ринок значною мірою заполонив цей продукт з Російської Федерації. Ми не можемо проводити амбівалентну політику, з одного боку, платити Україні за те, що вона чинить опір, а з іншого боку, продовжувати опосередковано фінансувати російську військову машину, продовжуючи імпортувати різні категорії продукції з Російської Федерації або не вживаючи певних заходів, які дійсно впливають на джерела доходів Російської Федерації – і я маю на увазі насамперед експорт енергоресурсів, те, як Росія порушує санкції. Побачимо, що робитиме нова адміністрація США, адже принаймні, з точки зору позиції щодо вуглеводнів, щодо нафти, підхід республіканців і президента Трампа дуже чіткий: вони збираються збільшувати видобуток нафти. Один з перших наслідків, який може статися, – це зниження світової ціни і, як наслідок, зменшення ресурсів, що відчують на собі дві держави з ворожою політикою щодо Америки – я маю на увазі Іран і Російську Федерацію.»
У цьому контексті крім Формули миру Володимира Зеленського, що ґрунтується на принципах, цілях і нормах Статуту ООН, є ще багато різних мирних планів, які розглядають в різних світових канцеляріях, в тому числі в США. Професор Дан Дунґачу говорить про чотири можливі сценарії. «По суті, є чотири сценарії майбутнього України: сценарій Південної Кореї – Україна стає Південною Кореєю, сценарій Західної Німеччини – Україна стає Західною Німеччиною, а втрачені території – Східною Німеччиною, сценарій Ізраїлю – Україна стає Ізраїлем, тобто безпрецедентні гарантії безпеки з боку США, або Україна стає ядерною державою. Отже, ці сценарії розглядаються і невідомо, в якому напрямку підуть справи, але ці чотири сценарії розглядаються, коли згадується Україна або її найближче майбутнє.»
