Принади повіту Бістріца-Несеуд

Сьогодні запрошуємо вас до Трансільванії. Нашу уявну подорож ми розпочнемо з ознайомлення з найбільш репрезентативними пам'ятками у місті Бістріца, центрі Бістріца-Несеудського повіту, а потім зупинимося на бальнеологічному курорті Сиджордж-Бей...

Daniel Onea, 06.06.2019, 06:30

Сьогодні запрошуємо вас до Трансільванії. Нашу
уявну подорож ми розпочнемо з ознайомлення з найбільш репрезентативними пам’ятками
у місті Бістріца, центрі Бістріца-Несеудського повіту, а потім зупинимося на
бальнеологічному курорті Сиджордж-Бей і відвідаємо гірську місцевість. Тут
можна прогулятися верхи на конях, пройтися стопами графа Дракули або відпочити
на березі штучного озера.

Овідіу Бозбіч, радник в управлінні з питань освіти й
туризму мерії міста Бістріца, каже, що перша згадка про місто датується 1241
роком, коли татари вторглися до Трансільванії з Молдови. «Старі рукописи розповідають
про те, що тоді татари вбили 6 тис. мешканців, що доводить, що місто було
великим. Це найбільш північне саксонське місто в Трансільванії та є одним із семи
ярмарків-фортець, заснованих саксами. Місто називалося з початку Носа, а перша
документальна згадана з нинішньою назвою Бістріца або Бістріча датується 1264
роком. З огляду на те, що розміщене на кордоні з Молдовою і на вході до Трансільванії,
місто отримало й неофіційну назву «Ворота Трансільванії». У нас також є й талісман:
страус. У середньовічний період, тому що був одним з маловідомих птахів, страус
вважався єдиною живою істотою, яка може перетравити залізо. Він зображений і на
шоломі короля Угорщини Людовика I-го Анжуйського, який у 1363 році дав Бістріці
статус королівського вільного міста, разом з правом проводити ярмарок протягом
двох тижнів у серпні.»

У наші дні Бістріца є спокійним, сучасним містом, але старі
пам’ятки залишаються свідченням його багатого минулого. Їх можна відвідати
крок за кроком. Овідіу Бозбіч розповідає. «Екскурсію можна почати з
відвідання старого монастиря Ордену Братів Менших Конвентуальних Францисканців, в
якому нині діє православна церква. Монастир був побудований в 1270 році і є
найстарішою церквою в Бістріці. Це був францисканський монастир, потім
католицький храм, а тепер тут православна церква. Наступним об’єктом є символ
нашого міста Євангельська церква, побудована приблизно в XIV-му столітті, на руїнах старої романської церкви. З часом
вона була перебудована, а остання зміна архітектури, що дала церкві сучасний
вигляд, і зроблена в ренесансному стилі, датується 1560-1563 роками. Ці
роботи були здійснені італійським майстром, що залишився в історії як Пітер
Італус. Церква має вежу висотою 75 метрів, це найвища кам’яна вежа в
Трансільванії й оснащена ліфтом. У 2008 році були розпочаті масштабні
реконструкційні роботи, після руйнівної пожежі, другої за всю історію вежі та
церкви, перша сталася у 1857 році, а друга – 11 років тому. Тепер після
завершення реконструкції туристи можуть оглядати панораму міста з 40 метрової
висоти. Так само маємо Будинок срібла, в якому зараз діє Німецький культурний
центр. Він був побудований тим же майстром, який відреставрував церкву в 1560
році.»

Ті, у кого більше вільного часу, можуть провести його в інших, не
менш цікавих місцях повіту. Їх список довгий, каже Овідіу Бозбіч. «Ми маємо перевал Тіхуца, де є готель Замок Дракула на кордоні з
Сучавським повітом. Власники готелю-замку мають навіть склеп, з якого ввечері виходить актор, одягнутий у графа Дракулу. Неподалік у горах знаходиться дуже гарний
монастир П’ятра Финтинеле. Поблизу також знаходиться лижна траса де взимку можна кататися на лижах. Потім можу порадити
Синджордж-Бей, бальнеологічний курорт відомий своїми мінеральними водами для хворих з порушеною функцією шлунково-кишкового
тракту. Він знаходиться за 50 км від міста Бістріца у підніжжя гір Родни. Рекомендую відвідати
й печеру Теушоаре, яка донедавна була найдовшим підземним гротом у Румунії. У нас є також замки, євангельські
церкви…»

Багато туристів обирають для відпочинку й гори Келімань,
у напрямку до водосховища Колібіца, – розповіла Андрея Спину, турагент Центру
туристичної інформації і просування Бістріца Бирґеулуй. «Колібіца це фактично невелике
поселення, що входить до складу села Бістріца Бирґеулуй. Щоб зрозуміти розмір
цього поселення можу сказати, що у всьому селі мешкають близько 4500 осіб, а в
Колібіці – до 600. Це невеликий, гірський виселок, перенесений з долини
Колібіци, 90% території якого знаходиться у гірській місцевості. На сьогодні у
ньому діють 24 класифікованих засобів розміщення, останні чотири були класифіковані
у квітні цього року.»

З 1923 по 1975 роки Колібіца була популярним бальнеологічним курортом. Історії тих, хто вилікував
туберкульоз через цілющі властивості повітря в цьому районі були підтверджені дослідженням, проведеним на
замовлення Бістріца-Несеудської повітової ради, яка хотіла побачити чи дійсно повітря в районі Колібіци має особливі властивості. Водосховище Колібіца площею приблизно 270 га знаходиться на висоті 900
метрів над рівнем моря та
має довжину 13 кілометрів. Андрея Спину розповіла туристи можуть тут
здійснити гірські прогулянки, скуштувати традиційні страви та ознайомитись з секретами традиційних народних
ремесел. «У
нас можна
скуштувати бальмош, який зазвичай готують на тутешніх
чабарнях. Це своєрідний
пиріг з місцевим традиційним сиром, що має гострий
глибокий присмак, та картоплею. Одна наша мешканка навіть проводить майстер-класи з випікання
хліба. Потім у нас є різні можливості для любителів гірських прогулянок.
Пропонуємо маршрути у залежності від досвіду і витривалості кожного туриста. Маршрути доступніші в районі Tеул Зинелор, але потрібна витривалість,
адже мова йде про відстань 6-7 км
туди-назад. Більш досвідчені туристи
можуть спробувати піднятися на вершину Бістрічор заввишки 1990 метрів над рівнем моря. У Бістіца Бирґеулуй є майстрині, які роблять народні костюми, тчуть унікальні вовняні
ковдри,
килими. А в
селі Туряк, що неподалік від нас, є кушнір, який шиє гарні кожухи. Вони досить дорогі, але дуже красиві. Він працює до трьох місяців над одним кожухом.»

У невеличкому гірському населеному пункті
проводяться й чимало заходів, – розповідає. Андрея Спину. «У серпні ми проводимо марафон Вія Марія-Терезія, після чого організовуємо Велофестиваль, а потім Колібіца Фольк фест. Це свято фольк-музики, що триває протягом двох вечорів упродовж вихідних. Іноземні туристи мають змогу побачити тут, як виглядає справжній румун,
як косять
траву звичайною косою замість газонокосарки, як заготовляють сіно на зиму, можуть прогулятися на возі з кіньми
скуштувати
свіжозібрані лісові ягоди.»

Це все на сьогодні! А до наступної подорожі бажаємо вам щасливих
подорожей та
гарної погоди!