Домашня сторінка » Румунія-Україна » Взаємини » 420-ту річницю від дня народження Б. Хмельницького відсвяткували у Клужі

420-ту річницю від дня народження Б. Хмельницького відсвяткували у Клужі

România Internațional, 22.12.2015, 08:08

Остання зустріч цього календарного року на українському
відділі факультету іноземних мов у Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя
була присвячена 420-тій річниці з дня народження одного з найвідоміших і
найвидатніших Гетьманів України та гетьмана Війська Запорізького, видатного
військового, політичного та державного діяча, очільника Гетьманату (1648-1657),
«ключової постаті української націогенези», символа боротьби за волю,
незалежність і територіальну цілісність України – Богдана Хмельницького.

З вступним словом виступив замісник декана факультету іноземних мов, лектор Дорін
Кіра. Підбиваючи підсумок року, що підходить до кінця, він подякував організаторам
наших заходів – панові І. Гербілю та його дружині пані М.Гербіль, викладачі
відділу української мови та літератури на факультеті іноземних мов – за якісні,
професійні і теплі зустрічі, які вони регулярно проводять на протязі останніх
років. Постійну фінансову допомогу цим заходам надає місцева обласна
організація СУР-у.

Першу тематичну доповідь «Богдан Хмельницький – перший
гетьман України» зачитала студентка Зіна Петрова. Як і в наступному рефераті на
тему: «Богдан Хмельницький – видатна постать в історії українського народу»,
зачитаний студенткою Оксаною Славітою, мова йшла про походження і сім’ю,
навчання і формування, цікаві історичні факти з життя і діяльності гетьмана. Ті
ж сторони було висвітлено і в першій переглянутій документальній стрічці про Б.Хмельницького.

На Україні нікого так не любили, хвалили та не
проклинали, як Хмельницького, – писав у книзі Історія
України-Руси Михайло Грушевський. Постать Богдана Хмельницького історики
і понині вважають суперечливою, маючи на увазі подвійну натуру гетьмана, який
міг бути лірично-сентиментальним і бурхливим; веселим, вдумливим і
невитриманим; приятельським і непощадним; меланхолійним і скорим на розправу.
Його описують як розумну і дотепну,
сміливу і завзяту особу. У повсякденному житті гетьман був дуже скромним,
невибагливим. Але його особисте і суспільне життя було бурхливе, насичене і
тяжке. «Людина-легенда – ось найточніша характеристика чи не єдиного в історії
України загальнонаціонального лідера, за яким піднявся весь народ.» – пишуть
про нього. Життя Богдана Хмельницького тісно переплетене з долями багатьох
тисяч українців. Усі історичні події тїєї пори на Україні ніби були
«привязаними» до нього. «Його шлях – це перебіг блискучих перемог і гірких
поразок, глибоких роздумів, особистих втрат і знахідок» – вказують дослідники.
Питання історіографії Хмельницького і Хмельниччини ще не вичерпано, а оцінка
особи Б.Хмельницького і його діяльності є безумовно надзвичайно актуальною і
цікавою. Сучасність ставить.

Значення діяльності Богдана Хмельницького, як керівника
новоутвореної Української Держави, яке тривало всього лиш 9 років, є однозначно
величезним. Про це написано не одну роботу. У більшості з них зазначається
здатність Богдана перетворити «повстання рабів» ( як називали українську
революцію поляки) на міцну державу, з якою шукали союзу та зв’язків великі
держави. Адже Українську Козацьку Державу тоді було визнано урядами Порти,
Кримського ханства, Англії, Венеції, Росії, Трансільванії, Австрії, Молдавії,
Валахії, Швеції. На мою думку Хмельницький вартує вічної пошани тільки за те,
що зробив перші кроки до незалежної України після зникнення Руських князівств.

Усвідомлюючи несприятливу для України зовнішньо-політичну
ситуацію гетьман постійно шукав союзників, укладав угоди з турками, поляками,
шведами, московитами. Він діставав завжди докладні відомості з усіх сторін
держави, а добре зорганізована розвідка інформувала його про ситуацію в країнах,
ворожих Україні. До речі, для зміцнення
молдовсько-українського союзу Хмельницький оженив свого улюбленого сина
Тимоша з дочкою молдовського воєводи Василя Лупу – Розандою. Богдан планував,
що згодом Тиміш мав стати господарем Молдови. На жаль передчасна смерть Тимоша
у битві під Сучавою зашкодила здійсненню цих планів.

Про Хмельницького – полководця найкраще сказав наш сучасник, заслужений журналіст України Андрій
Цапліенко у другому документальному фільмі, який ми переглянули на заході: Богдан Хмельницький – геніальний воєнний вождь. І це людина, яка наповнила
нашу скарбницю перемог. Нація визначається не територією, не кордоном, не
валютою, не конституцією, нація визначається перемогами і звершеннями. Це
заслуга Хмельницького, на 90% наша
скарбниця перемог заповнена Хмельницьким.

Окремо слід згадати Переяславську угоду між Україною та
Московією 1654 року. Історики та політики різних поколінь по-різному визначали
і визначають цей крок Хмельницького – від різко негативного до позитивного і
навіть єдино можливого . Саме про це йшла мова в останній, надзвичайно глибокій
і багатосторонній доповіді пана професора-доктора Михайла Крамара: Про
державну діяльність гетьмана Б.Хмельницького: мотиви й наслідки возз’єднання
України з Росією.

Було підкреслено, що Переяславська угода – це військовий союз, який засвідчив перед усім
світом незалежність України від Польщі. А це не так мало і ніким раніше
досягнуто не було. Це апогей дипломатичного таланту Хмельницького. До речі
оригінал документа був знищений ще царем Олексієм Михайловичем (батьком Петра
І), а збереглась лише копія, писана і переписана…Та навіть з цієї копії
видно, що основна ідея – встановлення таких міждержавних відносин між Україною
і Москвою, при яких за Україною зберігається державна самостійність – зовнішня
і внутрішня. Як відомо, Богдан Хмельницький уже
через два роки після укладення Договору вимагав переглянути деякі
положення і дотримуватись їх виконання,
але цар не погоджувався.

Незважаючи на те, що нас від смерті Богдана Хмельницького
відділяють три з половиною століття, історична наука ще й до тепер не змогла
прийти до однакової оцінки діла й особи великого гетьмана. Ще й досі не затихли
національні й політичні пристрасті, які перешкоджають спокійній й об’єктивній
оцінці його діяльності. Це стосується як наукових праць про Хмельницького періоду другої половини XIX – першої половини XX ст. так і робіт
доби незалежності (після 1991 року).

На завершення зустрічі молодіжний театр-аматор
«Жар-птиця» дуже чутливо і майстерно
виконав ряд українських колядок. І якось з’єдналась у їхньому співі і радість та
туга, гордість і біль, надія і сподівання, наше славне минуле, про яке ми
пам’ятаємо і яким пишаємося, та бурхлива неоднозначна сучасність. Бо наші
традиції, звичаї і святкування, як і
козацтво та його звитяжна історія – це душа
України, її надія і її оберіг. Знати, вивчати та поважати треба УСІХ тих
українських історичних постатей, які не пошкодували сил і життя для
встановлення,розвитку чи захисту великої, сильної, соборної та незалежної
України.

Автор: Ольга Сенишин